Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України навчальний посібник

Стародавня доба

Кам'яний вік

Заселення території сучасної України первісною людиною відбулося ще в епоху палеоліту — початковий і найбільш значний у часовому вимірі період історії людства. Саме цього часу відбулося виділення людини з тваринного світу, були виготовлені перші знаряддя праці, почалося використання вогню й одягу, споруджені перші житла. Цієї ж доби почали складатися основи початкової суспільної організації людських колективів й зароджуватися ідеологічні уявлення. В ранньому палеоліті відбулося початкове розселення людства з Африканського континенту на нові території.

На українських землях первісна людина з'явилася пізніше — у так звану ашельську епоху, що датується часом від 1,5 млн. до 150 тис років тому. В цей час з'явились архантропи, об'єм мозку яких коливався від 800 до 1300 см3 (об'єм мозку сучасної людини 1400-2000 см3), а зріст сягав 160-170 см. Первісні люди освоювали нові території, зокрема землі Європи, де й проживали невеликими групами, що утворювали так зване первісне людське стадо.

Склад і технологія виготовлення кам'яних знарядь праці свідчать вже про початок вивільнення виробничої діяльності архантропів від рефлекторної форми, тобто про зародження мислення. А поява однотипних кам'яних знарядь, як-от ручного рубила, виготовлення знарядь із кістки, рогів та деревини і про початок переходу до свідомої виробничої діяльності. За допомогою цих знарядь архантропи добували засоби існування. Основним їх заняттям було полювання на диких тварин, у тому числі великих. Вони вбирали також рослинну їжу — плоди, ягоди, коріння.

Архантропи широко використовували вогонь. Сліди вогнищ у різних місцях виявлені археологами в печерах і на відкритих стоянках тих часів Освоєння вогню мало величезне значення для життя стародавнього населення. Адже він забезпечував надійний захист від холоду та звірів, давав можливість освоювати нові райони, котрі раніше були недоступними Можливо, вже цього часу людина почала використовувати вогонь для приготування їжі.

На сьогодні в різних регіонах України виявлено близько 30 ашельських стоянок. На думку вчених, початок цього процесу відноситься до часу так званого гюнцського похолодання, що сталося близько одного мільйона років тому. Кам'яні знаряддя праці та сліди виробництва цих часів виявлені на глибині 12 м. від сучасної поверхні на стоянці Королево, що на березі р.Тиса на Закарпатті. Ймовірно, вже на цьому етапі люди просунулись і далі на схід — у Північне Причорономор'я та Приазов'я. Як свідчить аналіз характерних особливостей ранньоашельських кам'яних індустрій Закарпаття, розселення прадавніх колективів на територію України (принаймні в її західних областях) скоріше всього відбулося цього часу з західної частини Передньої Азії та півдня Центральної Європи (передусім з Балкан).

Та освоєння територій людиною не можна уявляти як одночасовий акт. Це був тривалий процес, що мав, вірогідно, хвилеподібний, перемінний характер. До того ж міграції окремих груп відбувалися з різних територій. Так, дещо пізніші археологічні матеріали, знайдені на стоянках на Житомирщині і в Криму, дають підстави зробити припущення і про імпульси з північних земель сучасної Німеччини та Кавказу. А на Житомирщину первісне населення теж потрапило з півдня. Тож південно-західний і західний шляхи початкового розселення в українському регіоні були основними.

Подальша еволюція людини привела до появи в мустьєрську епоху (150-35 тис. років тому) палеоантропів, або неандертальців. Це був наступний ступінь фізичного та розумового розвитку типу людини, що розширила межі свого проживання В Україні відомо близько 200 стоянок такої людини. Кам'яні знаряддя неандертальців були досконаліші й різноманітніші, ніж у архантропів Серед них особливе значення мали гостроконечники, що використовувались як ножі і, мабуть, як наконечники для списів.

