Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України - Навчальний посібник

РОЗДІЛ ІV. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ КУРСУ

Модуль 2. Нова історія України (1648-1917 рр.)

Тема 7. Українське національне відродження ХІХ ст.

Лекція № 9. Україна в першій половині ХІХ ст.

1. Початки українського національного Відродження

2. Початок Українського відродження в Слобідській Україні.

3. Політизація національного руху в першій половині ХІХ ст.

4. Особливості національного відродження в західноукраїнських землях.

5. Вплив європейських революцій 1848-1849 рр. на політичне життя українських земель.

5. Вплив європейських революцій 1849-1840 рр. на політичне життя українських земель.

Розвиток визвольного руху в Україні стимулювала революція 1848 р., що охопила майже всі країни Західної Європи. Розпочалась вона у Франції в лютому 1848 р., де було повалено монархічний режим і проголошено республіку. Звістки про її перемогу швидко поширилася по Європі, прискоривши виступи прогресивних сил інших країн. У березні 1848 р. спалахнули революції в Австрії, Німеччині, Угорщині, Італії. Під натискомнародних мас падали реакційні уряди, проголошувались нові конституції. Національно-визвольні рухи розпочались у Чехії, Польщі, Хорватії, Словаччині, західноукраїнських землях (Східній Галичині, Північній Буковині, Закарпатті), які були під владою Австрійської імперії. 13 березня розпочалось повстання у Відні, яке призвело до падіння реакційного уряду Меттерніха і створення уряду із представників дворянства та ліберальної буржуазії.

Революційні події в Австрії («Весна народів») дали поштовх новій хвилі визвольного руху в Східній Галичині, формуванню політичного світогляду українців. У середині березня відбулися демонстрації у Львові, на яких висувались вимоги реформ і перетворення Галичини на польську автономну провінцію Австрійської імперії. Адміністрація краю негайно зреагувала на них, давши згоду на звільнення політичних в’язнів і формування національної гвардії. У середині квітня у Львові виникла Центральна Рада Народова, програмою якої стала березнева петиція демонстрантів; яку, з деякими поправками було вручено імператору.

У центрі політичного життя краю перебувало селянське питання. Страх перед можливістю нового селянського повстання змусив правлячі кола Австрії у квітні 1848 р., майже на п’ять місяців раніше, ніж в інших провінціях, відмінити панщину в Галичині. Проте намагання поміщиків позбавити селян прав на користування пасовищами, лісами і підштовхнути до нових форм залежності спричинило масові селянські виступи. Навесні і влітку під час польових робіт селяни влаштовували бойкоти, відмовлялись працювати в поміщицьких маєтках навіть за гроші.

На хвилі революції у Східній Галичині 2 травня 1848 р. у Львові було створено політичний орган - Головну руську раду, покликаний представляти українське населення Східної Галичини у центральному уряді. До її складу увійшли верхівка уніатського духовенства і буржуазії, представники інтелігенції та нижчого духовенства. У програмі ради містилась вимога поміркованих реформ у промисловості, сільському господарстві, соціальних відносинах, культурі, забезпечення вільного національного розвитку українського населення Східної Галичини. Місцеві ради в містах, селищах і деяких селах (всього їх діяло 50) були демократичними за своїм складом. До них обирали вчителів, учнів, селян, міщан, нижче духовенство. Ради, розгорнувши активну громадсько-політичну та культурно-освітню роботу, здобули визнання і популярність серед населення.

У середині 1848 р. почалась боротьба за перетворення Східної Галичини в окрему провінцію, її територіальну автономію. Головна руська рада виступила з вимогою до імператора розділити край на дві автономні провінції: Східну (українську) з центром у Львові та Західну (польську). Австрійський уряд проігнорував її.

У другій половині 1848 р. значного поширення набув рух за створення української національної гвардії. В багатьох селах її загони виникли стихійно. Були намагання організувати гвардію у Львові, Станіславі, Бережанах, Тернополі. Прагнення народжених мас озброїтись налякало владу, і вона заборонила національну гвардію. Це викликало з боку українського населення різку протидію. У листопаді 1848 р. у Львові спалахнуло збройне повстання міської бідноти, студентів, представників національної гвардії. Австрійські війська жорстоко розправилися з ними. Декілька сотень осіб було віддано до військового суду, заборонено збори, політичні товариства, а також розформовано національну гвардію. У Львові, а згодом в усій Галичині запроваджено військовий стан. Усе це негативно вплинуло на національний рух у Східній Галичині. Після повної реставрації абсолютизму у 1851 р. Головну руську раду було розпущено.

Одним із найяскравіших творів тогочасної політичної думки є праця священика Василя Подолинського «Голос Перестороги» (1846), що тоді так і не була надрукована, в якій було охарактеризовано україно-польську, україно- австрійську, україно-московську, самостійницьку концепції існування українства. Відкинувши три попередні, В. Подолинський зосередився на самостійницькій концепції, для реалізації якої, вважав, необхідно об’єднати українців на усіх землях. На думку істориків, ця концепція помітно випереджала тогочасну державницьку політичну думку, визначала напрям її подальшого розвитку.

Революційні події у Відні знайшли відгук і в Північній Буковині. Наприкінці березня тут були створені загони національної гвардії. Улітку відбулися демонстрації, сутички гвардійців з військами гарнізону. Майже веськрай охопили селянські заворушення. Особливо широкого розмаху набуло повстання в гірських селах, очолюване Лук’яном Кобилицею. Повстанці заволоділи лісами з пасовиськами, відмовилися платити данину поміщикам. У квітні 1850 р. воно було придушене.

