Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Морські війни українських козаків

Переднє слово

Морські війни козаків, без сумніву, належать до найславетніших сторінок історії українського військового мистецтва. “Засвітившись” на морі ще в кінці XV ст., українські козаки швидко стали досвідченими “морськими вовками”, а вже на початку XVII ст. набули слави найдошкульніших ворогів турецького флоту в Чорному та Азовському морях. Своєю вправністю в морському бою, відчайдушністю й дотепністю при штурмах прибережних фортець козаки викликали непідробне захоплення в сучасників. Французький посол у Стамбулі Філіпде Арле де Сезі називав у 1625 р. козаків “господарями Чорного моря”. Посланець шведського короля Жак Руссель звертався в 1632 р. до українських козаків як до “володарів Дніпра і Чорного моря”.Італійський мандрівник П’єтро делла Валле писав, що “немає таких турецьких міст навколо Чорного моря, які б козаками не були б зайняті та пограбовані”.

Навіть вороги - турки, - яким довелося повною мірою відчути на собі важку козацьку руку, “крізь зуби” визнавали неабиякі військові таланти й заповзятість українських козаків. “Козаки вчинили битву-бій такого рівня, що ангели в небесах були в захваті і били браво та були зачаровані від лютості бою”, - писав, наприклад, про морську битву козаків з турецьким флотом біля Кара Хармана (1625) один з найдокладніших османських літописців Кятіб Челебі. Інший турецький автор, славнозвісний Наїма, з неприхованою злістю зазначав, що українські козаки і “па грані потоплення продовжували битися. Таких собак, збуджених та завзятих на спротив, як це козацьке плем’я... ще не бачено”.

Своєю блискучою серією походів на Чорне море 1600- 1640-х pp. українські козаки поклали край безроздільному пануванню турецького флоту. Те, на що не спромоглися навколишні християнські держави - Річ Посполита, Московія, Молдова, - зробили козаки. Козацькі чайки буквально затероризували противника. Загроза козацьких нападів дамокловим мечем висіла і над військовими суднами, і над торговими флотиліями, і над турецькими містами-фортецями. Козаки досягали навіть самої столиці Османської імперії - Стамбула. Турки мусили бути завжди на сторожі й відволікати значну частину свого флоту на вирішення проблеми козацьких нападів.

Важко переоцінити й внесок українського козацтва в доленосні війни християнських держав з Османською імперією. Під час знаменитої Хотинської війни 1621 р. 40 тис. козаків під орудою славетного гетьмана Петра Сагайдачного були головними рятівниками Речі Посполитої від “турецької хмари”. Про це в один голос твердили сучасники. У 1683 р. чисельний загін українських козаків перебував у складі армії польського короля Я на Собеського під Віднем, де у затятій битві вирішувалася доля турецької експансії в Центральну Європу. Без козацького війська та козацького флоту були б неможливі перемоги російської армії в Дніпровських походах 1695-1698 pp. та у війнах з Туреччиною XVIII - початку XIX ст. Зрештою, українським козакам судилося забивати останнього цвяха в домовину османської присутності на українській землі. Саме запорожці підібрали в 1790 р. Олександрові Суворову ключі до неприступної фортеці Ізмаїл у гирлі Дунаю, коли в “непереможного полководця” вже опускалися руки. Під час війни 1828-1829 pp. задунайські запорожці забезпечили російському війську переправу через Дунай, що стало провісником загального успіху.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка