VII. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII СТ.

УКРАЇНА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.

7.10. Запорозька Січ у складі Гетьманщини у другій половині XVII ст. Кошовий отаман Іван Сірко

1. Роль Запорожжя в другій половині XVIII ст.

2. Кошовий отаман Іван Сірко.

3. Боротьба запорожців з Туреччиною та Кримським ханством.

Протягом другої половини XVII ст. Запорізька Січ, хоча і входила до складу Гетьманщини, проте прагнула повернути собі провідну роль у житті України. При цьому запорожці не завжди виявляли мудрість і політичну далекоглядність, а часом навіть ставали на бік відвертих ворогів Української держави, позбавляючи гетьманів підтримки або навіть виступаючи проти них у вирішальні моменти. Це яскраво видно на прикладі одного з найвизначніших кошових отаманів — Івана Сірка.

У період 1652-1709 pp. Запорізька Січ знаходилась у гирлі річки Чортомлик. В історичній науці її називають Чортомлицькою.

Багаторічним кошовим отаманом Січі в цей період був Іван Сірко. На політичну арену Сірко вийшов навесні 1645 p., коли разом з Б.Хмельницьким подався до Франції для переговорів про участь козаків у тридцятилітній війні на боці Франції.

Під час визвольної війни ім'я Сірка не набуло такої популярності, як Богуна чи Кривоноса. Та все ж у 1654 р. він уже був першим полковником, тобто заступником Хмельницького. Проте підписання Переяславської угоди було вороже сприйнято І.Сірком. Він склав повноваження і виїхав на Січ. На політичній арені він знову з'явився, коли серед козацтва поширились опозиційні настрої щодо пропольської політики І.Виговського. Він очолив збройний виступ проти гетьмана. За це від російського царя отримав винагороду - "двісті золотих та на триста рублів соболів". І.Сірко зі своїми козаками примусив Виговського зректися булави і зробив усе можливе, щоб вона потрапила до рук Ю.Хмельницького.

1660 p., вже за часів гетьманування Брюховецького, Сірко став кошовим отаманом запорозького козацтва. Він зосередився на боротьбі з татарами, здійснивши вдалий похід на Перекоп (1663 р.). У цей час в Україні розгорілась боротьба за гетьманську булаву між Брюховецьким, якого підтримували росіяни, і Тетерею, що спирався на поляків. Сірко втрутився в цю боротьбу на боці Брюховецького. Це сприяло перемозі останнього, але Україні від цього не стало легше.

Потім він знову розпочав боротьбу з татарами. 1667 р. І.Сірко здійснив настільки вдалий похід, що біля Перекопу розбив самого хана і дійшов аж до Кафи (Феодосії).

Тут у долі Сірка відбувся новий поворот. Він несподівано залишив Січ і став полковником міста Змієва (нині Харківська обл.). Адміністратора з нього не вийшло. Його обурила політика росіян щодо Слобідської України, і він став на чолі антиросійського повстання. Здобувши кілька перемог, але не отримавши підтримки ні з боку гетьмана , ні з боку кошового, він знову опинився на Січі. У цей час на Січі було обрано гетьманом Петра Суховія. Спираючись на підтримку татар та турків, він намагався встановити свою владу на Україні. Проте ні Дорошенко, ні Многогрішний не бажали віддавати йому владу. У цю ситуацію втрутився І.Сірко, який розгромив як татар, так і Суховія. Але вже через деякий час він підтримав Суховія в його боротьбі проти Дорошенка.

1670 р. Сірко здійснив похід на Очаків, турецьку твердиню на узбережжі Чорного моря, захопив і зруйнував її.

1672 р. після усунення і заслання до Сибіру Многогрішного І.Сірко вирішив поборотися за гетьманську булаву. На заваді його планам стали Дорошенко і Самойлович. У цій боротьбі Сірко зазнав поразки. Полтавський полковник Жученко захопив Сірка в полон і передав російському царю. Сірка засудили і відправили до Сибіру.

Однак 1672 р. на Україну рушило 300-тисячне турецьке військо, а також кримська орда. Виявилось, що полководця, який зміг би протистояти навалі, не було. І тоді, за проханням польського короля, І.Сірка звільнили. У червні 1673 р. Сірко вже знову на Січі. Зібравши козаків, він штурмом взяв Аслам, потім Очаків, а також захопив великий загін ординців. Після цих перемог Сірка знову обирають кошовим отаманом.

Розгніваний султан Мухамед IV вирішив помститися козакам. Узимку 1675 р. турецько-татарське військо несподівано рушило на Січ. Але, навіть вдершись на Січ, воно не змогло здолати козаків і було вщент розбите.

У літку 1675 р. І.Сірко здійснив похід у відповідь. Дійшов до Бахчисарая і біля Перекопу знищив ханське військо.

Перемога Сірка на Січі і під Перекопом надзвичайно розгнівала султана. Він зібрав нове військо і, переконаний у перемозі, надіслав отаману листа з погрозами і пропозицією здатись. Відповідь, що її написали козаки султану, увійшла в історію як "Лист запорозьких козаків турецькому султану". А похід турецьких військ, організований в 1679 р., так і не відбувся. Забачивши козаків, турецьке військо повернуло в Крим, 1680 р. Іван Сірко помер на власній пасіці, поблизу села Грушівки.