Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України - Навчальний посібник

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Рекомендована література для користування під час вивчення історії Слобідської України

Література з історії України є різноманітною, перш за все за типами, жанрами і видами публікацій. Кожен з них має своє чітке призначення. Для правильного використання того або іншого видання необхідно чітко визначати його специфіку, особливості і встановлення хронологічно послідовних етапів розвитку суспільства. Найважливішими та найпоширенішими видами літератури є:

Базова література

До неї відносяться підручники, навчально-методичні посібники, наукова література.

Підручник - основний вид навчальної літератури, що вміщує систематичний виклад навчального матеріалу, котрий повинен засвоїти студент вищого навчального закладу в чіткій відповідності з програмою курсу. Особливістю підручника є те, що у ньому інформація подається у певній послідовності та з методичною обробкою, спрямованими на формування системи історичних знань.

Навчальні посібники з історії Слобідської України багато в чому співпадають з підручниками як за змістом, так і за методологічним підходами. У них чіткіше простежується авторська позиція. При підготовці до семінарських занять рекомендуємо користуватися такими навчальними посібниками, присвяченими історії України:

Греченко В.А. Історія України : Модульний курс / В.А. Греченко: - Х.: Торсінь плюс, 2009. - 384 с.

Бойко О.Д. Історія України : навчальний посібник / О.Д. Бойко. - Вид. 4-е, доп. - К.: Академвидав, 2012. - 704 с.

Литвин В.М. Історія країни : Підручник / В.М. Литвин. - Вид. 6-те, доп. - К.: Академвидав, 2011. - 480 с.

Політична історія України : навчальний посібник / За ред. В.І. Танцюри. - Вид. 2е., доп. - К.: Академвидав, 2008. - 552 с.

Петровський В.В. Історія України : неупереджений погляд / В.В. Петровський, Л.О. Радченко, В.І. Семененко. - Х.: В. Д. «Школа», 2007. - 529 с.

Методичний посібник - видання, яке вміщує практичні рекомендації для вивчення курсу історії України або окремих його тем, таких як:

Історія України : Танцюра В.І. Комплекс навчально-методичних матеріалів для студентів та викладачів / В.І. Танцюра, С.М. Куліш. - 2-е вид., переробл. та доп. - Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. - 84 с.

Наукова література.

Монографія - наукове видання, присвячене всебічному дослідженню окремої проблеми або теми. Цей вид наукової літератури має ґрунтовну наукову інформацію, покажчик літератури з даної проблеми та довідковий матеріал.

Найбільш відомі монографії з історії України такі:

Баран В. Д. Давні слов’яни / В. Д. Баран. - К.: Альтернативи, 1998. - 335 с. Брайчевський М. Ю. Походження Русі / М. Ю. Брайчевський. - К.: Наукова думка, 1968. - 224 с.

Левітас Ф. Друга світова війна: український вимір / Ф. Левітас. - К., 2011. - 272 с. Моця О. Дніпровська Русь / О. Моця. - К.: Стародавній світ, 2013. - 232 с.

Котляр М.Ф. Духовний світ літописання / М.Ф. Котляр. - К.: Ін-т іст. України НАН Укр., 2011. - 120 с.

Наймарк Н. М. Геноциди Сталіна / Пер. з англ. В. Старка. / Н. М. Наймарк - К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2011. - 135 с.

Реєнт О.П. Сільське господарство України і світовий продовольчий ринок (18611914 рр.) / О.П. Реєнт. - К., 2011. - 365 с.

Ричка В. Володмир Святий в історичній пам'яті / В. Ричка. - К.: Скіф, 2012. - 208 с.

Шитюк М.М. Голодомор 1932-1933 років в Україні в сучасній історіографії (1986-2009 роки) / М.М. Шитюк, К.В. Назарова. - Миколаїв, 2012. - 228 с.

