Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Україна: між перемогами і поразками

Випробування Катериною

В Одесі встановлено пам'ятник російській цариці Катерині II. Особисту зацікавленість у його встановленні продемонстрував Одеський міський голова, член політради «Народного союзу «Наша Україна» Едуард Гурвіц. Його фракція в Одеській міській раді «Наша Одеса» голосувала за відповідне рішення майже в повному складі — з 28 депутатів лише двоє голосували «проти». Таким чином, встановлення в Одесі пам'ятника російській цариці Катерині II відбулося завдяки зусиллям Гурвіца та місцевої партії влади — «Народного союзу «Наша Україна».

Принагідно нагадаємо, що підтримка «Нашою Україною» цього, без сумніву, ганебного для України рішення не є чимось несподіваним для цієї партії. Скажімо, з ініціативи НСНУ та за підтримки Партії регіонів й усіх москвофільських організацій Закарпаття місцева обласна рада надала так званим «русинам» статус національної меншини, що вже призвело до ескалації напруженості в регіоні, оскільки «русини» одразу ж зайняли різку проросійську позицію й домагаються узаконення на території області прапора, кольорові гами якого повністю збігаються з російським державним прапором.

З огляду на це треба віддати належне українським націоналістичним організаціям, які різко відмежувалися від дій «соратників» та звернулися до органів прокуратури опротестувати відповідні антиукраїнські рішення органів місцевої влади.

Та повернемося до пам'ятника російській цариці Катерині II. Якщо у випадку із «русинами» ще можна було виправдовуватися псевдонауковими теоріями про походження і проживання «русинів» на Закарпатті, то намір спорудити в Україні пам'ятник людині, яку однозначно можна назвати катом українського народу, не витримує жодної критики.

Уся діяльність Катерини II в Україні нагадує хроніку окупації Російською імперією українських земель. Судіть самі.

Продовжуючи справу Петра І, Катерина II ніколи не приховувала того, що її політика стосовно України спрямована на повну ліквідацію української автономії. З цією метою в 1764 р. нею було відмінено інститут гетьманства, що стало першим ударом по козацькому суверенітету. Уже через рік було розформовано всі козацькі полки на Слобожанщині, а в 1775 р. остаточно зруйновано Запорозьку Січ як останній форпост української ідентичності та національної державності.

Але й це не зупинило Катерину II в її намірах розправитися з Україною. Уже в 1782 р. вона ліквідувала існуючий територіально-адміністративний устрій Гетьманщини. На заміну полковій та сотенній адміністраціям було введено три намісництва. У1785 р. цариця видала «Жалованную грамоту дворянству», яка на законодавчому рівні оформляла і закріплювала привілеї російського дворянства та прирівнювала до них українську козацьку старшину, закріпивши за росіянами значні земельні володіння.

Прикриваючись реалізацією нової податкової політики, Катерина II запровадила в Україні кріпацтво, а точніше — його найогидніші й найжорстокіші форми, що пройшли апробацію в Росії. З'являється таке суспільне явище як «панщина» — державна система національного і соціального приниження української нації. При цьому Катерина II особисто керувала всіма каральними акціями із придушення українського спротиву. Так, під її безпосереднім керівництвом російські окупаційні війська придушили національно-визвольний рух — Коліївщину у 1768 р. та безжально розправилися з українцями, учасниками Турбаївського повстання 1789 — 1793 років.

Без перебільшення, Катерину II можна вважати одним із найбільших ворогів української мови та культури. Саме вона у 1783 р. заборонила викладання української мови в Києво-Могилянській академії, натомість запровадила там навчання російською. У 1786 р. нею було проведено секуляризацію церковних земель, що істотно послабило церковну владу в Україні, а отже, мало вкрай негативні наслідки для духовного життя нашого народу.

Щоб сповна збагнути всю одіозність російської цариці, наведемо невелику цитату визначного історика Михайла Грушевського: «Коли пропала Гетьманщина та Січ-мати, здавалось, що вже українському народові прийшов кінець. Знищено всі ті організовані форми, які довгою і тяжкою працею, потом і кров'ю своєю створили покоління кращих українських людей для захисту свободи й свого національного життя. Зосталась українська маса народна розпорошена й беззахисна супроти натиску чужого права, чужої власті, чужого панства».

Чи пройде Україна нове «випробування Катериною»? Час від часу у ЗМІ з'являються повідомлення про те, що в Сімферополі й Одесі представники українських націоналістичних та козацьких організацій проводять різноманітні заходи щодо демонтажу пам'ятника Катерині II. До цих акцій долучаються кримські татари, а меджліс кримськотатарського народу навіть виступив із заявою, в якій зазначається, що встановлення пам'ятника Катерині II «несе загрозу дестабілізації ситуації в Криму». Генеральний прокурор України під час зустрічі з лідером меджлісу Мустафою Джемілєвим пообіцяв «провести перевірку щодо наміру властей Сімферополя встановити в місті пам'ятник Катерині II».

З цього приводу мовчать лише центральна влада та проводи парламентських партій. І це мовчання красномовніше за будь-які заклинання про любов до Батьківщини і, як вони кажуть, її «неоднозначного» історичного минулого.