Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Практичний довідник

Робота з історичними джерелами

З указу Катерини II про ліквідацію гетьманства та утворення Малоросійської колегії

Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського... із чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, у якій бути головним нашому генералу графу Рум’янцеву і з ним чотирьом великоросійським членам. Великоросійських членів наймилостивіше ми тепер призначаємо: генерал-майор Брандта і полковника князя Платона Мещерського; на останні ж дві вакансії, вибравши негайно кандидатів, Сенат повинен представити нам, малоросійських — генерального обозного Кочубея, генерального писаря Туманського, генерального осавула Журавку та хорунжого Данила Апостола... Нижчих канцелярських службовців вибрати йому, графу Румянцеву, на свій розсуд.

Ми, бажаючи, щоб між визначеними в цю колегію чинами ніякої різниці не було і щоб кожний своє місце міг зайняти за чином старшинства, наймилостивіше наділяємо цих малоросійських чинів зрівнюванням у класах із великоросійськими нижченаведеними чинами, а саме: генерального обозного Кочубея — генерал-майорським, генерального писаря Туманського — чином статського радника, генерального осавула Журавку і хорунжого Апостола — полковницькими.

1) Хто був останнім українським гетьманом? Схарактеризуйте його політику. Як відбулася остаточна ліквідація гетьманства? Як ви вважаєте, чи могла Україна вибороти незалежність за правління останнього українського гетьмана?

2) Яким був склад Другої Малоросійської колегії? Висловте власну думку з цього приводу.

3) Хто очолював Другу Малоросійську колегію? Які заходи були здійснені нею? Дайте власну оцінку її діяльності.

Із таємної настанови Катерини II П. Рум’янцеву під час призначення його малоросійським генерал-губернатором

2. Тамтешні єпархіальні архієреї, хоча й зобов’язані за своїм знанням і за силою духовного регламенту турбуватись про дотримання закону Божого, так само й про поширення добрих установ серед простого народу і про більше вкорінення страху божого, і ви з належним розглядом, громадською владою іноді допомагаєте, добре знаючи, що справжній страх божий є перший засіб до зниження намірів і схильностей до пороків і злодіянь і, навпаки, до вкорінення в людях добронравності і чесності.

Тому належить вам уміло приглядатись до них і до їх підлеглих, щоб різного роду хитрування заскнілого в них властолюбства не виходили поза належну їхньому санові межу, поширюючи іноді свою духовну владу над світською, іноді також розсіваючи серед простого і забобонного народу різні корисні для їхніх намірів, а загальному спокоєві шкідливі плевели, під виглядом закону Божого і благочестя, як про це згадується в духовному регламенті.

3. Необхідна потреба полягає в тому, щоб було відомо урядові і вам точна кількість народу малоросійського, тобто як людей, належних до військового чину під різними званнями, так і посполитих міщан і купців...

Задля цього... чи не зможете ви висловити нам вашу думку, на якій підставі і яким чином установити нову по всій Малоросії ревізію та й зручніше її б здійснити?

4. Через те, що для податків, які стягуються, не можна ні встановити міцної основи, ні виходити з відомої завжди суми, доки будуть тривати згадані переходи землеробів із місця на місце, то належить вам доказати вашу велику старанність, тамтешній народ усіма можливими способами привести до того, щоб зазначеним переходам було покладено край.

5. В однаковій мірі вам слід прагнути розібратися в заплутаному і перемішаному там військовому та цивільному правлінні... Не без здивування побачите ви прибутки військового скарбу, тобто наші казенні, самовільно розкраденими; народ, із якого вони збираються, — розореним, військо, на утримання якого вони призначені, у такому поганому стані, що ледве чи варто воно імені того, і багато просторих земель, записаних на військовий уряд тамтешніх полків, свавіллям і жадобою головних і нижчих чиновників у їх вотчини оберненими...

...Не завжди треба діяти силою довіреної вам влади, більш різноманітними засобами ласки і поблажливості і, таким чином, залежно від справи часу і людини вміло треба викручуватися. До цього треба додати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст.

1) На які «безладдя» в Україні вказує Катерина II в документі та яким чином рекомендує їх виправити?

2) Як наведене джерело відображає курс Катерини II на ліквідацію української автономії?

3) Якими методами рекомендувала користуватися російська імператриця П. Рум’янцеву в Україні? Висловте власну думку щодо цих методів, а особливо щодо рекомендацій «мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст».

4) Схарактеризуйте діяльність П. Рум’янцева в Україні. Якими були її наслідки для українського населення?

5) Чому імператриця наполягала на переписі українського населення?

6) Як запропоновані в документі заходи мали позначитися на долі українських земель?

Із маніфесту Катерини II про ліквідацію Запорозької Січі

...Вони почали років із десять тому назад... надто далеко заходити зі своїм зухвальством, привласнивши і вимагаючи врешті для себе... не тільки всі ті землі, які ми придбали в останню війну від Отаманської Порти, але й навіть ті, що були заселені в Новоросійській губернії, мотивуючи, ніби їм і ті і інші здавна належали...

...Вони насмілились... зводити і будувати для них свавільно власні зимівники... Приймали до себе в козаки, незважаючи на часті

наші урядові заборони, не тільки втікачів, які вступали до козаків, але й людей жонатих і сімейних, через різні спокуси підмовили до втечі з Малоросії тільки для того, щоб собі підкорити і довести в себе власне хліборобство, у чому й досягали багато успіхів, бо селян, які займаються хліборобством, нараховується тепер на місцях колишнього запорозького володіння до 50 000 душ.