Збірка наукових праць (статей) вміщує матеріали наукового характеру. В більшості присвячується одній темі, проте на відміну від монографій, може розглядатися з різних, інколи протилежних точок зору, наприклад: Світоглядно-теоретичний вимір сучасної української політики / Керівник авторського колективу М.І. Михальченко. - К., 2010.

Україна. Процеси націотворення / Упор. А. Каппелер. - К., 2011.

Науковий журнал - періодичне видання, де розміщені статті, наукові матеріали, має постійні розробки.

Для вивчення історії України необхідно використовувати публікації, перш за все, з "Українського історичного журналу". Рекомендуємо статті:

Бугай М.Ф. Депортація кримських татар у 1944 р. / М.Ф. Бугай // Укр. іст. журн. - 1992. - № 1.

Васильєв Ю.Ю. Україна в політиці керівництва СРСР напередодні Другої Світової війни / Ю.Ю. Васильєв // Укр. іст. журн. - 2005. - № 1.

Васюта І.К. Національно-визвольний рух у Західній Україні (1918-1939 рр.) / І.К. Васюта // Укр. іст. журн. - 2001. - № 3.

Верстюк В.Ф. Український національно-визвольний рух (березень-листопад 1917 р.) / В.Ф. Верстюк // Укр. іст. журн. - 2003. - № 3.

Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада й українізація військових частин російської армії / В.Ф. Верстюк / Укр. іст. журн. - 2012. - № 3.

Вільшанська О.Л. Повсякденне життя населення України під час Першої світової війни / О.Л. Вільшанська // Укр. іст. журн. - 2004. - № 4.

Гушуляк І. Історичне значення української революції 1917-1920 рр. та причини її поразки / І. Гушуляк // Укр. іст. журн. - 2002. - № 3.

Дмитрієнко М.Ф. Зміни в адміністративно-територіальному устрої України 1911920 рр. / М.Ф. Дмитрієнко // Укр. іст. журн. - 2003. - № 6; 2004. - № 1.

Колесник І.І. Українська культура та історіографія:      історія  ментальностей / І.І. Колесник // Укр. іст. жерн. - 2002. - № 1.

Котляр М.Ф. Початки Русі. Довкола 862 року / М.Ф. Котляр // Укр. іст. журн. - 2012. - № 2.

Кириленко С.О. Проблема походження Русі в радянській історичній науці 19301940 рр. / С.О. Кириленко // Укр. іст. журн. - 2011. - № 6.

Лозицький В.С. До питання про загальну чисельність партизанів УРСР у роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) / В.С. Лозицький //Укр. іст. журн. - 2011. - № 6.

Масненко В.В. Історична пам'ять як основа // Формування національної свідомості / В.В. Масненко // Укр. іст. журн. - 2002. - № 5.

Машкін О.М. П.А. Столипін та Україна / П.А. Машкін // Укр. іст. журн. - 2012. - № 2.

Моця О.П. Синьоводська битва та її наслідки в контексті історії середньовіччя Європи / О.П. Моця // Укр. іст. журн. - 2012. - № 2.

Моця О.П. Зрада й донос у контексті дослідження діяльності І. Мазепи / О.П. Моця // Укр. іст. журн. - 2012. - № 5.

Процик А. Російський націоналізм і Україна в добу революції й громадянської війни / А. Процик // Укр. іст. журн. - 2012. - № 4-5.

Путро О.І. Гетьман України Кирило Розумовський (нові штрихи до соціально- політичного портрета) / О.І. Путро // Укр. іст. журн. - 2002. - № 5.

Ричка В.М. Києво-руська спадщина в російській та українській історіографії / В.М. Ричка // Укр. іст. журн. - 2011. - № 1.

Ричка В.М. Візантійські походи Київських князів в історичній пам'яті східного слов’янства / В.М. Ричка // Укр. іст. журн. - 2012. - № 4.

Ситник О.М. Роль ідеології і історичному процесі: проблеми та особливості дослідження / О.М. Ситник // Укр. іст. журн. - 2009. - № 4.

