Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України навчальний посібник

Українська революція

Останній двобій білих і червоних на території України

Денікінська армія врятувалася від остаточного розгрому червоних, зачаївшись за кримськими перешийками 4 квітня 1920 р. П. Врангель заступив А. Денікіна на посту головнокомандуючого. Збройними силами Півдня Росії. Він не лише реорганізував білу армію і повернув їй боєздатність, а й заходився міняти політичний курс свого попередника. Про новий похід на Москву вже не могло бути мови, а проте генерал рішуче відкинув спроби західних дипломатів схилити його до переговорів з більшовиками. Свою він так визначив в одному з інтерв'ю «Не тріумфальним походом на Москву можна визволити Росію, а створенням хоча б на клапті російської землі такого порядку і таких умов життя, які привертали б усі думи й сили народу, що стогне під червоним гнітом».

Врангель одразу ж відмовився від ідеології єдиної і неділимої Росії», пообіцяв Донові й Кубані не порушувати автономних прав козацтва, зробив ряд кроків до пошуків контакту з урядом УНР. Паріжним каменем своєї платформи він вважав нормалізацію стосунків із селянством шляхом проведення радикальної аграрної реформи. Відповідно до закону про землю від 7 червня 1920 р. основна її частина передавалася виборним повітовим та волосним земельним радам, які мали виробити місцеві норми землеволодіння й поділити землю. Вона пері ходила в повну приватну власність за внесення у державний хлібний фонд 20% середньо-статистичної річного врожаю протягом 25 років.

Аграрною реформою Врангель намагався прихилити до себе селянство й використати повстанський рух у боротьбі з більшовиками, а також поповнити свою армію і забезпечити стабільність тилу.

Успішний наступ поляків підштовхнув його до шини з «червоною нечистю» 6 червня біла армія розпочала вихід з Криму й до 24 числа захопила Піннічну Таврію. Кінець липня і початок серпня минули в запеклих боях у районі Олександрівська, місто переходило з рук у руки. В середині вересня армія Врангеля, перегрупована й поповнена частинами, які прибули з Кавказу, перейшла у наступ і 22 числа захопила ст. Синельникове, а 28-го — Маріуполь. За цей час вона виросла майже вдвічі, до неї приєдналося кілька повстанських отаманів — Савченко, Яценко, Чалий, Прочан, Хмара, Голик. У тилу врангелівців не вибухали такі повстання, як раніше в тилу Денікіна. Але не стався і масовий прихід селян у білу армію Либонь, у них вже встигли сформуватися стереотипи сприйняття білих Врангель зумів похитнути їх, однак не спромігся зруйнувати. Взагалі він був талановитим полководцем і гнучким політичним діячем. Визнаючи це, його безпосередній супротивник, командуючий Південним фронтом Червоної армії М. Фрунзе 1921 р. писав «Озираючись тепер на минулі дні славної боротьби і намагаючись дати їм історичну оцінку, несамохіть доходиш висновку, що в особі Врангеля і керованої ним армії наша батьківщина, без сумніву, мала надзвичайно небезпечну силу. В усіх операціях піврічної борні Врангель як командуючий у більшості випадків виявив і неабияку енергію, і розуміння обстановки. Що стосується підлеглих йому військ, то і про них слід дати безумовно позитивний відгук».

Можна припустити, що якби Врангель командував білими арміями 1919 р., а не наступного, двобій між червоними і білими скінчився би інакше 1920 р. , попри всі позитивні сторони Врангеля, боротьба його армії нагадувала бій міфічного Давида з Голіафом. У білих практично не було шансів, бо більшовики вже надійно опанували державну російську машину й зорієнтували на забезпечення своїх воєнних потреб величезні природні й людські ресурси Росії їхні труднощі полягали лише в неможливості швидко маневрувати силами На початку вересня РВРР почала перекидати на Південний фронт військові частини з Кавказу, Сибіру, Туркестану, вирішено було послати сюди й 1-у Кінну армію, знявши її з польського фронту.

М. Фрунзе планував оточити врангелівців у Північній Таврії, відрізати їх від кримських перешийків і розгромити в степу. Таке завдання частинам фронту він поставив 19 жовтня Перед наступом вони за чисельністю майже втричі переважали супротивника. До того ж наприкінці вересня було обговорено, а 16 жовтня підписано чергову воєнно-політичну угоду з повстанською армією Махна про спільні дії проти врангелівців. У тилу червоних військ запанував відносний спокій. Того ж таки 16 жовтня махновці вирушили на фронт, їхня армія, зберігаючи свій статус, в оперативних питаннях підпорядковувалась червоному командуванню. Перед нею стояло складне завдання не пізніше 24 жовтня прорватися в тил ворога від Олександрівська і рейдувати на Оріхове й далі з метою захоплення кримських перешийків. Було це майже нереально. Однак 24 жовтня повстанці здобули Оріхове, а 30-го — Мелітополь Рейдуючи тилами білих, вони подолали 250 верст, завдавши ворогові нищівних ударів, але й самі зазнали відчутних втрат.

