Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

II. КИЇВСЬКА РУСЬ

2.6. Правління Ярославичів. Любецький з'їзд князів

1. Заповіт Ярослава Мудрого.

2. Правління Ізяслава. Святослава і Всеволода.

3. "Правда Ярославичів".

4. Боротьба за київський стіл.

5. Любецький з’їзд.

Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 p., залишивши заповіт. У ньому він визначив систему престолонаслідування, яка мала б усунути загрозу боротьби за владу між його нащадками. В основу системи було покладено принцип вікового старшинства, коли на зміну померлому князю приходив його брат, а згодом і син. Таким чином, майже кожному князеві гарантувалося перебування на київському престолі. Ще за свого життя Ярослав заповідав київські землі старшому сину Ізяславу, чернігівські — Святославу, переяславські — Всеволоду, Володимирсько-Волинські — Ігорю, Смоленські —В'ячеславу.

Ізяслав, Святослав і Всеволод об'єднали зусилля, щоб спільно підтримувати велич держави і встановлений лад. Цей союз (триумвірат) проіснував 15 років. Спільними діями вони вирішували питання про переміщення молодших братів з одного уділу в інший, поклали край спробі полоцького князя вийти з-під влади Києва, відбили перший напад половців на Русь.

Поштовхом до розпаду союзу братів стала поразка на р. Альті їх дружин від половців та київське повстання 1068 p., в результаті якого Ізяслава було вигнано з міста. Повстанці проголосили князем Всеслава — полоцького князя, який перебував у полоні після захоплення його земель трьома братами. Але йому не вдалось утриматися на київському столі. У 1069 р. за допомогою поляків у Київ повернувся Ізяслав.

Спроба відновити міць князівської влади була здійснена під час наради князів у Вишгороді (1072 р.) Тут було прийнято документ "Правду Ярославичів", новий звід законів Київської Русі, який мав закласти юридичну основу під нові реалії. Однак уникнути конфліктів не вдалось. Уже наступного року Святослав разом зі Всеволодом виганяють Ізяслава з Києва. Святослав, ставши київським князем, за короткий термін домігся визнання своєї влади, але смерть перешкодила здійсненню його намірів. У 1078 р. Ізяслав повернувся до Києва. За допомогою Всеволода він позбавив синів Святослава влади і знову об'єднав під своєю владою Русь. Проти Святослава та Всеволода зі зброєю виступив Олег Святославич. Хоча він потерпів поразку, однак в бою загинув і Ізяслав. Київським князем став Всеволод, якому, крім боротьби з половцями, весь час доводилось вести боротьбу з племінниками та князями-ізгоями, які спиралися на підтримку половців, розорюючи Руську землю.

Після смерті Всеволода (1093 р.) боротьба за владу розгорілася з новою силою. З метою покласти край князівським чварам та організувати боротьбу з половцями було скликано з'їзд князів у Любечі. На нього прибули найвпливовіші князі (Святополк Ізяславович — київський князь, переяславський князь Володимир, Давид Ігоревич — волинський князь, Василько Ростиславич — теребовлянський князь, Давид Святославич — чернігівський князь, Олег Святославич — новгород-сіверський князь), які вирішили припинити між собою міжусобні війни, заклали нову систему престолонаслідування ("Хай кожний тримає отчину свою"), домовилися про спільний похід проти половців. Постанови з'їзду були скріплені спільною клятвою князів. Але вже наступного року Давид Ігоревич осліпив теребовлянського князя Василька Ростиславича, вимагаючи від нього батьківську вотчину. Незважаючи на цей прикрий випадок, постанови Любецького з'їзду на певний час припинили чвари князів. Нова система престолонаслідування сприяла зміцненню окремих земель, а згодом і їх відокремленню.

Ключові дати

1054 р. — смерть Ярослава Мудрого 1068 р. — Київське повстання 1097 р. — Любецький з’їзд