Смолій В.А. Історія інститутська, історія українська / В.А. Смолій, О.А. Удод, О.В. Ясь // Укр. іст. журн. - 2012. - № 1.

Ткаченко І.В. Науково-видавнича діяльність М. Грушевського під наглядом органів влади Російської імперії (1907-1914) / І.В. Ткаченко // Укр. іст. журн. - 2011. - № 6.

Довідково-інформаційна література

Цей вид видань представлений енциклопедіями, енциклопедичними і термінологічними словниками з історії України, які мають принципове значення для роз’яснення тих, чи інших понять та термінів. В основному це довідково- інформаційна література, яка характеризується ступенем повноти інформації.

Пропонуємо використати такі видання:

Котляр М. Шляхами віків: довідник з історії України / М. Котляр, С. Кульчицкий. - К.: Україна, 1993. - 380 с.

Гісем О.В. Історія України в таблицях / О.В. Гісем, О.О. Мартинюк, О.Ф. Трухан. - Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2006. - 480 с.

Малий словник історії України. / В. Смолій, С. Кульчицкий, О. Майлюрода та ін. - К.: Либідь,1997. - 464 с.

Україна. Книга фактів / Укладач Н.В. Лістратенко. - Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2006. - 318 с.

Інтернет-ресурси з курсу "Історія України”:

History.vn.ua – Конспекти, лекції з історії України.

Основні вимоги до опрацьованої літератури і джерел з історії України

Для досягнення найбільшої ефективності, глибини розуміння матеріалу, його запам’ятовування та засвоєння студенту необхідно добре оволодіти основними методами роботи з книгою або джерелом. Найчастіше виділяються такі основні методи:

Робота до початку прочитання включає ознайомлення з книгою, її титульною сторінкою, передмовою, змістом книги та анотацією;

Перегляд - читання, за якою книгу побіжно переглядають, затримуючись на основних узагальненнях і висновках, структурою наукового дослідження;

Вибіркове читання - ознайомлення з окремими розділами, місцями, що вміщують певну потрібну інформацію;

Суцільне читання - спрямовується на уважне прочитання всього тексту без оформлення окремих висновків і узагальнень;

Прочитання з опрацьовуванням матеріалу з паралельним веденням зошитів;

Робота під час читання допомагає чітко визначити потрібну інформацію, її характер і обсяг. Сприяє формулюванню питань по ходу текстом, поверненню до раніше прочитаного під впливом нових ідей, думок, які могли виникнути в процесі прочитання;

Робота над текстом після його прочитання.

На цьому етапі необхідно обміркувати весь матеріал, відібрати значиму інформацію, намагатися запам’ятати та засвоїти її.

Існують різні види фіксації прочитаного:

• підкреслення і позначки на полях допомагають виділяти головні думки, ключові слова та фрази;

• найпростішим різновидом записування є виписки з книги, тобто вибірка з тексту окремих місць (думок, фактів, цифр, цитат).

Складання плану допомагає зрозуміти структуру тексту, виявити його структурно-логічні зв’язки, поглибити розуміння матеріалу. При складанні плану необхідно:

• виділити суттєві, важливі думки;

• розділити текст на частини, які згруповані навколо цих думок;

• зробити заголовок кожній частині, ці заголовки стануть пунктами плану;

• крім пунктів плану можна ще містити й підпункти.

Для розуміння тексту необхідно складати схеми, таблиці, графіки, які створюють цілісну логічно-образну картину.

Стислим викладом основних положень тексту у формі твердження або заперечення є тези, які складають при повторному читанні шляхом відбору основних положень без залучення фактичного матеріалу і пояснень.

Найраціональніший різновид записів навчального матеріалу - конспект. Це короткий, систематизований, логічно зв’язаний запис змісту матеріалу. Конспект може бути текстуальним, вільним або тематичним. Текстуальний конспект створюється з окремих елементів тексту оригіналу - цитат, зі збереженням його логіки й структури. Вільний конспект поєднує виписки, цитати, тези, власні думки студента, може включати розгорнутий план. Тематичний конспект дає відповідь тільки на конкретне питання на основі одного чи кількох джерел без запису їхнього іншого змісту.

