Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

IX. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ (КІНЕЦЬ XVIII - ПОЧАТОК XX СТ.)

9.11. Антикріпосницький рух в Україні в 50—60 pp. XIX ст.

1. Причини антикріпосницьких рухів.

2. "Київська козаччина".

3. "У Таврію за волею".

4. Діяльність таємних організацій у Харкові та Києві.

Нові капіталістичні відносини, що зародилися наприкінці XVIII — першій половині XIX ст., наполегливо вимагали ліквідації кріпосного права, яке стало гальмом подальшого економічного розвитку. Ці протиріччя ще більше поглибила Кримська війна (1853—1856рр.), яка дала поштовх до початку антикріпосницького руху. Приводом до цього став царський маніфест від 25 січня 1855р. про створення рухомого ополчення. Селяни сприйняли зміст маніфесту як звільнення від кріпосної залежності. Вони масово записувались у "козаки", відмовляючись виконувати повинності. У лютому 1855 р. у Київській губернії виступи селян поширились на 9 повітів. Уряд кинув 1.6 ескадронів кавалерії, дивізіон піхоти, дві роти саперів. Відбулися криваві сутички між повсталими і військами,

39 селян було вбито, 63 — поранено. Цей рух отримав назву "Київська козаччина".

На квітень 1856 р. припадає другий виступ селян — так званий похід "У Таврію за волею". Після закінчення Кримської війни серед селян розійшлися чутки, що можна переселитися на Кримський півострів, уряд надасть значну допомогу і звільнить від кріпацтва. Улітку 1856 р. біля Перекопу зібралися десятки тисяч селян. Тільки урядовим військам вдалося припинити цей рух.

Але селянські заворушення тривали. Кримська війна виявила економічну, політичну і військово-технічну відсталість Росії. Війна ще більше загострила кризу феодально-кріпосницької системи.

Царський уряд вирішив піти на реформи. Селянське питання мало вирішувати дворянство, серед якого побутували два погляди щодо скасування кріпосного права. Кріпосники прагнули зберегти землю за собою і право на кріпосну працю. Ліберали відстоювали необхідність звільнення селян з наділами при обов'язковій винагороді поміщикам за землю і за втраченого кріпака.

У 1856 р. в Харкові, пізніше у Києві, діяло таємне політичне товариство. Членами його були в основному студенти університету (М. Муравський, П. Завадський і ін.). Мета товариства — визволення селян від кріпосної залежності, встановлення республіканського правління. Меншість членів товариства була за встановлення конституційної монархії. Члени товариства вели пропагандистську діяльність, розповсюджували твори Герцена.

Отже, в середині XIX ст. необхідність ліквідації кріпацтва була очевидна і для "верхів". Антикріпосницький рух, що охопив різні верстви населення, змушував уряд шукати вихід із ситуації. У лютому 1861 р. цар видав маніфест про скасування кріпацтва, але це не припинило виступи селян, які протестували проти несправедливої реформи.

Ключові дати

1855 р. - "Київська козаччина"

1856 р. — "У Таврію за волею"