Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України навчальний посібник

Західноукраїнські землі між двома війнами

Напередодні світової війни

Наприкінці 30-х рр. центр західноукраїнського національного життя тимчасово перемістився до Закарпатської України. Події, які відбувалися тут, у котрий раз у складній обстановці переддня 2-і світової війни, знову поставили проблеми єдності української нації та її возз'єднання в епіцентр європейської політики. Та це пояснювалося, однак, не органічними факторами внутрішнього розвитку, а шаленим виром міжнародних подій. Уже початок насильницького окраювання Чехословаччини привернув увагу світової громадськості до становища й долі. Закарпаття, яке поступово виходило за рамки попереднього міжнародно-правового врегулювання. В боротьбу за новий його статус вступили впливові зовнішньополітичні сили.

Змагалися три головних варіанти розвитку подій чехословацький, угорський, врешті — орієнтація на існування окремої держави «Карпатська Україна». Вони змінювали один одного в міру розвитку передусім міжнародної обстановки. Перший зводився до залишення бодай пом'якшених зв'язків між Закарпаттям і Прагою. У цьому напрямі й розгорнули активність українські діячі Закарпаття. З жовтня 1938 р. щойно створена Руська національна рада висунула вимогу реальної автономії Закарпаття, домагаючись поступок від центру. Втім через кілька днів був створений уряд автономії на чолі з А. Бродієм — відомим прихильником угорської орієнтації. Ще через два тижні уряд очолив Д. Волошин, який користувався найбільшими між тодішніх політичних діячів симпатіями населення та послідовніше орієнтувався на існування закарпатської державності.

Останнє слово в розв'язанні проблеми «Підкарпатської Русі» вже належало Німеччині, якій у Мюнхені фактично видали «карт бланш» на свободу дій у Центральній і Східній Європі. До остаточної ліквідації Чехословаччини Німеччина приховувала свої справжні наміри Сподіваючись на її підтримку, створювались українські формування Закарпаття, об'єднані в «Карпатську Січ». Вони поповнювались за рахунок добровольців. Значна їх кількість прибувала з Галичини.

В міру дальшого заповзання Європи в загальну війну інтереси українців нехтувалися все одвертіше. Спочатку Гітлер за Віденським арбітражем (2 листопада 1938 р. ) віддав Будапешту південну частину Закарпаття з Ужгородом і Мукачевим включно. Десятки тисяч українців знову опинилися під угорським ярмом. Розчленування Чехословаччини в середині березня 1939 р. зняло будь-які покрови з гітлерівської політики. Не бажаючи надто посилювати Будапешт приєднанням Словаччини, Берлін погодився на включення всього Закарпаття до Угорщини. Незалежність Словаччини віталась Німеччиною, проголошення того ж самого дня окремого державного існування «Карпатської України» зустрінуто із неприхованим роздратуванням 15 березня 1939 р. німецькі війська рушили на Прагу. Того ж дня угорці розпочали загальний наступ. Через кілька годин уряд і новообраний президент А. Волошин змушені були залишити територію Закарпаття Нечисленні загони Карпатської Січі самовіддано протистояли нападникам.

Карпатська Україна проіснувала кілька днів, залишивши свій слід у боротьбі за національну державність Західноукраїнське населення дістало кілька важливих історичних уроків Воно ще раз наочно пересвідчилось у неспроможності й небезпечності орієнтації на підтримку чужих держав. Стало незаперечним, що зацікавленість «українським питанням» продиктована бажанням Німеччини використати його у власних агресивних, загарбницьких цілях.

Надзвичайно тяжким виявився міжвоєнний період у житті Східної Галичини й Волині, Закарпаття та Буковини, Хотинщини й Ізмаїльщини. Розділені між трьома сусідніми державами, відірвані від основного масиву етнічної території, вони залишилися вірними історичним прагненням і традиціям українського народу. В 20—30-х рр. революційно-визвольний рух усе яскравіше виливається у боротьбу за возз'єднання Незважаючи на зростаючі внутрішні труднощі, які робили тоді неможливим досягнення єдності, вона продовжувала набирати силу. Ставало все більш відчутним, що наступний історичний період покінчить з однією з найбільших багатовікових несправедливостей, заподіяних Україні Загальний збройний конфлікт, що невблаганно насувався, перетворював природний процес возз'єднання на надзвичайно болісний для українського народу.