Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України навчальний посібник

Українська революція

Розклад Червоної армії, падіння радянської влади

Політика «воєнного комунізму», а відтак і повстанський рух надзвичайно швидко підірвали бойовий дух частин Українського фронту. Ще навесні 1919 р. В. Антонов-Овсієнко угледів загрозу негативного впливу «воєнно-комуністичних» заходів на армію 17 квітня він інформував Леніна «Наша майже виключно селянська армія розхитується політикою, яка змішує середняка з куркулем, яка проводить «продовольчу диктатуру» при підтримці московських продармійців, при майже повній відсутності Радянської влади на місцях (у селах).

На Правобережній Україні робота надзвичайок і продекспедиторів, що спираються на «інтернаціональні» загони, відроджує націоналізм, піднімаючи на боротьбу з «окупантами» все населення без винятку.

Земельна політика Мещерякова не враховує місцевих особливостей Українська армія, яку будували не лише комуністи, а й українські есери, ліві есери, анархісти, погано піддається дисциплині, не уникла партизанського, повстанського руху й аж ніяк не може в масі своїй вважатися цілком надійною нашою опорою. Наша земельна і національна політика в Україні докорінно підриває всі зусилля військових подолати ці впливи розкладу». Командуючий Укрфронтом пропонував радикально змінити загальний політичний курс, аграрну політику, ввести до складу уряду УСРР представників політичних партій пов'язаних з селянством, не забувати про національний такт і місцеві особливості Антонов-Овсієнко мав цілковиту рацію, але в Москві не поспішали до нього прислухатися.

Тим часом невдоволення в армії зростало 9 травня кавалер ордена Червоного Прапора. Григор'єв видав універсал до українського народу, фактично оголосивши виступ проти уряду X. Раковського. Причиною цього стало обурення бійців дивізії, які, здобувши Одесу, повернулися додому на Єлисаветградщину для відпочинку й побачили, що продзагони пограбували їхні села.

Григор'єв закликав села й волості формувати повстанські загони, захоплювати повітові центри, а сам повів свої частини (15 тис. бійців) на Київ, Катеринослав, Полтаву Досить легко вони здобули Катеринослав, Черкаси, Кременчук, Миколаїв, Херсон, не зустрічаючи значного опору тилових частин Червоної армії Чимало з них перейшли на бік Григор'єва, цілком поділяючи гасло «Геть московську обжорку!».

Цей виступ примусив більшовиків дещо змінити тактику. В травні вони дозволили видавати газети деяких партій. До складу уряду увійшли представники українських есерів (боротьбистів), а до складу ЦВК рад України — представники лівих есерів (борбистів) Частину земель Укрголовцукру було передано у зрівняльний розподіл, ліквідовувались повітові ЧК, де траплялося найбільше зловживань. Однак жоден державний чи партійний більшовицький документ не поставив під сумнів саму політику воєнного комунізму». Зміни в її курсі мали суто косметичний характер. Головним засобом боротьби проти бунтівників залишалася сила зброї. З її допомогою наприкінці травня, оголивши в окремих місцях фронт, таки вдалося придушити виступ Григор'єва. Повстанців було розпорошено по Єлисаветградщині, а сам отаман переховувався поблизу свого рідного с. Верблюжки Загальне керівництво каральною операцією покладалося на К. Ворошилова. Наприкінці травня він доповів у Москву, що завдання виконано лише наполовину «В критичний момент, — зазначалось у рапорті, — не було жодної повноцінної, стійкої частини для виступу проти Григор'єва. Багато полків перейшло на його бік, інші оголосили (себе) нейтральними, деякі, виконуючи бойовий наказ, розпочали з розгрому надзвичайок, з єврейських погромів і т. ін. «

16 травня в Україну прибув голова Реввійськради республіки Л. Троцький і розгорнув шалену боротьбу з партизанщиною в Червоній армії 19 травня він провів об'єднане засідання членів ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У. Тоді ж було ухвалено розформувати Український фронт, а його армії підпорядкувати командуванню Південного і Західного фронтів Наступного дня газета «Коммунист» опублікувала статтю Троцького «Українські уроки» із закликами викорінювати партизанщину методом «розпеченого заліза».

Всіх тих командирів, котрі не поділяли або ставили під сумнів більшовицькі доктрини вважали за авантюристів. Таким оголосили анархіста Н. Махна — талановитого повстанського ватажка, який очолював 3-ю Задніпровську бригаду й отримав наказ у травні переформувати її в дивізію. Його погано озброєні частини самостійно стримували прорив білогвардійців у Приазов'ї. Але, незважаючи на це, Рада робітничо-селянської оборони УСРР під тиском Троцького 25 травня прийняла рішення «ліквідувати Махна в найкоротоший час».

Зробити це командування червоних не мало змоги. А ображений, зачеплений за живе комбриг сам відмовився від командних посад у Червоній армії і запропонував своїм загонам зробити вибір —перейти в розпорядження Південного фронту розбитися на самостійні загони й працювати в інтересах народу».

Все це остаточно підірвало боєздатність Червоної армії. Вона почала відступати в Донбасі, зросли рецидиви партизанщини. Наприкінці травня заступник голови вищої військової інспекції повідомляв, що серед частин Укрфронту панує невдоволення, поширюються заклики «Бий жидів!», «Геть комуну!», «Геть надзвичайки!». Вища військова інспекція зазначала, що «багато частин фронту, зокрема 1-й і 2-й полки (Богунський і Таращанський), політично ненадійні. Для врятування загального становища необхідно вжити крайніх заходів, треба одягнути й узути червоноармійців і, принаймні, змінити в полках командний склад, усунувши з ненадійних частин їхніх ватажків».

Спроба Троцького адміністративно-командними й репресивними заходами поліпшити становище не мала успіху. Призначений командуючим 14-ю армією Ворошилов 13 червня писав Раковському, що «армії, як організму, нема Штаби й різні установи — це в кращому разі натовп нероб, а в гіршому — п'яниці й саботажники, в органах постачання немає ні озброєння, ні обмундирування, частини до смішного невеликі, розклалися, босі, з опухлими й скривавленими ногами, обірвані».

Під тиском денікінців червоні залишили Лівобережну Україну 25 червня білі увійшли до Харкова, а 28 числа — до Катеринослава.

З липня в Царицині Денікін видав «московську директиву» Збройним силам Півдня Росії, в основу якої було покладено план організації головного удару на Курському й Воронезькому напрямках з метою захоплення Москви.

Тим часом активізувала свої дії об'єднана армія УНР, її частини потіснили червоних із заходу на схід і північ. Наприкінці серпня радянські урядові установи змушені були терміново залишити Київ Радянська влада в Україні, втративши військову підтримку, політичний авторитет і соціальну опору в місті та селі, впала вдруге.