Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Практичний довідник

Робота з історичними джерелами

Із брошури І. Лейхнера «Нафта і газ. Образок із галицької промисловості» про умови життя робітників нафтових промислів Борислава

Після шостої години вечора ви бачите, як у Бориславі заболоченими вулицями блукають мерці. Люди всі жовті, як глина, зустрічають один одного без слова, як приголомшені. Вони не йдуть додому, бо в них немає хати.., їм нічого їсти. Вони не бояться сирої та холодної погоди, бо вони провели весь день у вогкості та на холоді. У них нема одягу, який варто шанувати, бо на обдерте, сіро-жовте лахміття вже давно чекає лахмітник. Вони блукають без мети, доки на розі якоїсь вулиці не пролунає оклик: «Купуйте одну миску, гаряча і повна, одна порція три, чотири, шість крейцерів!», і не нагадає, що вони мусять щось їсти. Ці бронзові, глиняні миски стоять на довгій лавці перед порожнім ящиком з-під товарів. Ящик — це прилавок, на якому стоять великі горщики з картопляним супом і з локшиною на воді. Один черпак картоплі й один локшини — це одна «миска», міра одної порції. Жадібно тиснуться сюди голодні, швидко відбувається продаж. Крім цього, можна одержати чорний, погано випечений хліб — по п’ять крейцерів за фунт. Коли місять тісто, до нього додають старий засушений хліб — і печиво стає тоді таке кисле, що після першого шматка тече слина з рота. У голодних це викликає ще більший голод. Якщо навіть з’являються скарги, на них спокійно дивляться, як на звичайну річ.

1) Визначте особливості промислового розвитку західноукраїнських земель. Які причини вповільнювали промисловий розвиток цього регіону?

2) Як наведене джерело відображає умови життя галицьких робітників? Порівняйте його зі становищем робітників у Наддніпрянській Україні. Зробіть висновки.

3) Поміркуйте, чому власники нафтових промислів не турбувалися про забезпечення сприятливих умов життя робітників.

Початок масової еміграції українців із Галичини до Сполучених Штатів Америки

Від кінця 80-х років минулого століття розгортається масова еміграція з Галичини — цього своєрідного генератора етнічної свідомості українців... За даними В. Осечинського, упродовж 1890-1910 років із галицької землі виїхало 212 тис. українців. Аналіз різноманітних джерел дає підстави для тверджень, що другою хвилею української еміграції до СІЛА (1899-1914 роки) було охоплено 250-300 тис. осіб. У цілому ж до Першої світової війни з України в Сполучені Штати прибуло близько півмільйона українців. При цьому варто мати на увазі — еміграція українців із території Російської імперії була не такою масовою: скажімо, із 1899 по 1910 роки до США виїхало звідти всього 1034 осіб.

Соціальне походження перших українських поселенців — найбідніших селянських верств — дозволило (і це, очевидно, справедливо) більшості західних і вітчизняних дослідників стверджувати, що головною серед причин виїзду було загальне зубожіння населення західноукраїнських земель...

Як твердить відома американська дослідниця проблем формування і розвитку українських поселень у США Оксана Грабович, абсолютна більшість українських іммігрантів із двох перших хвиль (98 відсотків) були селянами...

Основним регіоном розселення українців перших двох хвиль став штат Пенсільванія, здебільшого міста Піттсбург і Шенандоа та їхні околиці, розбудована вугільна та металургійна індустрія, яка вимагала дешевої робочої сили...

Ще більш деталізовану статистику щодо українських переселенців у США протягом 1899-1908 років наводить одна з перших американських славістів Емілі Балч. За її даними, у Пенсільванії в цей період проживало 53 899 українців, у штаті Нью-Йорк — 21 376, Нью-Джерсі — 11 205, Огайо — 3478, Коннектикуті — 2747, Массачусетсі — 2429, Іллінойсі — 2340...

У матеріалах імміграційної комісії наявні дані про зайнятість лише 1992 українців. Найбільше з них (478 осіб) працювало у вугільній промисловості, далі йдуть металургійна — 152 осіб і нафтопереробна промисловості —149 осіб.

Про те, як в основному Жила на перших порах українська трудова імміграція, можна судити з публікації львівської газети «Свобода» за 22 квітня 1909 року: «Заробків у Сполучених Штатах Північної Америки все ще нема. Ремісники та фахові робітники суть там на місці, і нових не треба. Тим менше можуть там найти роботу нефахові робітники ані при фармах, фабриках, тузові, ані в копальнях. У державах Огайо, Іллінойс, Північна Дакота, Південна Дакота, Монтана, де є фарми, при котрих можна було заробити місячно 18-25 доларів, крім помешкання і харчу, багато є емігрантів, котрі віддавна ждуть роботи і її дістати не можуть. Подібно є в Пенсільванії. Дуже зле є в Каліфорнії і в сусідніх державах».

1) Поясніть значення поняття «трудова міграція». Розкрийте причини цього явища. Визначте відмінності цього процесу в Наддніпрянській Україні та західноукраїнських землях.

2) Яким був соціальний склад українських емігрантів?

3) Визначте масштаби української еміграції до США.

4) Якими були умови життя перших українських емігрантів у цій країні?

