Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Шпори з історії - Держави і права України

106. Головні напрями розбудови сучасної незалежної України.

Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України і Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. знаменують початок нового періоду нашої історії. 10 грудня 1991 р. Верховна Рада України ратифікувала Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав. 12 вересня 1991 р. Верховною Радою було прийнято Закон “Про правонаступництво України”. Верховна Рада України 8 жовтня 1991 p. ухвалила Закон “Про громадянство України”. Забезпеченню міжнаціональної злагоди сприяло прийняття 25 червня 1992 р. Верховною Радою Закону “Про національні меншини в Україні”. Важливе значення для становлення суверенної Української держави стало законодавче визначення головних державних символів. 15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради видала Указ ”Про Державний гімн України”, 28 січня 1992 р. затверджено Державний прапор України, 19 лютого 1992 р. - тризуб як малий герб України. Складовою частиною зовнішньополітичної й зовнішньоекономічної діяльності стало прийняття Закону “Про митну справу в Українській РСР” від 25 червня 1991 p. та Митного кодексу України 12 грудня 1991р. Верховна Рада 16 липня 1994 р. ухвалила рішення про приєднання України до Договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Була прийнята Постанова Верховної Ради від 24 серпня 1991 р. “Про військові формування на території України”. Концептуальні та юридичні засади створення Збройних Сил України та оборони країни визначають прийняті Верховною Радою 11 листопада 1991 р. Постанова “Про концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України”, воєнна доктрина 19 жовтня 1993 p., а також Закони від 6 грудня 1991 р. “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”. 4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон “Про державний кордон України”, Закон “Про прикордонні війська України”. 26 червня 1992 р. прийнято Закон України “Про надзвичайний стан”. Становленню українського парламентаризму сприяло прийняття 17 листопада 1992 р. Закону “Про статус народного депутата України”. Було зроблено рішучі кроки на шляху реформування виконавчих структур. Законами від 18 листопада та від 19 грудня 1992 р. розширювалися повноваження Кабінету Міністрів України. Новий етап у формуванні виконавчої вертикалі відбувся вже на основі нової Конституції України з прийняттям у 1997 р. нових законопроектів про місцеві держадміністрації, про місцеве самоврядування, про територіальний устрій і статус адміністративно-територіальних одиниць тощо. У квітні 1992 р. Верховна Рада прийняла Концепцію судово-правової реформи. Законом України “Про Конституційний суд України” від 3 червня 1992 р. були закладені основи конституційної юстиції. У період 1991-1994 pp. на підставі Законів “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р., “Про органи суддівського самоврядування” від 2 лютого 1994 р. дещо розширилися функції судів і посилилася незалежність суддів. Правові основи організації й діяльності прокуратури були закладені Законом України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. Організаційно-правові основи діяльності міліції України містяться в Законі України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. Важливе значення для захисту інтересів держави мало створення державного правоохоронного органу спеціального призначення - Служби безпеки України, чия компетенція визначається Законом “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р. Правові засади діяльності адвокатури визначаються Законом України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1991 р.