Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

IX. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ (КІНЕЦЬ XVIII - ПОЧАТОК XX СТ.)

9.10. Участь українців у Кримській війні. Оборона Севастополя

1. Причини і привід до війни.

2. Перші успіхи російських військ.

3. Вступ до війни Англії та Франції, П'ємонту.

4. Оборона Севастополя.

5. Україна і Кримська війна.

Будучи "жандармом Європи", після придушення революції 1848—1849 pp. російський царизм вважав, що зміцнив свої позиції у Європі і може приступити до розв'язання "східного питання". Росія прагнула встановити контроль над Балканами і Чорноморськими протоками.

Приводом для розгортання воєнних дій став конфлікт навколо святих місць у Палестині, пов'язаних із життям Ісуса Христа. У червні 1853 р. російські війська раптово перейшли кордон з Туреччиною і зайняли дунайські князівства. Упевнившись у підтримці Великобританії і Франції, які не бажали посилення позицій царя, турецький султан оголосив війну Росії. Спочатку хід бойових дій складався сприятливо для Росії.

Російські війська стримували наступ турецьких військ на Закавказзі, натомість самі почали просуватися до Болгарії. Турецька чорноморська ескадра була розгромлена російським флотом у Синопській бухті. Та перемога Росії не входила до плану великих держав.

Австрія і Прусія зажадали від царя вивести війська з Придунайських князівств. Опинившись у міжнародній ізоляції, Микола І був змушений підкоритися. Але в березні 1854 р. Великобританія, Франція і Сардинія оголосили війну Росії. Маючи перевагу на морі, англо-французькі війська спершу вдалися до атак з моря на Одесу, Миколаїв, Севастополь та інші міста. У квітні 1854 р. ескадра союзників наблизилась до Одеси й почала обстрілювати місто. Під час другої атаки один із англійських фрегатів сів на мілину і його команда мусила здатися в полон. Третя атака в липні також була невдалою.

На початку вересня англо-французькі війська висадились у Криму. Після поразок царська армія під проводом князя О. Меншикова на р. Альта відступила на північ, залишивши напризволяще головну військово-морську базу Росії на Чорному морі — Севастополь.

Війна засвідчила величезну військово-технічну перевагу союзників, озброєних новітньою технікою. За браком залізниць російське командування (на відміну від противника, який використовував пароплави) не могло вчасно постачати армію всім необхідним.

Розпочалася облога Севастополя. її здійснювала 60-тисячна армія союзників. Гарнізон бази налічував 18 тис. осіб, крім того, до оборони було залучено 20 тис. моряків. Обороною міста керували П. Нахімов, В. Корнілов, В. Істомін. При такому співвідношенні сил нападникам навряд чи вдалося б здобути головну базу, якби вони не мали переваги в озброєнні та боєприпасах. Застарілі російські гармати не йшли у порівняння з артилерією союзників — скорострільною, далекосяжною і точною. Умовно кажучи, на кожні 10 гарматних пострілів ворога захисники Севастополя могли відповісти тільки одним. Після неодноразових штурмів англо-французьким військам вдалось оволодіти Малаховим курганом, головною опорною точкою в обороні міста.

На 349-й день боїв російські війська змушені були залишити свої позиції у південній частині міста, однак продовжували утримувати північний сектор оборони. В обороні міста активну участь брали пластуни (розвідники) Чорноморського козацького війська, які здійснювали вилазки на позиції ворога. Хоробрістю, кмітливістю, а також блискучим умінням застосовувати військову хитрість відзначилися у севастопольській обороні матрос П. Кішка та сестра милосердя Д. Севастопольська. Зразкову медичну службу організував у місті М. Пирогов, який на практиці розробив основоположні принципи вчення про військово-польову хірургію. Протягом героїчної севастопольської епопеї царський уряд, маючи незліченні людські й матеріальні ресурси, так і не спромігся послати в Крим свіжі війська. Така кволість пояснювалася військово-технічною і економічною відсталістю кріпосницької імперії, а також постійною загрозою вторгнення через західні кордони Росії. Розгортання бойових дій на Балканах, а згодом у Криму перетворило Україну у найближчий тил військ. Територія України стала джерелом поповнення продовольства і нових рекрутів. Під впливом війни в Україні розгорнувся масовий антикріпосницький рух, у 1855 p. — "Київська козаччина", а в 1856 р. — "У Таврію за волею".

У березні 1856 р. в Парижі було підписано мирний договір на умовах, продиктованих переможцями. Росія позбавлялася права мати військово-морський флот і фортеці на Чорному морі. Гирло Дунаю знову переходило під владу Туреччини.

Під час війни, у лютому 1855 p., помер Микола І. Наступником престолу став його син, Олександр II, який мусив зробитися великим реформатором, бо Росія конче потребувала реформ.

Ключові дати

1853-1856 pp. — Кримська війна

1854—1855 pp. - облога Севастополя