Історія України - Навчальний посібник

РОЗДІЛ ІV. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ КУРСУ

Модуль 1. Стародавня та середньовічна історія України (до другої половини XVII ст.)

Тема 4. Українські землі під владою іноземних держав (друга половина XVI - перша половина XVII)

Лекція № 5. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої

1. Перехід українських земель під владу Литви.

2. Політичний устрій України другої половини XIV - першої половини XVI ст.

3. Утворення Речі Посполитої. Люблінська Унія (1569 р.).

4. Українська політична, релігійна думка наприкінці XVI - на початку XVII ст.

5. Становлення і розвиток українського козацтва.

3. Утворення Речі Посполитої. Люблінська унія (1569 р.).

З XIV ст. у політичне життя України увійшло таке явище як унія. Можна стверджувати, що Україну постійно став переслідувати «жах уній», до яких були схильні її політики.

Політичні причини та наслідки Люблінської унії. На межі між середньовіччям і Новим часом в історії України знаковим явищем стала Люблінська унія 1569 р. між Великим князівством Литовським і Королівством Польським. Зумовили її такі чинники:

• тривалий досвід литовсько-польських союзів XIV-XV ст. Литва та Польща опинились під загрозою з боку Тевтонського ордену і шукали взаємоприйнятних форм боротьби з ним;

• московська загроза. Литва перебувала у стані перманентної війни з Московським царством. Виснажені великими втратами, литовці відчули, що без Польщі не зможуть вистояти;

• династичні розрахунки. Король польський та великий князь литовський Сигізмунд ІІ Август (1520-1572) не мав синів - спадкоємців престолу. Спираючись на власний авторитет, він рішуче підтримав ідею нової унії;

• прагнення української шляхти здобути права, якими користувались польські шляхтичі; та отримати допомогу в охороні своїх земель від набігів кримських татар. Польща, що перебувала на стадії піднесення економічної та політичної могутності, видавалась найкращим союзником.

Зміст Люблінської унії:

• Польща та Литва об’єдналися в єдину державу, яка дістала назву «Республіка» (польською мовою - Річ Посполита, дослівно означає «спільна справа»);

• державу очолив один правитель - король польський і великий князь литовський;

• король обирався польсько-литовським сеймом;

• створено єдині органи державного управління;

• запроваджувалася єдина монета;

• польська шляхта отримала право на землеволодіння в Литві, а литовці - у Польщі;

• Польща та Литва проводили спільну зовнішню політику;

• українські землі переходили під владу Польщі й ділилися на 6 воєводств.

Таким чином, Литовське князівство зберегло певну автономію в судочинстві та виконавчій владі.

Наслідки Люблінської унії для України:

• майже всі українські землі об’єдналися в одній державі;

• об’єднання сприяло інтенсивному розвитку економіки та, з іншого боку, посиленню експлуатації селянства;

• українські міста перетворюються на магнатсько-шляхетські резиденції, центри розвитку ремесел і торгівлі;

• українські землі активно залучаються до міжнародної торгівлі, передусім через Балтійське море;

• через Польщу на українські землі поширювався західноєвропейський культурний вплив, збільшувалася кількість навчальних закладів;

• українські землі залучалися до нових форм соціального і політичного життя: шляхетська демократія, корпоративна організація суспільства, міське самоврядування тощо;

• необхідність брати участь у роботі сеймиків, сейму, трибуналу, спілкуватися з польськими урядовцями - усе це вимагало від української шляхти якомога швидше пристосовуватися до нових умов. Це спричиняло її колонізацію і денаціоналізацію, що, в свою чергу, призвело до втрати українським суспільством своєї політичної еліти;

• виникнення на українських землях величезних латифундій польських магнатів, закріпачення селянства, постійне зростання визиску підневільного населення і безжальна експлуатація природних багатств України;

• поширюється католицизм, почався наступ на православ’я. Українське населення починає зазнавати релігійних і національних утисків;

• православним українцям заборонялося займати вищі державні посади; у містах православні українці усувалися від участі в самоуправлінні, українські ремісники і купці опинилися в менш вигідних умовах, ніж польські (більші податки, заборона займатися певними ремеслами, обмеження торгівлі і т. д.);

• в установах панувала тільки польська мова та латинь як мова освіти, судочинства, діловодства.