Для виступу готують не повний текст, а конспект виступу, основу якого складають тези, доповнені доказами, розмірковуваннями, прикладами та ілюстраціями. Найдоцільніше робити виписки на аркушах чи картках формату А5, заповнюючи тільки один бік картки. Цей спосіб дає можливість легко групувати й перегруповувати окремі частини доповіді, доповнювати їх новою інформацією, картками зручно користуватися під час виступу. Зверху на картці пишуть заголовок, що вказує, де саме цей матеріал буде застосовано, а внизу наводять назву джерел інформації.

Основні вимоги до семінарських занять

Ефективність, корисність семінару як для кожного його учасника, так і для групи в цілому залежить від ретельності самостійної підготовчої роботи студентів. Ефективність її залежить від ретельного використання такої послідовності:

1. Ознайомлення з темою та питанням плану семінарського заняття;

2. Опрацювання навчального матеріалу теми за конспектом лекції, підручником або навчальним посібником;

3. З'ясування змісту ключових понять теми за довідниками, словниками, підручниками та конспектами лекцій;

4. Складання плану відповіді на питання семінарського заняття. Наприклад, питання "Київська Русь - середньовічна українська держава (ІХ-Х ст.)" може бути висвітлене за таким планом:

  1. Слов'янські протидержавні утворення на українських землях.

  2. Теорії походження Київської держави: давні літописи про походження Київської Русі, норманська та анти норманська теорії. Хозарська гіпотеза.

  3. Становлення давньоруської держави й основні етапи її розвитку і об'єднання земель і племен східних слов'ян, спроби політичної реставрації держави.

  4. Політичні наслідки феодального дробленні русі (друга половина ХІ - початок ХІІ ст.).

  5. Політичний устрій Київської Русі: система політичної влади, місцева влада, міжнародні відносини, роль християнства, особливості політичної культури.

  6. Етнічні процеси в Київській Русі. Питання про давньоруську народність.

  7. Політична культура Київської Русі.

  8. Причини розпаду Київської держави, її історична спадщина.

5. Підготовка виписок за пунктами плану. Їхня форма може бути різноманітною;

6. Розміщення виписок відповідно з логічною послідовністю, зумовленою планом виступу. Необхідно продумати зв’язки між ними, порівняти погляди й оцінки різних авторів літератури, звернути увагу на чітке визначення основної думки (тези) доповіді, переконливість аргументів, які будуть наведені як її доказ; уважно проаналізувати зміст виступу в цілому, сформулювати та записати висновки.

Кожна тема заняття складається з трьох-чотирьох питань, на них студент готує відповідь. Для цього потрібно скласти конспект, у якому будуть висвітлені основні проблеми історії України. Під час відповіді на питання, яке студент готував докладно, він може користуватися конспектом. За умови вільного володіння матеріалом, правильних відповідей на додаткові питання студент має можливість отримати найвищу оцінку.

При підготовці до заняття студентові рекомендується використовувати найновіші наукові публікації, що з'явилися після видання даного навчального посібника.

На семінарському занятті оцінюються:

• усі відповіді студента;

• участь у обговоренні дискусійних питань;

• вміння застосовувати теоретичні знання при виконанні завдань;

• виступи з підготовленими індивідуальними презентаціями щодо широкого кола тем.

Під час поточного оцінювання результатів навчальної діяльності студентів враховується відвідування ними занять та активності під час їх проведення. Крім того, бали нараховуються за виконання студентами самостійної роботи, формами якої можна вважати участь у науковій діяльності, олімпіадах тощо.

Засвоєння змісту понять з історії України.

Поняття - це мова науки, основа доцільної та ефективної діяльності студента в навчальному процесі і особливо на семінарських заняттях.