Зовні неандерталець був корінної статури, з розвинутою мускулатурою, трохи сутулий. Будову черепа та мозок (об'єм 925-1800 см3) він мав примітивні. Голова у нього була порівняно велика, видовженої форми, з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям. Для неандертальця характерні широкий, що іноді досить виступає, ніс, скошене назад підборіддя, асиметричність півкуль мозку, пов'язана з праворукістю, краще, ніж у архантропів, розвинутий руховий центр мозку. Однак лобова частина мозку у нього була розвинута менше, ніж у сучасної людини.

Неандертальці мали почуття родинних зв'язків, робили спроби розібратися у двох станах перебування родичів — життя і смерті. В багатьох печерах знайдені останки похованих — перші соціальні захоронення в історії людства. Це також свідчення зародження релігійних уявлень і вірувань. Так, під час розкопок грота Кик-Коба в Криму були виявлені рештки кісток дорослого неандертальця й дитини 6-8 місяців. Дорослий був похований у могильній ямі і лежав на правому боці з трохи підігнутими ногами. На думку дослідників, тут була захоронена жінка віком близько 35 років і зростом 135-159 см. Вікове співвідношення похованих і те, що їх поклали поряд, дають можливість зробити припущення, що це могила матері та дитини.

Неандертальці — сучасники великого обледеніння з різким похолоданням клімату. Вони проживали в печерах, пристосовуючи їх під житло, де споруджували наземні будівлі на зразок чуму, покриті шкурами тварин. Одна з них була досліджена на стоянці Молодова на Дністрі (Чернівецька обл. ). Споруда, очевидно, була овально викладена зі спеціально підібраних великих кісток мамонта. Каркас житла зводили із жердин, а зверху його покривали шкурами, котрі закріплювали також кістками мамонта. Всередині збереглися сліди 15 багать і знайдено велику кількість уламків кременю, з якого виготовлялися знаряддя праці.

Боротьба людини за існування була дуже тяжкою. Адже за низького рівня розвитку продуктивних сил способи добування їжі (навіть при набутих навичках полювання), які були відомі тогочасній людині, не завжди могли забезпечити окремі колективи необхідними харчами. Люди часто голодували, серед них була висока смертність Вивчення решток кісток неандертальців показало, що 55% із них помирали, не досягши навіть 20-річного віку, і майже ніхто не доживав до 50 років.

В епоху, в яку жили неандертальці, відбулося остаточне становлення людини Близько 35 тис років тому з'явились їх нащадки, що вже належали до сучасного типу — «Ноmо sapiens», або «людини розумної» В Європі їх ще називають кроманьйонцями, за назвою грота Кро-Маньйон (Франція), де вперше було знайдено п'ять кістяків цього типу разом з кам'яними знаряддями праці та просвердленими раковинами. Фізичною будовою кроманьйонець нічим істотно не відрізнявся від сучасної людини.

Техніка виготовлення знарядь праці й господарство кроманьйонців досягли вищого, ніж у неандертальців, ступеня розвитку. Вони виготовляли різноманітні знаряддя з каменю та кістки, прикраси, статуетки, що нагадують людину, фігури тварин. Основним джерелом добування їжі було полювання на великих тварин — мамонта, зубра, бізона, носорога, печерного ведмедя Мисливська зброя стала досконалішою — з'явились дротики, гарпуни, списокидалки.

Кроманьйонці продовжували споруджувати житла на зразок чуму чи яранги, а також землянки і напівземлянки. Як будівельний матеріал використовувалося дерево (жердини), кістки й шкури великих тварин. Так, на будівництво трьох жител та обладнання багаття у поселенні біля Межиріч на Середньому Дніпрі (Черкаська обл. ) було використано 1753 кістки мамонта. Підраховано, що для спорудження цих жител потрібно було забити 110 мамонтів.

У цю ж епоху склався родовий лад і відбулася племінна організація суспільства. Виникли давні форми релігійних вірувань анімізм — культ предків і вшанування померлих, магія — віра в те, що заклинаннями та обрядами можна вплинути на хід подій, тотемізм — віра в спільного для конкретного колективу предка із світу тварин чи рослин, фетишизм — поклоніння предметам неживої природи.

