Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України: соціально-політичний аспект

Участь українців у війні з наполеонівською Францією 

В той же час розвиток торгівлі стримувався слабкою мережею транспортних шляхів в Україні. Основну роль продовжував відігравати чумацький промисел.

Початок століття відзначається цілою низкою війн, які вела наполеонівська Франція за гегемонію в Європі. У 1812 році розпочалась війна Франції з Росією, до якої давно готувався Наполеон Бонапарт.

Історичні джерела свідчать про те, що напередодні війни проти Росії Наполеон збирав дані про стан доріг і річних переправ в Україні, про укріплення її міст і настрої населення. Очевидно, він планував використати територію і ресурси України як базу для майбутньої війни з Росією. Розраховував Наполеон і на підтримку українського населення, яке було незадоволене кріпосницькою і антиукраїнською політикою російського царизму.

Але, як згодом виявилось, наполеонівське вторгнення в Росію викликало в українців високе почуття патріотизму і прагнення захищати імперію, яка так мало рахувалась з почуттями і інтересами українського народу, незважаючи на те, що бойові дії відбувались за межами України, українці зробили досить значний внесок у спільну боротьбу з загарбниками.

З перших днів війни пліч-о-пліч з російським народом хоробро воювали проти ворога українські добровольці. Влітку 1812 року на Лівобережжі було створено 15 козацьких полків (9 полтавських і 6 чернігівських) в складі 18 тисяч осіб. В створенні козацьких формувань брали участь представники прогресивної громадськості. В організації 5-го Полтавського полку брав участь відомий український поет і драматург І.Котляревський, за що його нагородили пам’ятною срібною медаллю.

4 козацькі полки були створені на Правобережжі. Формувались загони селян-ополченців. В Полтавській губернії було створено 15 полків, в Чернігівській — 25 полків ополчення. Вступаючи в ополчення і виконуючи різні військові повинності, селяни сподівалися звільнитися від кріпацької залежності, а козаки — повернути свої давні права і привілеї. 

Український народ разом з російським, білоруським та іншими народами Росії брав участь у всіх битвах війни. Створені в Україні військові частини воювали з французами під Красними Горками,Могильовим. Бузькі козаки і гусари Охтирського полку діяли спільно з партизанським загоном Дениса Давидова. В Бородинській битві, яка відіграла вирішальну роль в розгромі французької армії, героїчно билися разом з російськими солдатами 11 тисяч воїнів-українців. Приклади мужності проявили бійці Охтирського гусарського, Чернігівського і Київського драгунських полків, сотні рядових солдатів і офіцерів. Українці проявили себе в боях під Малоярославцем, Вязьмою, на Волині.

Чимало українців діяли в тилу ворога в партизанських загонах, а деякі навіть стали їх організаторами. Особливим талантом організатора, мужністю та відвагою відрізнявся уродженець с. Недієдівки Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії Єрмолай Четвертак. Його партизанський загін громив в Смоленській губернії ворожі обози та фуражирів. Невдовзі його загін виріс до 3 тисяч осіб. Четвертак зі своїм загоном звільнив від французів Гжатський повіт, інші території і утримував їх до приходу регулярних російських військ.

Українські козацькі полки брали саму дієву участь в переслідуванні французів, що відступали. Три полки Української кінно-козачої дивізії отримали почесні нагороди — Срібні труби «За доблесть в війні з французами у 1812—1814 рр.».

Форми участі українського народу в війні були різноманітні. Хоча воєнні дії на території України майже не проводились (вони торкнулись лише частини Волині), військові зусилля українських губерній в цілому були досить вагомими. Для боротьби з Наполеоном Україна виставила більш ніж 70 тисяч ополченців, взявши на себе витрати на їх утримання і спорядження. Російська армія з України отримала значну кількість продовольства, більш ніж 50 тисяч бойових і обозних коней, 25 тисяч возів, 24 тисячі пудів пороху, 240 тисяч гармат тощо. Усього на потреби війни населення України пожертвувало 9 027 700 крб., 13,5 пудів срібла і кілька кілограмів золота.

Об’єднаними зусиллями народів Росії іноземні загарбники були вигнані з території Росії.

Народ, що допоміг врятувати Російську імперію від іноземного поневолення, розраховував на звільнення від кріпацької залежності, як того обіцяв царський уряд на початку війни. Але уряд про свої обіцянки забув відразу після ліквідації небезпеки. Вчорашні герої війни, що визволили країну від ворога, повертались додому і знову ставали кріпаками.

Козацьким полкам після закінчення війни уряд припинив виплату коштів. Відмовлялась їх утримувати і місцева влада. В результаті Полтавські і Чернігівські полки були розпущені, а витрати, які понесли козаки при утворенні полків їм не відшкодували. Козаки розорялись.