Поняття - це думка, яка відображає в узагальненій формі предмети й явища дійсності та історичні зв’язки між ними. Поняттєвий апарат історії Слобідської України включає, по-перше, універсальні поняття, які застосовують філософія, історія, економіка, філологія та інші науки (наприклад, процес, система, структура тощо); по-друге, історія України використовує систему власних понять, які поділяються на декілька груп:

а) поняття, що розкривають взаємозв’язок і взаємодію історії України;

б) поняття, які виявляють діалектику формування історичної свідомості багатонаціонального населення окремих регіонів України;

в) поняття, що відображають систему відносин між Україною і Росією, Західною Україною;

г) поняття, що дозволяють аналізувати історичний процес з урахуванням його позитивних і негативних рис.

Для опанування поняттєвим апаратом застосовують такі прийоми:

1. З'ясування значення терміну за допомогою словника, підручника, конспекту;

2. Встановлення етимології (тобто пояснення походження) терміну;

3. Визначення змісту поняття, форм його прояву, хронологічних меж вживання, місця цього поняття в загальній системі поняттєвого апарату;

4. Вибір певного значення поняття у тих випадках, коли воно є багатозначним.

Рекомендації до виступів студентів на семінарському занятті

Для того, щоб виступ був цікавим і ефективним, необхідно враховувати наступні поради:

• необхідно зацікавити слухачів своєю промовою. Саме тоді, коли виступаючий виголошує перші речення, вирішується чи будуть уважно слухати його присутні;

• важливо чітко і логічно сформулювати завдання (мету) свого виступу;

• треба триматися впевнено, погляд доповідача повинен бути спрямований на слухачів;

• якщо у виступі є декілька частин або наводяться різні аргументи, доцільно скористатися їх нумерацією: "по-перше...", "по-друге...", але у той же час не зловживати одноманітними фразами;

• рекомендується не забувати про яскраві приклади, цікаві факти, без яких теоретичний матеріал сприймається складно;

• постійне читання конспекту без відриву від нього створює негативне враження; бажано спостерігати за реакцією слухачів упродовж виступу;

• необхідно слідкувати за чіткістю мовлення, не говорити надто швидко. Уникати монотонності у виступі, оскільки вона втомлює, мимоволі присипляє як увагу, так й інтерес слухачів. Слід про головне, суттєве говорити повільніше, менш важливе можна вимовляти тихіше;

• і, нарешті, треба мати на увазі, що найкраще з почутого запам’ятовується саме та інформація, яка прозвучала на початку і наприкінці промови. Особливу увагу важливо приділити висновкам, позначивши їх фразами:"Зробимо підсумок...", "Таким чином,...", "Отже, " тощо.

Формування запитань на заняттях з історії України

Найчастіше застосовуються такі типи запитання:

• котрі вимагають додаткової інформації, тобто підтвердження, уточнення, пояснення;

• які потребують аналізу причинно-наслідкових зв’язків подій і процесів;

• що спрямовані на порівняння, зіставлення подій, явищ, процесів історичного життя;

• які вимагають комплексної оцінки, у тому числі особистої, подій політичного життя;

• з дотриманням вимог етичних норм;

• коли задається запитання, необхідно підвестися і дивитись на того, кому воно адресоване;

• якщо ставиться два або більше запитань, формулюйте їх по одному після отримання відповіді на попереднє;

• запитання ні за яких обставин не повинне ображати доповідача, містити випади проти нього;

• якщо запитання потребують пояснення чи уточнення, то вони мають бути короткими (1-3 речення);

• не перебивайте того, хто дає відповіді на запитання.

Послідовність дій при відповідях на запитання:

• уважно вислухайте запитання, переконайтеся, що зрозуміли його; за необхідності, зробіть уточнення;

• оцініть правомірність постановки запитання; якщо воно викликає сумніви, повторіть або переформулюйте запитання, щоб його зміст зрозуміли присутні;

• розділіть запитання на складові й відповідайте на кожну з них окремо;

• визначте зміст термінів та понять, які застосовуєте, оскільки багатозначність слів може привести до різного їх тлумачення;

• відповідаючи на запитання або його складову. сформулюйте головну думку й наведіть необхідні аргументи;

• покажіть взаємозв’язок між складовими частинами питання, які проаналізовано;

• закінчуйте відповідь коротким висновком (1-3 речення), у якому підсумуйте найсуттєвіше.

