Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

VII. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII СТ.

УКРАЇНА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.

7.9. Гетьман Петро Дорошенко в боротьбі за незалежність та територіальну цілісність Української держави

1. Обрання гетьманом Петра Дорошенка.

2. Боротьба П. Дорошенка за територіальну цілісність України.

3. Зречення булави.

Петро Дорошенко (1627-1698 pp.) народився в Чигирині в козацькій родині. Його дід Михайло Дорошенко був українським гетьманом, а батько — полковником за часів Б.Хмельницького. Здобув ґрунтовну освіту. Брав активну участь у визвольній війні, ставши одним з найближчих соратників Б.Хмельницького. Коли булава перейшла до рук І.Виговського, він уже був полковником. Перебуваючи у Чигирині, він мав нагоду познайомитися з державними проблемами і виробити власний погляд на становище в Україні. А воно було дуже тяжким. Після так званої Чорної ради в Ніжині у 1663 р. Україна поділилася на два гетьманати — Лівобережний (із гетьманом Іваном Брюховецьким) і Правобережний (із гетьманом Павлом Тетерею). Почався період кривавих заколотів та міжусобиць, які підривали силу народу, руйнували господарство, значні простори української території перетворювали в пустелю. Цей час називають Руїною. Залишившись без підтримки, Тетеря склав у 1665 р. булаву й виїхав до Польщі. Замість нього гетьманом було обрано Петра Дорошенка.

Ставши гетьманом Правобережжя, Дорошенко відразу взявся за впорядкування країни, створення війська. До того ж він воював з поляками та вів нелегкі переговори з Туреччиною і Кримом. .

Брюховецький своєю безпринципною політикою довів край до катастрофи. У 1665 р. він першим з українських гетьманів поїхав до Москви "побачити пресвітлі очі государя". Захоплений почестями, погодився прийняти титул московського боярина, одружився з московкою, а потім підписав новий договір, згідно з яким ще більше обмежувалися права України як держави. Загони московитян мали перебувати майже в усіх українських містах, гетьман не міг без дозволу царя провадити зовнішню політику, а київським митрополитом мав бути ставленик Москви. Такий договір був тяжким ударом для України і викликав народне невдоволення. Але найбільше обурив українське громадянство мирний договір, підписаний Москвою з Польщею в Андрусові 1667 р. без участі української делегації. Напруження було таким великим, що й сам винуватець — Брюховецький — наважився виступити проти Москви. На нараді зі старшиною він проголосив розрив із Московською державою.

Назрівав час великої боротьби з Московщиною, і гетьман Петро Дорошенко, бажаючи покласти край подвійній владі в Україні, увійшов з військом на Лівобережжя, скориставшись загибеллю Брюховецького. Таким чином, під владою Дорошенка опинились обидві частини України. Проте сусідні держави не бажали бачити незалежної української держави. Польща, Крим, Московщина підтримували своїх ставлеників, а також вдалися до безпосереднього втручання в українські справи.

Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму, а також отримати допомогу в боротьбі з Польщею та Московією, Дорошенко уклав договір з Туреччиною (1669 p.). Завдяки допомозі Туреччини було завдано поразки Польщі. У 1672 р. Польща змушена була укласти Бучацький мир, за яким відмовлялась від претензій на Правобережну Україну. Московська держава розцінила це як можливість, не порушуючи Андрусівського перемир'я, оволодіти Правобережжям.

У 1672 р. Лівобережний гетьман Многогрішний був замінений на І.Самойловича, який 1674 р. був проголошений гетьманом всієї України. Того ж року московські війська рушили на Правобережжя і обложили Чигирин, але взяти його не змогли. Війська Дорошенка і турецькі війська завдали їм поразки. Незважаючи на перемогу, ситуація на Правобережжі була складною: турки поводили себе як загарбники, населення за краще вважало втекти на Лівобережжя, авторитет Дорошенка падав.

Розчарований політикою Туреччини, Дорошенко вирішив зректися булави. Восени 1676 р. на козацькій раді він склав гетьманські клейноди перед І.Сірком, який присягся на вірність царю. У такий спосіб Дорошенко намагався об'єднати Україну, але вже не під своєю зверхністю. Проте московський уряд вимагав від Дорошенка присягтися безпосередньо Самойловичу. Після відмови Дорошенка московська армія знову взяла в облогу Чигирин.

П.Дорошенко, щоб уникнути кровопролиття, виїхав і перед брамою поклав булаву. Колишній гетьман поставив одну умову: дозволити йому вільно проживати в Україні. Самойлович погодився. Незабаром Дорошенко оселився в Сосниці. У 1679-1682 pp. Дорошенко був за наказом царя в'ятським воєводою. Опісля, повернувшись до Москви, проживав у маєтку в селі Ярополчому Волоколамського повіту. Там він і помер.

Усе життя і діяльність П.Дорошенка були спрямовані на досягнення повної державної незалежності та збереження територіальної єдності України.

Ключові дати

1665—1676 pp. — гетьманування П. Дорошенка