Потрібно зазначити, що якраз у цю епоху почався і процес виникнення рас — представників трьох основних типів — європеоїдного, негроїдного та монголоїдного Давні раси менше відрізнялись одна від одної, ніж сучасні, — вони мали яскраво виражені риси походження від єдиного людського типу.

По закінченні останнього льодовикового періоду (14-12 тис років тому) кліматичні умови Євразійського материка зазнали значних змін Льодовий покрив танув і поступово відступав у межі своєї первісної появи в північних широтах. У результаті потепління складалися ландшафтно-географічні зони, близькі до сучасних. Змінився рослинний і тваринний світ.

На територіях, де раніше був степ, тундра чи льодовик, виросли ліси. Зникли мамонти, шерстисті носороги й інші тварини, котрі були головним об'єктом полювання та джерелом їжі в попередні часи Ліси заселили північний олень, лось, кабан, бурий ведмідь, вовк, лисиця, бобер, а степи — бик, кінь, антилопа-сайга й інші сучасні тварини.

Почалася нова епоха, що дістала назву середнього кам'яного віку — мезоліту. Умови життя людей, зокрема добування ними їжі, різко змінились, що стало поштовхом до виготовлення складніших знарядь праці Були створені вироби для обробки дерева — долото, сокира, тесло, нові знаряддя з кістки та дерева (ножі, кинджали, списи) з крем'яними пластинами. Також було зроблене важливе відкриття досить складного для того часу механічного знаряддя — лука.

Великі родові колективи мисливців на мамонтів та бізонів змінились порівняно невеликими групами мисливців. Озброєна луком і стрілами людина тепер мала більшу самостійність і можливість полювати сама. Поширеним було полювання на північного оленя. З луком і стрілами людина навчилась забивати тварин на відстані, а дичину — на льоту.

Крім мисливства одним із основних занять стає рибальство. В цей час були винайдені різноманітні пристосування для ловлі риби — гачки, сіть з поплавками, складна система загородок на ріках та озерах, а також човни, видовбані з цільних стовбурів дерев, та весла. Важливого значення набуло збирання річко- них і морських черепашок, їстівних рослин та ягід. Домашньою твариною став собака — віднині постійний супутник людини.

На відміну від попередніх часів в епоху мезоліту почали ховати померлих вже не серед живих, тобто на території стоянок, а за їх межами — у давніх родових чи племінних могильниках. Так, у Дніпропетровській області досліджено три могильники біля Волоського та Василівки, на яких виявлено близько 90 поховань. Більшість захоронених — чоловічої статі, покладені в могили на боці. Серед останків померлих знайдені стріли і навіть наконечник дротика (причому деякі з них застрягли прямо в кістках), а на деяких черепах є вм'ятини від ударів. Все це свідчить про те, що тут були поховані члени роду чи племені, котрі загинули під час сутичок. Деталі обряду поховання, зокрема орієнтація померлих, вказують на те, що люди епохи мезоліту поклонялися мабуть, небесним світилам і понад усе — сонцю. Поширення мисливства і збільшення кількості населення зумовили певне порушення екологічного балансу. Внаслідок цього в багатьох регіонах склалася ситуація, названа кризою мисливського господарства Присвоюючі форми господарювання поступово себе, а тому їм на зміну йшли відтворюючі форми. Це відбулося вже в епоху неоліту, коли стародавнє населення України досягло нового ступеня свого культурно-історичного розвитку.