Рекомендації до проведення дискусії:

Для того, щоб дискусія була цікавою, конструктивною та результативною, дотримуйтесь таких рекомендацій:

• чітко й логічно сформулюйте тему і мету дискусії, точно визначте предмет обговорення, не відходьте від нього;

• уточніть зміст термінів та понять, які застосовуються під час обговорення;

• при відстоюванні своєї позиції, виявляйте принциповість, але не впертість;

• для того, щоб краще зрозуміти опонента, спробуйте стати на його бік, проаналізувати проблему, способи її вирішення з протилежної точки зору;

• уникайте монологу в дискусії, пам’ятайте, що діалог значно ефективніший;

• формулюйте питання опоненту таким чином, щоб відповіді розкрили слабкі сторони його позиції;

• за необхідності поділіть проблему, яка обговорюється, на складові і обґрунтуйте кожну з них окремо;

• спирайтеся на конкретні факти;

• правильно розставляйте власні аргументи: сильні - на початку аргументації, найсильніші - наприкінці її;

• будьте терплячим та уважним слухачем. Часто дискусії бувають непродуктивними саме тому, що їх учасники погано розуміють один одного, оскільки говорять про різні речі. Крім того, неуважність є проявом неповаги до опонентів;

• не допускайте переходу "на особистості";

• наприкінці дискусії обов’язково підведіть підсумки.

Проведення самоконтролю засвоєного навчального матеріалу

Самоконтроль результативності власної навчальної роботи можна здійснювати у такий спосіб:

• відтворення змісту нових ключових понять;

• переказ основних думок прочитаного тексту;

• продумування логічної структури тексту, самостійне формування висновків;

• відповіді на запитання, які ставить собі студент після прочитання матеріалу;

• підбір прикладів історичних подій, які ілюструють теоретичний матеріал з історії України;

• відповіді на питання для самоконтролю, вміщені в методичному посібнику;

• виконання тестових завдань.

Самостійна робота студента під час вивчення курсу "Історія України" проводиться за напрямами:

• Організаційно-методична робота в бібліотеці;

• Опрацювання державних нормативних джерел, підручників і навчальних посібників, монографій, енциклопедій та словників;

• Конспектування літератури згідно з тематичним планом лекції;

• Опрацювання лекційного матеріалу;

• Реферування наукових статей та інших друкованих джерел;

• Написання рефератів, творчих і дослідницьких робіт;

• Перегляд і рецензування художніх і документальних фільмів;

• Підготовка виступів на семінарах, конференціях, підготовка до іспиту з навчального курсу.

Вимоги до написання реферату

• Підготовка реферату з одного питання програми (за вибором студента) є самостійною домашньою роботою.

• Основні етапи підготовки реферату:

а) вибір теми та пошук необхідної літератури;

б) вивчення зібраних матеріалів;

в) написання реферату;

г) захист його на семінарі впродовж - 5-7 хвилин.

• Критерієм оцінки реферату є такі параметри:

а) виразно сформульована проблема;

б) обґрунтування її актуальності;

в) короткий огляд літературних поглядів різних (кількох) авторів на суть проблеми;

г) логічна послідовність і аргументованість викладу змісту;

д) наявність власної (авторської) позиції;

е) пов’язаність змісту реферату з сучасними українськими реаліями (практичними чи теоретичними);

є) наявність висновку й посилань на джерела.

• Не зараховуються ті реферати, які є плагіатом чи передруком текстів із підручників або Інтернету.

• Після вибору та осмислення теми, яка зацікавила студента, необхідно отримати консультацію у викладача щодо складання попереднього плану і списку тематичної літератури.

