Історія України навчальний посібник

Київська Русь

Київське князівство Аскольда. Інші осередки державності на Русі

Головними ознаками існування державності в ранньосередньовічному суспільстві сучасні історики вважають наявність влади, відчуженої від народу, розміщення населення за територіальним (а не племінним) принципом і стягання данини для утримання влади. Можна додати до цього як обов'язкову ознаку успадкування влади князем. В умовах Київської Русі X ст. конкретними формами державності були: окняження земель (підкорення владі державного центру територій племінних княжінь) і поширення на ті землі систем збирання данини, управління (адміністрації) й судочинства.

У літописах свідчення про це з'являються, починаючи з середини 60-х рр. IX ст., тобто з часів князя Аскольда. Першими київськими князями, існування яких зафіксоване літописцями, були Аскольд і Дір. За відомостями арабських джерел, Дір княжив перед Аскольдом, ймовірно, в 30—50-х рр. IX ст., хоча літописці, зміщуючи хронологічну й історичну перспективу, завжди називають їх разом. Одне з найдавніших літописних повідомлень Новгородського літопису сповіщає, що Аскольд і Дір «княжили в Києві і володіли полянами й були ратними (воювали) з древлянами й уличами». Йдеться про спроби підкорити землі племінних княжінь уличів і древлян, які продовжилися наступниками Аскольда на київському престолі — Олегом, Ігорем та Ольгою. З Никонівського літопису відомо, що Аскольд і Дір прагнули приєднати до Києва ще й княжіння полочан. На користь існування першої східнослов'янської (але ще не Давньоруської) держави на Наддніпрянщині свідчать також грандіозні масштаби походу Русі на Константинополь 860 р., з якого ми почали нашу розповідь. Територія Київського князівства Аскольда була невеликою — воно охоплювало землі навколо Києва, головним чином колишнього племінного княжіння полян. Це князівство стало етнокультурним, політичним і соціальним осердям, довкола якого наприкінці IX ст. почала зростати Давньоруська держава.

Останнім часом в історичній науці пожвавилися дискусії навколо давньої проблеми: звідкіля, з Півночі чи Півдня, «пошла Руская земля» (держава). Очевидно, вони можуть бути вирішені лише на користь Півдня. Південноруські землі у VIII—IX ст. на сто- двісті років випереджали в соціально-економічному та культурному розвитку північні. Однак і на півночі Східної Європи, в землі ільменських словен, у другій половині IX ст. простежується за джерелами існування протодержавного осередку, одним з центрів якого було Городище поблизу Новгорода (останній виник лише в X ст.).

Вирішальний крок на шляху становлення східнослов'янської державності було зроблено наприкінці IX ст. Близько 882 р. Олег, прозваний сучасниками Віщим, здійснив похід з Городища до Києва, де й вокняжився. Утвердження Олега в Києві знаменувало собою початок створення східнослов'янської державності — виникнення вже загальноруської держави. Руська Північ була об'єднана з руським Півднем, Олег оголосив Київ стольним градом новоствореної держави: «Хай буде Київ матір'ю градам руським». З того часу в джерелах наводяться систематичні відомості про розвиток державності на Русі.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.