Операція Південного фронту в Північній Таври завершилася 2—3 листопада перемогою червоних. Білі втратили 20 тис. бійців, 100 гармат, чимало боєприпасів, але не дали оточити себе Залишки їхніх армій відійшли у Крим.

Перекопські укріплення, зведені за допомогою англійських і французьких військових фортифікаторів, вважалися неприступними. Ще за часів Запорозької Січі татари й турки насипали впоперек. Перекопу вал 8 верст завдовжки. Його ширина в основі пересягала 15 м., а висота дорівнювала 8 м. Перед ним був рів 10 м. завглибшки і понад 30 м. завширшки Північний схил валу мав крутизну до 45°. Його захищали 2 ряди шанців і загороджень з колючого дроту. На вершині пролягла ще одна лінія укріплень там виставили 70 гармат і 150 кулеметів. За укріпленнями Турецького валу в районі Юшую розташувалася наступна лінія оборони.

5 листопада М. Фрунзе віддав наказ наступати на Крим. Нова операція мала розпочатися без попередньої підготовки. Увесь тягар штурму лягав на плечі 6-і армії, якій в оперативному відношенні підпорядковувались махновці. План Фрунзе був доволі простий тимчасом як 51 -а дивізія штурмуватиме в лоб перекопські укріплення, інші частини армії, форсувавши вбрід. Сиваш, вийдуть через Литовський півострів у тил білих

Фронтальний штурм укріплень Турецького валу розпочався вдень 8 листопада Хоч червоні зазнавали колосальних людських втрат, Фрунзе наполягав на лобових атаках укріплень, а тим, хто зволікав, погрожував якнайсуворішими репресіями. Але вирішальні події розгорнулися на Литовському півостровів де, форсувавши Сиваш, діяли 3 червоні дивізії і повстанська махновська армія Білі, для яких на ступ через. Сиваш став несподіванкою, мусили відступити з Литовського півострова, й оборона Турецького валу втратила сенс 10 й 11 листопада бої точилися на юшунських укріпленнях, а 11 числа опір білих на Перекопі було остаточно придушено Фрунзе звернувся по радіо до Врангеля з пропозицією здатися протягом 24 годин. « Всім бійцям Кримської армії, — зазначав він, — гарантується життя і бажаючим вільний виїзд за кордон Кожному, хто складе зброю, буде надано можливість спокутувати свою вину перед народом чесною працею» Врангель не відгукнувся на пропозицію.

13 листопада Фрунзе наказав військам Південного фронту до 20 листопада остаточно заволодіти всією територією півострова. Того самого дня 2-а Кінна армія і махновці захопили Сімферополь. Втративши перекопські укріплення, білі практично припинили опір Залишки їхньої армії терміново вантажилися на кораблі в кримських портах і виїжджали до Туреччини 16 листопада Фрунзе телеграфував Леніну «Сьогодні наша кіннота зайняла Керч Південний фронт ліквідовано».