• Ознайомлення з літературою вимагає критичного співставлення заідеологізованих робіт радянського часу із занадто радикальними, псевдонауковими працями сьогодення і аналізу справді наукових, виважених досліджень.

• Після опрацювання літератури можна складати план, що включає два-три питання, які розкривають основний зміст теми.

• Найважливіші вимоги до питання реферату:

а) змістовність;

б) логічна послідовність;

в) органічний зв'язок викладу окремих питань;

г) після розкриття кожного питання плану обов’язково робляться висновки;

д) по завершені розгляду всієї теми робиться ґрунтовний загальний висновок.

• Реферат пишуть або друкують шрифтом розміром 14 пунктів з одного боку аркушу паперу стандарту А4 через 1,5 міжрядкових інтервали, та нумерують, залишаючи поля таких розмірів: лівий - 30 мм, правий - 15 мм, верхній та нижній - по 20 мм. Загальний обсяг реферату - не менше 10 сторінок. Оформляють реферат відповідно до загальноприйнятих вимог. Зміст реферату складається зі вступу, розділів основної частини, висновків, списку використаної літератури. Оформлений реферат студент підписує і проставляє дату виконання.

• Несамостійні роботи (плагіат, передрук текстів з Інтернету та рефератів інших осіб), а також такі, що не можуть бути оцінені позитивно, не зараховуються. Захист реферату проводиться шляхом публічного виступу або індивідуальної співбесіди викладача зі студентом. Реферат готується за кількома джерелами (до 10 найменувань). У тексті автор подає власні думки, дає власну оцінку теми, робить висновки.

• Реквізити реферату:

а) назва міністерства, якому підпорядковується навчальний заклад;

б) заклад, в якому навчається автор;

в) назва факультету і кафедри, на яких виконано роботу;

г) тема реферату;

д) прізвище, ім'я, по батькові, назва навчальної групи студента, який виконав реферат;

е) прізвище, ім'я, по батькові, посада і наукове звання керівника роботи; є) місце та рік написання;

ж) текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків. Список використаної літератури.

Правила оформлення списку використаних джерел і літератури

Один автор

Бойко О. Д. Історія України : навчальний посібник / О. Д. Бойко. - Вид. 4-е, доп. - К.: Академвидав, 2012. - 704 с.

Два або три автори

Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й год). XVII-XVIII вв. / Д. И. Багалей, Д. П. Миллер. - Х.: Изд-во Харьковского общ. управления, 1905. - Т. 1. - 568 с.; Т. 2. - 973 с.

Чотири автори

Інноваційна стратегія українських реформ: збірник наукових праць / А. Гальчинський, В. Геєць, А. Кінах, В. Семиноженко. - К.: Знання України, 2002.

П'ять і більше авторів

Українська політична нація: генеза, стан, перспективи

Багатотомні видання

Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т. 12 кн. / М. Грушевський. - К., 1991-1997.

Перекладені видання

Наймарк Н. М. Геноциди Сталіна / Пер. з англ. В. Старка. / Н. М. Наймарк - К.: ВД «Києво- Могилянська академія», 2011. - 135 с.

Збірники наукових праць

Історичні віхи Слобідської України XVII - початок ХХ ст. Наукова збірка праць учасників наукової конференції / Редкол. : Танцюра В.І. та ін.. - Х.: Центр освітніх ініціатив, 1997. - 98 с.

Статті з журналів, інших часописів

[М.Т. Степико, В.С. Крисаченко, А.І. Мостяєв та ін.; Автор вступ. слова: А.С. Гальчинський; Авт. передм. В.С. Крисаченко]; Нац. ін. - т стратегічних досліджень. - К.: НІСД, 2004.

Моця О.П. Зрада й донос у контексті дослідження діяльності І. Мазепи / О.П. Моця // Укр. іст. журн. - 2012. - № 5.

Критерії оцінки знань студентів при вивченні дисципліни "Історія України”

Для оцінки знань студентів використовують такі форми контролю: поточний, модульна контрольна робота та залік.

