Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

XV. УКРАЇНА НЕЗАЛЕЖНА

15.16. Характер та тенденції розвитку міжнаціональних відносин у сучасній Україні

1. Національні меншини.

2. Законодавство щодо прав національних меншин.

3. Стан міжнаціональних відносин в Україні.

З 52 млн. населення України за переписом 1989 р. українців нараховується 37,4 млн. осіб. Найбільші національні меншини складають росіяни (11,4 млн. осіб), євреї (483, б тис), білоруси (440 тис), молдавани (324,5 тис), болгари (233 тис), поляки (219,2 тис), угорці (163 тис), румуни (134,8 тис), татари, греки, вірмени, цигани, німці, чехи, словаки та ін. Під час референдуму 1 грудня 1991 р. більшість з них підтримала проголошення незалежності України.

З перших днів незалежності Україна проголосила рівноправ'я всіх громадян держави незалежно від їх національності. Рішуче були засуджені будь-які спроби нагнітання міжнаціональної ворожнечі, верховенство одних націй над іншими. При цьому головна увага зверталася на розвиток національних культур, мов. Безперечною заслугою молодої держави стала розробка законодавчої бази, що врегульовувала міжнаціональні відносини і виключала можливості в Україні міжнаціональних конфліктів.

Після проголошення незалежності України було створено Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів, згодом реорганізований у міністерство (нині — Державний комітет у справах національностей та міграції). На нього було покладено функції відродження та розвитку мов, культур, вільної реалізації духовних потреб усіх національностей, що проживають на території України.

Турбота про розвиток національних меншин стала однією з вузлових проблем національної політики Української держави. 1 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Декларацію прав національностей України. У ній підкреслювалось, що в Україні гарантуються всім народам, національним групам, громадянам рівні економічні, політичні, соціальні і культурні права.

Іншим важливим документом став Закон "Про національні меншини в Україні". Він зафіксував право кожного народу на культурно-національну автономію, творення своєї національної культури, відродження історико-культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних та навчальних закладів. На теперішній час в Україні діють сотні організацій національних меншин.

Складною залишається проблема повернення кримських татар на історичну батьківщину, облаштування їх та надання українського громадянства, фінансування цієї справи повністю лягло на плечі України.

У той же час Україна виступає рішуче проти сепаратистських дій як в середині держави, так і в інших державах (Грузії, Азербайджані, Югославії та ін.).

На теперішній час законодавча база міжнаціональних відносин, що функціонує в Україні, визнана світовим співтовариством взірцевою. У Верховній Раді України плідно працює Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.