Із програми Русько-української радикальної партії

Зваживши, що теперішні економічні, політичні і культурні потреби нашого простого народа й інтелігенції такі, що обі наші старші партії — народовска і москальофільска, — при своїх основах і цілях, не в стані заспокоїти тих потреб, — ми, русько-українські радикали, порозумівшися приватно в днях 4 і 5 н. ст. жовтня 1890 р., виступаємо отеє яко нова партія під назвою Русько-украйінска радикальна партія з ось якою програмою:

У справах суспільно-економічних змагаємо до переміни способу продукції згідно зі здобутками наукового соціялізму, т. є. хочемо колектівного устрою праці і колектівної власности средств продукційних.

У справах політичних хочемо повної волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумліня, забезпеченя кождій одиниці, без ріжниці пола, як найповнійшого впливу на рішане всіх питань політичного житя; автономії громад, повітів, крайів, у справах, котрі тілько йіх дотикають; уділеня кождому народови можности як найповнійшого розвою культурного.

У справах культурних стоімо на грунті позитівної науки, за раціоналізмом у справах віри і реалізмом у штуці, і домагаємося, щоби всі здобутки культури і науки сталися власностію всего народа.

1) Як наведене джерело обґрунтовує необхідність створення Русько-української радикальної партії (РУРП)?

2) Проаналізуйте програмні засади РУРП. Чи вважаєте ви їх справедливими?

3) Одним з ініціаторів створення РУРП був І. Франко. Проаналізуйте його політичні погляди. Складіть історичний портрет цієї видатної людини.

4) Визначте історичне значення створення першої української політичної партії.

Зі спогадів М. Старицького про розвиток українського театру

У перший період утисків до 1872 року було заборонено цілком у Росії наше слово: ми вимушені були співати в концертах народні пісні на французькій мові... Отож з 1872 р. розрішено було український приватний спектакль: від того часу, крім перекладів, які дозволено було до друку, я узявся й до сцени, вважаючи її за могутній орудок до розвиття самопізнаття народного. Склалося в Києві Товариство сценічних аматорів, і я став на чолі його режисером і постатчиком п’єс; отож і появились тоді лібретта до музики — «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Утоплена», водевіль «Як ковбаса та чарка...».

Вертаючись до того руху, що спалахнув був у Києві в 1872 р., мушу додати, що він швидко й погас: скасував його височайший указ 1876 р. 16 мая. Тим указом українська мова була цілком заборонена, той указ не давав мені видати і моєї драми «Не судилось», яка була в 1876 р. начорно викінчена і читана Матвієву, Косачці, Кониському, Комарову, а потім уже, по дозволі української сцени, читана в 1881 р. цілому гурту... Так ото до сього року все стояло облогом, а з 1881 р. знову стала дозволеною, хоч і тяжкими обставинами, рідна сцена, і я з гарячою вірою завзявся постачати для неї, а потім із 1883 р. і сам став на чолі трупи, поклавши на її розвиток усю свою спадщину.

1) Чому, на вашу думку, царизм чинив перешкоди розвитку українського театру. Якими були наслідки таких заходів російського уряду для розвитку української драматурги?

2) Визначте внесок М. Старицького в розвиток української драматургії.

Зі спогадів М. Старицького про умови життя композитора М. Лисенка та його працелюбність

...Лисенко безвиїзно проживав у Києві, давав уроки музики, займався нею в інституті, де дістав місце інспектора музики, працював і в приватній школі Блюменфельда, а потім і в школі Тутковського, в якій викладає і дотепер. Уроки, уроки, уроки забирали весь його час, дуже виснажували, однак зменшити їх не можна було. Для прожиття потрібні були гроші, сім’я збільшувалась, а коли і залишались хвилини для відпочинку, то треба було їх віддати якій-небудь громадській справі... Треба дивуватися, звідки він відривав якісь миті для творчості. А вона не припинялась. За цей час Лисенко закінчив «Тараса Бульбу» і майже зовсім оркестрував його, написав для дітей три опери, створив багато культурних мелодій для одного, трьох голосів, видав чимало хорів, збірок народних пісень, скомпонував багато чудових п’єс не тільки для фортепіано, але й для скрипки, флейти і для оркестру. Незважаючи на вік і страшенну перевтому в погоні за черствим куском хліба, незважаючи навіть на хворобу, яка завдавала йому за останні роки великих страждань, — сила духу і віра в правоту своїх переконань у нашого славного композитора такі глибокі, що і досі в ньому неослабно підтримують енергію у всіх видах його багатосторонньої діяльності, а перед силою таланту відступають і все перемагають роки. Хвороба й виснажлива праця не вбили в ньому творчої продуктивності, він все ще створює нові високохудожні твори: крім елегічних дріб’язків для фортепіано, глибоко зворушливих мелодій для співу, гарних гармонізацій для хору, він за останні роки написав музику і для моєї п’єси «Чарівний сон» і пише дві двоактні опери «Сафо» (лібрето Л. М. Старицької) і «Остання ніч» (лібрето моє).

1) Що вам відомо про творчість і діяльність композитора М. Лисенка?

2) Яким був його внесок у скарбницю українського музичного мистецтва?

3) У яких умовах жив основоположник української класичної музики?

4) Назвіть найвідоміші твори цього композитора.