Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України навчальний посібник

Українська революція

Перше становлення радянської влади в Україні

12 грудня 1917 р. в Харкові Україну було проголошено республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів 17 грудня ЦВК рад України опублікував маніфест про повалення Центральної Ради, Генерального секретаріату і про створення радянського уряду України — Народного секретаріату у складі Артем (Ф.Сергєєв), В. Ауссем, Є. Бош, С. Бакинський, В. Затонський, Р.Люксембург, М. Скрипник, Є. Терлецький, В. Шахрай, Г. Лапчинський. Незважаючи на піднесений тон маніфесту, становище уряду залишалося невизначеним.

Прізвища членів Народного секретаріату були цілком невідомими Україні Навіть Харківський більшовицький комітет і Харківська рада робітничих депутатів не бажали визнавати цього уряду. Цікаві спогади залишила Є. Бош «Відсутність активної підтримки з боку керівних харківських товаришів дуже ускладнювала роботу Радянського уряду в Харкові. При іншому ставленні верхівки парт — організації Донецько-Криворізької області не було б перебоїв у роботі ЦВК, бо не довелося б одразу ж після повалення Центральної Ради переїздити до Києва, а згодом перекочовувати ЦВК й Народному секретаріатові з міста до міста.

Лише командуючий російськими радянськими військами В. Антонов-Овсієнко налагодив зв'язок із ЦВК й допоміг. Народному секретаріатові з приміщенням, яке реквізував у газети «Южный край» На базі цієї газети почав видаватися «Вестник Народного секретариата» 3 якою метою це робилося, ми вже говорили створити ілюзію, ніби з Центральною Радою воює не Рада народних комісарів, а Народний секретаріат До цього прийому більшовики вдаватимуться не раз.

Ми вже згадували, як Троцький намагався використати представників ЦВК й Народного секретаріату на переговорах у Бресті, щоб не допустити підписання українською делегацією окремого договору. Однак з цього нічого не вийшло Не домігся особливих успіхів Народний секретаріат і в сфері внутрішньої політики. Люди, які входили до нього — революціонери-руйнівники, були не готовими до державотворчої діяльності, до того ж більшість 13 них не сповідували ідеї української державності. Тож не дивина, що вже у січні 1918 р. Україна почала розпадатися на окремі частини 17 січня в Одесі було проголошено в межах Херсонської і частково Бессарабської губерній Одеську радянську республіку, а 30 січня (другого дня після переїзду Народного секретаріату до Києва) у Харкові — Донецько-Криворізьку радянську республіку. Про самостійну діяльність радянського уряду України, тим паче про національне, принаймні у межах радянської системи, державотворення не доводиться говорити. Тільки й того, що Народний секретаріат і ЦВК репродукували постанови РНК та проводили уніфікаційну політику Було скасовано всі розпорядження Центральної Ради, ліквідовано українську грошову систему, поширено на територію України постанови та декрети РНК, в тому числі про землю, робітничий контроль, націоналізацію промислових підприємств. Промовистим є той факт, що саме декретом Раднаркому, а не Народного секретаріату було націоналізовано харківський завод «Гельферік-Саде». І взагалі промисловість України потрапила під п'яту. Вищої ради народного господарства, створеної 2 грудня 1917 р в Петрограді.

Зміни політичних режимів призводили до подальшого сповзання України в прірву економічної кризи. Внаслідок неефективного управління знизилася продуктивність сотень заводів і шахт, оголошених націоналізованими, зростало безробіття. Взимку 1918 р. зазнала цілковитого розгрому велика сільськогосподарська власність, включно з багатьма рентабельними господарствами з високою культурою сільського виробництва. Відповідно до декрету про землю селяни порозбирали по окремих дворах худобу, реманент, насіння.

Перший період радянської влади в Україні пов'язаний з масовими виявами червоного терору. В радянській Росії ця політика офіційно була запроваджена восени 1918 р., вже після «апробації» її в Україні. У грудні 1917 р. в Харкові владу рад утверджували загони В. Антонова-Овсієнка за допомогою розстрілів. Те саме діялося в Катеринославі й Полтаві Лише в Києві радянські війська під командуванням М. Муравйова знищили за різними оцінками від 2 до 5 тис жителів.

Радянський уряд перебував у Києві три тижні 22 лютого ЦВК рад України створив Надзвичайний комітет оборони революції від західних імперіалістів. Наступного дня Народний секретаріат закликав робітників і селян дати відсіч полчищам іноземних імперіалістів і бандам буржуазних націоналістів. У відозві йшлося про інтервенцію проти країни рад та спроби залити кров'ю російську революцію. Що ж до українських національно - державних гасел, то про них забули.

Ясна річ, радянська влада не спромоглася організувати народну оборону України від німецького наступу. Під прапори п'ятьох революційних армій більшовики нашкребли заледве 25 тис. бійців, перед якими стояло завдання не стільки воювати з ворогом, скільки забезпечити вивіз з України матеріальних цінностей.

Описуючи наступ військ УНР на Київ у березні 1918 р., В. Петрів навів таке спостереження у своїх «Споминах» «Якось дико було дивитися на села, якими ми проходили. Попри ці села та через них проходять різні сили, різні озброєні відділи, які один з другим змагаються, із заходу суне залізна хмара німецького війська, а село живе своїм життям, ніби довкруги нічого не діється».

27 лютого Народний секретаріат сквапно перебрався з Києва до Полтави, а звідти 9 березня — до Катеринослава. Тут на одному з його засідань заходами Є. Нероновича було ухвалено припинити воєнні дії і вступити в переговори з Центральною Радою. Однак наступного дня це рішення скасували 17—19 березня в Катеринославі відбувся II Всеукраїнський з'їзд рад, а 21 числа новообраний ЦВК рад України переїхав до Таганрога, що став останнім місцем його перебування на українській землі 18 квітня на сесії комітету. Народний секретаріат реорганізували на Бюро для керівництва повстанською боротьбою в тилу окупантів, так звану «дев'ятку». Прийнятий сесією маніфест до робітників і селян із закликом боротися проти окупантів і буржуазно-націоналістичної контрреволюції поставив останню крапку в історії першого становлення радянської влади в Україні.