Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України навчальний посібник

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

Трагічний фінал соціально-економічних перетворень: масові репресії

Учасниками злочинної групи, в яку перероджувалася партійно-державна владна структура після того, як Сталін досяг диктаторської влади, вони почали шукати шляхів, щоб виправити становище. Проба сил відбулася в січні 1934 р. на XVII з'їзді ВКП(б).

Прямо проти Сталіна на з'їзді не виступив ніхто, бо це було смертельно небезпечно Єдину можливість усунути його з керівництва давала процедура виборів у Центральний комітет партії. Як і раніше, вибори в ЦК відбувалися шляхом таємного голосування. Однак спроба забалотувати генсека провалилася Сталін все-таки дістав менше голосів, ніж багато інших кандидатів. Найбільшу підтримку депутатів завоював С. Кіров.

1 грудня 1934 р. Кірова було вбито Причетність Сталіна до цієї акції не доведена документально Ця смерть, однак, була для нього надзвичайно випдною Генсек не тільки позбавлявся суперника але й дістав підставу для розгортання терору, спрямованого проти міфічних «ворогів народу».

5 грудня в газеті «Правда» з'явилася датована днем убивства Кірова постанова ВЦВК про внесення змін до діючих кримінально-процесуальних кодексів союзних республік. Розслідування справ про «терористичні акти» проти представників радянської влади тепер вимагалося закінчувати в строк не більше десяти днів, слухати ці справи без участі сторін, не допускати подачі клопотань про помилування й касаційного розгляду справ, виконувати негайно вирок про вищу міру покарання, якою був розстріл.

Репресії переросли в масові після пленуму ЦК ВКП(б) у лютому—березні 1937 р. Сталін заявив, що країна в небезпечному становищі через підступи саботажників, шпигунів і диверсантів. Він накинувся на «безтурботних, добросердних і наївних керівних товаришів», які втратили здатність розпізнавати ворога.

31 липня 1937 р. ЦК ВКП(б) затвердив наказ М. Єжова місцевим органам НКВС, згідно з яким за чотири місяці треба було репресувати 268950 чоловік, з них негайно знищити 75950. Репресії здійснювалися позасудовими трійками у складі першого секретаря обкому, начальника обласного управління НКВС і прокурора області.

Репресувалися не тільки керівні особи, але й рядові робітники, колгоспники, інтелігенти Суспільство все глибше опускалося у прірву страху, відчаю, моральної деградації. Заарештованих піддавали тортурам за особистою вказівкою Сталіна від імені ЦК ВКП(б). Не витримуючи фізичних мук, вони давали свідчення і на себе, і на своїх знайомих Так забезпечувався черговий приплив арештів.

Україна постраждала від цього «полювання на відьом» більше, ніж інші регіони Служіння Сталіну вірою і правдою впродовж багатьох років не врятувало партійно-державне керівництво республіки. З 62 членів ЦК КП(б)У, обраного XIII з'їздом республіканської партійної організації в червні 1937 р., були звинувачені у ворожій діяльності 55 чоловік. З 11 членів політбюро ЦК КП(б)У було репресовано 10, з 5 кандидатів у члени політбюро — 4 Загинули всі 9 членів оргбюро ЦК КП(6).У, включаючи Косюра.

11 червня 1937 р. газети повідомили, що військовий трибунал виніс смертний вирок звинуваченому у шпигунстві і зрадництві заступнику наркома оборони маршалу М. Тухачевському. Разом з ним смертний вирок було винесено командуючому військами Київського військового округу И. Якіру, а також іншим відомим військовим діячам. У військах відбулося масове винищення кадрів. Більшість командних посад довелося заміщувати людьми, які не встигли закінчити навіть середніх військових навчальних закладів.

З Москви відряджалися уповноважені в супроводі підрозділів НКВС, щоб за виразом з передовиці газети «Правда», «викурити і поруйнувати гнізда троцькістсько-фашистських блошиць». В Україну були направлені М. Єжов і М. Хрущов. Незабаром після цього розгорнулася суцільна заміна складу керівних органів республіки. У січні 1938 р. Хрущов приїхав до Києва вже на постійну роботу як виконуючий обов'язки першого секретаря ЦК КП(б)У.

В 1938 р. хвиля масових репресій, яка дістала назву «єжовщини», почала спадати. В грудні цього року з'явилася коротка інформація про звільнення Єжова від виконання обов'язків наркома внутрішніх справ. На цій посаді його замінив Л. Берія XVIII з'їзд ВКП(б), який відбувся у березні 1939 р., зареєстрував істотне зміцнення становища Сталіна в партії і державі. Старі кадри партії були винищені майже повністю. 3 1966 делегатів попереднього з'їзду на цьому були присутні тільки 35 Ставати в опозицію Сталіну ніхто більше не наважувався.