Революція сприяла виникненню і розвитку українського національно- визвольного руху в Закарпатті. Це виявилось передусім у вимогах щодо об'єднання Закарпаття із Східною Галичиною. Проте австрійський уряд погодився лише на виділення українських районів Угорщини в окремий Ужгородський округ, відкриття кількох народних шкіл із викладанням українською мовою, але незабаром їх було ліквідовано.

Австрійський абсолютизм придушив революцію, розігнав парламент і відібрав у народу більшість здобутих ним свобод. Проте відновити старі кріпосницькі порядки влада побоялась. Відміна кріпосного права була важливим завоюванням революційного й національно-визвольного руху в західноукраїнських землях. Загалом революційні події 1848-1849 рр. сприяли пожвавленню національно-визвольної боротьби народних мас, зближенню українців Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття, посиленню їх прагнення до всеукраїнського єднання. І хоч реставрація абсолютизму затримала подальший розвиток національного руху, вона вже не могла повністю нейтралізувати його.

Питання до самостійного опрацювання:

1. Яку політику щодо України здійснювали уряди Росії та Австро-Угорщини?

2. Що таке Українське національне відродження і які причини його обумовили?

3. Як розгортався національно-визвольний рух в Україні і якими були його здобутки?

4. Охарактеризуйте рух декабристів в Україні.

5. Яким було ставлення українців до польського повстання 1830 року?

6. Назвіть засновників Кирило-Мефодіївського товариства та найбільш активних його членів.

7. Дайте характеристику програмним документам Товариства.

8. Порівняйте бачення ролі й місця України в документах Кирило- Мефодіївського братства та декабристів.

9. У чому полягає значення діяльності кирило-мефодіївців?

10. Які наслідки мала революція 1848-1849 рр. для Західної України?

Орієнтовні теми рефератів:

1. Початок Українського національного відродження (кінець XVIII - перша половина ХІХ ст.).

2. Декабристський рух та українське питання.

3. Кирило-Мефодіївське товариство - перша підпільна політична організація.

4. Становлення українознавства в першій половині ХІХ ст.

5. «Історія Русів» - перша політична історія України.

6. Особливості відродження в західноукраїнських землях.

Література для самостійної роботи:

Багалій Д. Т. Г. Шевченко і Кирило-Мефодіївці / Д. Багалій. - Х.: Держвидав України, 1925. - 95 с.

Бойко М. П. Кирило-Мефодіївське товариство: філософські та культурологічні ідеї національної самосвідомості та державотворення / М. П. Бойко. - Дніпродзержинськ, 2006.

Бойко М. П. Гуманістичний аспект формування національної культури України в умовах глобалізації ( в контексті ідеї Кирило-Мефодійського товариства, Д. Донцова, М. Драгоманова) / М. П. Бойко. - Дніпродзержинськ: ВВ ДДТУ, 2008. - 261 с.

Гуржій О. Війна 1812 року: український контекст / О. Гуржій, О. Реєнт, А. Палій. Відп ред.. В. А. Смолій. - К.: Інст. іст. Укр. НАНУ, 2012. - 154 с.

Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Гол. проекту В. А. Смолій. - К., 2009.  - Т. 6.

Дзюба І. М. Тарас Шевченко: життя і творчість / І. М. Дзюба. - К.: Альтернативи, 2005. - 702 с.

Історія Русів / Пер. І. Драча; вступ. ст. В. Шевчука. - К.: Рад. Письменник, 1991. - 318 с.

Казьмирчук Г. Д. Рух декабристів: дискусійні питання та спроби їх розв’язання / Г. Д. Казьмирчук, Ю.В. Латиш // Укр. іст. журн. - 2005. - № 5.

Кирило-Мефодіївське товариство: Зб. док.: у 3 т. - К., 1990.

Магочій П. Українське національне відродження: Нова політична структура / П. Магочій. - Укр. іст. журн. - 1991. - № 3.

Меша В. Г. Українське національне відродження 1905-1914 років (історіографія проблеми) / В. Г. Меша. - К.: Донеччина, 2004. - 155 с.

Пінчук Ю. А. Микола Іванович Костомаров (1817-1885) / Ю. А. Пінчук. - К.: Наукова думка, 1992. - 233 с.

«Русалка Дністрова»: Документи і матеріали. - К., 1989.

Сарбей В. Г. Національне відродження України. Україна крізь віки / В. Г. Сарбей. - К.: Альтернативи, 1999. - 336 с. - Т. 9.

Сербей В. Г. Етапи формування національної свідомості (кінець XVIII - початок ХХ ст.) / В. Г. Сарбей // Укр. іст. журн. - 1993. - № 7, 8. - С. 3-16.

Сергієнко Г. Я. Кирило-Мефодіївське товариство: утвердження ідеї національного відродження України в слов’янському світі / Г. Я. Сергієнко // Укр. іст. журн. - 1996. - № 1. - С. 14-28.

Філіпчук В. О. Початок українського національного відродження на Буковині / В. О. Філіпчук // Укр. іст. журн. - 1999. - № 2, 3.

Чухліб Т. В. Козацке коріння Миколи Гоголя / В. Т. Чухліб. - К.: Інформ. Аналіт. Атестація «Наш час», 2013. - 271 с.