Поточний контроль знань студентів здійснюється під час проведення семінарських занять протягом семестру і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Оцінюється рівень знання студентами першоджерел, наукової літератури, уміння логічно та послідовно виступати під час обговорення питань плану семінарського заняття, ставити та відповідати на запитання в ході дискусії. Студент може набрати від 1 до 5 балів за кожний семінар.

5 балів - красномовний виступ, риторично грамотний за усіма параметрами оцінювання, студент має творчий доробок оратора, пафосу і логосу;

4 бали - логічний виступ, інформаційно повний, продуманий.

3 бали - виступ за темою з частковими порушеннями параметрів красномовства, тематичними помилками;

2 бали - формальний виступ з намаганням викласти тему;

1 бал - зауваження, доповнення;

0 балів - пасивна присутність;

максимальна кількість балів на усі виступи: 5х9=45 балів.

Модульна контрольна робота - полягає в оцінці засвоєння студентом частини навчального матеріалу. Проводиться у письмовій формі. Оцінювання знань здійснюється: за відповіді на питання першого рівня складності - 1-3 бали, другого - 4 бали, третього - 8 балів, максимально - 15 балів. Студент отримує від 13 до 15 балів, якщо відповіді побудовані логічно, виявляються фундаментальні знання термінів, понять, робляться змістовні висновки, представлені різні підходи до означених проблем та обґрунтоване бачення їх сутності. Від 10 до 12 балів студент отримує, якщо у відповіді представлені визначення основних термінів, понять, розкриваються всі питання, але присутня деяка непослідовність аналізу.

Від 6 до 9 балів студент отримує, якщо відповідь побудована не дуже логічно, виявляються недоліки в розкритті відповідних понять, термінів, хоча їх загальне розуміння представлено, вона носить описовий, однобічнийхарактер, демонструє відсутність самостійного бачення сутності проблем. Від 1 до 5 балів студент отримує, якщо відповідь дана не на всі запитання, не містить наукового обґрунтування проблем, відсутня логіка викладення матеріалу. 0 балів виставляється в разі відсутності відповідей на питання контрольної роботи.

Підсумковий контроль знань студентів проводиться з метою оцінки результатів навчання на завершальному етапі вивчення дисципліни у формі письмового заліку в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом. Залікові білети включають два питання, спрямовані на встановлення рівня загальної теоретичної підготовки студента і оцінюються максимально по 20 балів кожне.

Рівень знань на заліку оцінюється:

37-40 балів, якщо студент дав правильну та повну відповідь на всі поставлені питання, міцно засвоїв теоретичний матеріал, глибоко і всебічно знає зміст навчальної дисципліни, демонструє вміння пов'язувати події минулого із сучасним розвитком, логіку та аргументованість викладення (наведення прикладів, аналогій, знання головних дат з історії України), вільно використовує набуті теоретичні знання при аналізі практичного матеріалу, висловлює своє ставлення до тих чи інших проблем;

32-36 балів ставиться студенту, якщо він відповів на всі запитання, добре засвоїв теоретичний матеріал, володіє основними аспектами з першоджерел та рекомендованої літератури, аргументовано викладає матеріал, висловлює свої міркування з приводу тих чи інших проблем, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу теоретичного змісту або при аналізі практичного;

27-31 бал ставиться студенту у випадку, якщо він відповів на всі запитання, в основному опанував теоретичні знання з навчальної дисципліни, орієнтується в

першоджерелах та рекомендованій літературі, але відповідь є недостатньо аргументованою, виявляє неточності, невміння оцінювати факти та явища;

21-26 балів ставиться. якщо всі питання розкриті неповно або логіка відповідей вимагає істотного виправлення;

1-20 балів студент отримує, якщо у відповіді не розкриті по сутності всі питання, продемонстровано недостатнє знання фактичного матеріалу, наукових визначень, відсутності посилання на першоджерела та рекомендовану наукову літературу;

0 балів студент отримує в разі відсутності відповідей на питання екзаменаційного білету.