В неоліті, або новому кам'яному віці(VI-III тис до н. е. ), приручаються всі основні види домашніх тварин, виникає примітивне землеробство. Але присвоюючі форми господарювання, особливо в лісовій зоні, ще довго відіграють важливу роль у життєдіяльності тогочасного населення. Лісові племена так званої культури ямково-гребінцевої кераміки аж до кінця неоліту (як і в попередні часи) існували виключно за рахунок мисливства, рибальства та збирання ягід. У поліській зоні особливого значення набуває рибальство, яке стає визначальною формою господарювання. А в південному і південно-західних регіонах, наприклад у населення культури лінійно-стрічкової кераміки, основне місце належало вже примітивному землеробству та скотарству.

Відмінності в характері господарювання в різних регіонах України, на думку Д. Телегіна, свідчать про нерівномірність історичного розвитку неолітичного суспільства, що пов'язано з природним оточенням та історичною ситуацією в ті чи інші часи. На півночі сприятливі умови в епоху неоліту зумовлювали подальший розвиток традиційних форм присвоюючого господарювання А на півдні, в степовій зоні, вже в пізньому мезоліті стало бракувати дичини, що було однією з причин переходу людства до відтворюючого господарювання — скотарства та землеробства (землю почали обробляти за допомогою мотик з рогу та кістки). Перехід племен в епоху неоліту до відтворюючих форм господарювання був важливим етапом в історії людства в цілому і тогочасного населення України зокрема Іноді цей процес називають «неолітичною революцією». Дійсно, в галузі давньої економіки це був своєрідний революційний переворот, котрий розтягся на значний відтинок часу і збігався з темпами соціально-економічного і культурного розвитку тієї епохи.

Одним з важливих досягнень стає виготовлення глиняного посуду Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий створила людина Як вважають дослідники, глиняний посуд виник шляхом обмазування сирою глиною посуду, сплетеного із лози. Такий посуд випадково потрапляв у вогонь, дерев'яна частина вигорала, а глина обпалювалась, ставала досить твердою та водонепроникною. Посуд швидко набув популярності, і його використовували для різних цілей — приготування їжі, зберігання сипучих продуктів тощо. Його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості. По таких масових знахідках археологи визначають ареали проживання окремих людських спільнот (на землях України виділено понад 10 неолітичних археологічних культур).

Епоха неоліту в цілому належить до первіснообщинної формації стародавнього суспільства, в котрій порівняно з попередніми періодами відбуваються лише певні соціальні зміни. Це племінний лад, економічною і соціальною основою якого був матріархат. Колективні могили, відсутність поховань, що виділялися б багатим інвентарем чи особливостями ритуалу, свідчать про соціальну рівність серед тогочасних людей Лише поява кам'яних булав в окремих похованнях (Маріуполь, Микільське), котрі, мабуть, мали значення символів влади й підпорядкування, вказує на зародження інститутів родової влади.

За характером матеріальної культури та основних видів занять неолітичні культури України розподіляються на дві зони землеробсько-скотарську та мисливсько-рибальську Межа між ними пролягає в Євразії — від північної частини Франції через північ Центральної Європи, Польщу, Україну, Нижнє Подоння та Нижнє Поволжя до Середньої Азії.

Характерною ознакою культур землеробсько-скотарської зони є переважання плоскодонної кераміки (рідко — круглодонної), прикрашеної здебільшого лінійним, у тому числі спірально-меандровим, орнаментом. Тут з'являється розписний посуд, використовуються шліфовані кам'яні сокири, складається специфічний поховальний обряд (покладення померлого у скорченому вигляді на боці разом з керамічними виробами). Носіями культур цієї зони були племена середземноморського типу.

Потрібно зазначити що і носії археологічних культур. Полісся зробили перші кроки до відтворюючих форм господарювання, хоча переважали традиційні заняття На відміну від вищезгаданих культур мисливців і рибалок типовою є наявність гостродонної кераміки, прикрашеної переважно штампованим орнаментом (ямки, гребінцеві вдавленя).

Серед крем'яних виробів важливе місце займали сокири, здебільшого нешліфовані. Тут домінує обряд поховання померлого витягнуто, на спині, без кераміки. Носіями цих культур були переважно племена пізніх кроманьйонців.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка