Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

VII. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII СТ.

УКРАЇНА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.

7.11. Виникнення та розвиток Слобідської України

1. Виникнення Слобідської України.

2. Адміністративно-територіальний устрій Слобожанщини.

Слобідська Україна (друга назва — Слобожанщина) історична область, до якої входила територія сучасних Харківської, східна частина Сумської, північ Донецької та Луганської областей України; південно-східна частини Воронезької, південно-західна частини Бєлгородської, південь Курської областей Росії.

Починаючи з др. пол. XVI ст., а особливо з 30-х pp. XVII ст., Слобожанщину почали поступово заселяти українські селяни й козаки з Лівобережної та Правобережної України, які втікали від гніту польських феодалів. У 1638 р. сюди переселилися учасники селянсько-козацького повстання на чолі з Я. Острянином (вони оселилися в Чугуєві). У 1652 р. велика група селян і козаків Черніговського та Ніжинського полку на чолі з І. Дзиковським заснувала Острогозьк, а переселенці з містечка Ставищі Білоцерковського полку на чолі з Г. Кондратьєвим, які оселилися на Суминому городищі, заснували Суми.

Поселення, що їх засновували українські переселенці, називалися слободами (звідси й назва — Слобідська Україна). Одночасно Слобожанщину заселяли російські служилі люди, які перебували під управлінням царських воєвод.

Царський уряд використовував українських переселенців для господарського освоєння та охорони південних кордонів Російської держави від нападів кримських і ногайських татар, постачав їм зброю, продовольство, на пільгових умовах наділяв їх землею та іншими угіддями, зберігав за переселенцями козацькі привілеї і самоврядування. Однак уже в перші післявоєнні роки козацька старшина, що швидко збагачується, обмежує права рядових козаків, захоплює їхні землі. Серед великих землевласників Слобідської України можна назвати родини полковників Щидловського, Донця, Кондратьева.

У 50-х pp. XVII ст. царський уряд сформував з українських переселенців козацькі слобідські полки: Острогозький (Рибинський), Охтирський, Сумський, Харківський. У 1685 р. було створено Ізюмський полк. Полкове управління складалося з полковника і полкової старшини: обозного, судді, осавула, хорунжого, двох писарів. Полки поділялися на сотні. Сотенне управління складалося з сотника, отамана, осавула, хорунжого і писаря. Адміністративними, судовими, фінансовими і військовими справами в полках відали полковники, в сотнях — сотники. Якщо спочатку козацьку старшину обирали на козацьких радах, то в XVIII ст. царський уряд призначав старшину з верхівки козацтва.