Як правило, радянська історіографія подавала цю телеграму як останню крапку в перебігу громадянської війни. Насправді ж Кримська операція мала інше — страхітливе завершення. Довідавшись про пропозицію Фрунзе Врангелю, Ленін відреагував на неї категорично « Вкрай здивований непомірною поступливістю умов. Якщо противник не прийме цих умов, то, по-моєму, не можна більше повторювати їх, треба розправитися нещадно». З веління вождя після захоплення Криму там розгорнулася широкомасштабна каральна операція Всім колишнім військовослужбовцям врангелівської армії було наказано з'явитися для реєстрації. Тих, хто виконав цей наказ, запроторили до тюрем і надзвичайок, а відтак розстріляли Розстріли мали масовий характер. Враження про них можна скласти із зведення військово-цензурного відділення особливого відділу 4-і армії, яке займалося перлюстрацією приватного листування. Наведемо кілька фрагментів листів, вилучених цензурою. «Під час вирішальних боїв за взяття Сиваша, а потім Криму наші функції трибуналу були найвідчайдушніші пачками розстрілювали білогвардійців, судили своїх І скільки жертв, страждань. Про це можна розповідати протягом довгих бесід», — писав слідчий ревтрибуналу 3-і дивізії. «Тут тисячі й десятки тисяч людей розстрілюють, — повідомляв з Ялти 4 грудня 1920 р. невідомий адресат — Досить для смертної кари слова «дворянин» (не кажучи — офіцер, солдат їх, конаючих, піднімають з лазаретів і виводять у ліси, де вбивають без розбору). Приїзд після 1918 р. — вже злочин, освіта — злочин. Все, все може бути підставою, щоб тебе вночі схопили й повели у надзвичайку. Вранці рідним видають частину одягу, який не підлягає реквізиції (частина залишається), лікарів, інженерів — усіх косять. Порятуйте людей — це не суди, це не пошуки контрреволюції, це знищення культурних сил країни». Навіть у березні 1921 р. із Сімферополя повідомляли « дуже багато розстрілів, ми ходимо дивитися на розстріляних у яри, деяких собаки обгризли, а їх так і не прибирають». Рівночасно з цією каральною операцією червоне командування вело таємні приготування до знищення махновської армії 23 листопада Фрунзе доповідав Леніну. «В ніч з 25 на 26 повинна розпочатися ліквідація залишків партизанщини. Щоб виключити підозри, начальникові тилу 4-і армії наказано вжити ряд необхідних заходів». План Фрунзе полягав у тому, щоб під виглядом передислокації окремих частин оточити махновські угруповання в Криму і Гуляйлолі, а відтак знищити їх. Приводом для розгортання воєнних дій проти союзника червоне командування оголосило порушення махновцями воєнно-політичної угоди й звинуватило Махна в небажанні перекинути свою армію на Кавказ. У наказі Фрунзе військам зазначалося. «З махновщиною треба покінчити за три заходи Всім частинам діяти сміливо, рішуче і без жалю. В най коротший строк всі бандитські ватаги повинні бути знищені, а вся зброя з рук куркулів вилучена» 25 листопада червоні частини зайняли вихідні позиції Незважаючи на зусилля Фрунзе, операція виявилася погано підготовленою, а головне — червоноармійці не виказували бажання боротися із вчорашніми союзниками Більше того, окремі червоні частини переходили на бік махновців. Тож останнім вдалося вийти з оточення Боротьба точилася до осені 1921 р (28 серпня Н. Махно з невеликим загоном перейшов кордон України і був інтернований на території Румунії). Вона супроводжувалась жорсткими репресивними діями. Так, політзведення польового штабу 4-і армії за 24 грудня 1920 р. повідомляло. «В справі ліквідації махновщини працюють ревтрибунал, комдездив, відповідальні політпрацівники, якими проведено репресії. В Попівщ розстріляно — 130, в Андривці — 470 осіб, спалено 6 хат, у Кінських Роздорах розстріляно 45 чоловік. В бою знищено 196 бандитів».

Каральна політика не давала бажаних наслідків. У поєднанні з іншими елементами «воєнного комунізму» вона призводила до зростання і поширення повстанського антикомуністичного руху й за межі України. Це змушений був відкрито визнати штаб РСЧА у доповіді від 29 березня 1921 р. «Вдивляючись в історію бандитсько-повстанського руху, необхідно відзначити, що з постійного його осередку — України цей рух протягом зими 1920/21 р. перекинувся у Тамбовсько-Воронезький район, захопив центральну частину Західного Сибіру, яка прилягає до Уралу, й останнім часом поширюється в центрі Поволжя З'явилися дрібні банди і в районі Західного фронту».

На початку 1921 р. повстанський рух став основною формою громадянської війни. Селянство вперто чинило опір диктатурі пролетаріату та її економічній системі — «воєнному комунізмові». Воно було останньою силою, яка продовжувала боротьбу з більшовизмом. Проблеми селянства полягали в його розпорошеності, у відсутності на початку 1921 р. політичних сил, здатних згуртувати село. Чи не тому на території України діяли сотні дрібних повстанських загонів, які вели боротьбу лише в межах свого повіту?

З іншого боку, й комуністична влада не мала шансів вийти переможницею у боротьбі з селянською стихією. Покласти край громадянській війні міг лише політичний компроміс між ворогуючими сторонами Визнання цього знаходимо в резолюції 1-і Всеукраїнської наради КП(б)У (травень 1921р. ). «Перед пролетарською партією стояла двоякого роду можливість або піти на відкриту громадянську війну з масою селянства ( ) або, пішовши на економічні поступки селянству, зміцнити шляхом угоди з ним соціальну основу Радянської влади».

Більшовики, безкомпромісні протягом 3 років громадянської війни, обрали шлях поступок 1921р В. Ленін докорінно переосмислив і змінив своє ставлення до «воєнного комунізму». Опинившись перед необхідністю зробити вибір між комуністичною ідеєю і реальною державною владою, він вибрав останню, проголосивши новий економічний курс Запровадження непу поклало край громадянській війні і на довгі десятиліття утвердило радянську владу в Україні, закамуфлювавши її в національні форми державності.