Нарешті, ті ж запорожці почали свавільно привласнювати землі, що здавна належали нашому Донському війську. <...> Вони забороняють донським козакам користуватись згаданими землями, які вже тривалий час, перебувають у їх володінні.

1) Коли було зруйновано Запорозьку Січ за наказом Катерини II.

2) У чому Катерина II звинувачує у своєму маніфесті запорозьких козаків?

3) Чи справедливими, на вашу думку, є ці звинувачення? Свою відповідь аргументуйте.

4) Якими були дійсні причини зруйнування Запорозької Січі?

5) У чому полягає історичне значення Запорозької Січі для історії України?

Із біографічного довідника про філософські погляди Григорія Сковороди

Найголовнішим доробком творчості, справою всього життя Григорія Сковороди стали численні філософські трактати, присвячені людині, її буттю, — «Наркісс. Розглагол о том: узнай себе» (бл. 1769-1770), «Симфонія, нареченная книга Асхань, о познании самого себе» (1770— 1771), «Бесіда, нареченная двоє...» (1772 р.), а також діалоги та притчі «Сіон» (1772-1773), «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни» (1773-1774), «Разговор, называемый алфавит, или Букварь мира» (1774 р.), «Икона Алкивиадская» (1776 р.), «Брань архистратига Михаила со Сатаною...» (1783 р.), «Благодарный Еродій» (1787 р.), «Убогій Жайворонок» (1787 р.), «Діалог. Имя ему — Потоп зміин» (1788- 1791). Написані ним байки в 1766-1774 рр. (збірка «Басни Харьковскія») також можна трактувати як маленькі філософські твори, адже, за Сковородою, байка має сприяти пошукам і розкриттю вічної істини.

Найкраще та найясніше сутність його власної філософської системи викладена в трактаті «Потоп зміїний», який, власне, став підсумком усього творчого життя мислителя: «Є три світи. Перший є все- загальний і світ життєвий, де все народжене проживає. Цей складається з незліченних світ світів і є великий світ. Другі два є частковий і малий світи. Перший — мікрокосм, тобто — світик, світик або людина. Другий світ символічний, тобто Біблія... Усі три світи складаються з двох, єдиноскладаючих сутностей, названих матерія і форма». Внутрішня сутність макрокосму й мікрокосму однакова, бо є виявом однієї й тієї ж вічної й безкінечної матерії. Звідси він робить висновок, що досить пізнати мікрокосм — людину, і можна збагнути весь світ — макрокосм. Тому сократівське «пізнай себе» означає в Сковороди пізнати Бога, бо людина (мікрокосм) є активним моментом у гармонійній взаємодії з великим світом (макрокосмом), а єством «внутрішньої» людини, за Сковородою, є Бог. Унікальність його тлумачень полягає в тому, що філософія тлумачиться ним як саме життя, а не якась там теорія сама по собі. «Філософія або любов до мудрості, — наголошує Сковорода, — скеровує все коло діл своїх до тієї мети, щоб дати життя духові нашому, благородство серцю, світлість думкам, яко голові всього. Коли дух веселий, думки спокійні, серце мирне, — то й усе світле, щасливе, блаженне. Оце і є філософія».

Вінцем філософського бачення «сродності» зі світом, природою, рідним краєм є трактат «Икона Алківіадская», де Сковорода дає чітке пояснення «світу символів» — Біблії, яка є третім світом і слугує посередником між макрокосмом і мікрокосмом. І тут, як і в попередніх світах, теж вирізняються дві «натури» — «видима» (предметна образність символу) і «невидима» (смисл, «розшифровка» сенсу символу). «Біблія є брехня і шал Божий не тому, щоб вона брехні нас учила, але тільки у брехні викарбувала сліди й шляхи, що повзучий розум наш возводять до піднесеної правди». У Біблії «в цих брехнях, як у Лушпинні, закрилося сім’я істини». Тож шлях до «невидимої» натури лежить через «розшифровку» символів натури «видимої». Сама ж «розшифровка» має метою знайти відповідний «сродний» спосіб гармонійних взаємин зі світом. Головне джерело всіх бід людських — «несродність» (невміння чи небажання творчого пошуку «сродної праці»). «Ори землю або носи зброю, роби купецьку справу або художество твоє. Роби те, для чого народжений...»; «Щасливий, хто з’єднав свою приватну справу із загальною. Сіє і є істинне життя», — закликав Г. Сковорода...

1) Що вам відомо про життя та творчість відомого українського філософа Г. Сковороди?

2) Проаналізуйте філософські погляди Г. Сковороди. Прокоментуйте, як ви їх зрозуміли.

3) Дайте власну оцінку життю та діяльності Г. Сковороди.

Із книги «Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.)» про Івана Григоровича-Барського

...Народився Іван Григорович Григорович-Барський 1713 р. у Києві, на Подолі, в сім’ї дрібного крамаря, який до того ж був старостою Успенського собору. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, до якої вступив 1724 р. Тут він захопився малюванням, гравіруванням та архітектурою. У 40-х рр. І. Григорович-Барський починає працювати у Київському магістраті головним архітектором і водночас розробляє проект міського водогону, що охоплював увесь Поділ. Центральною спорудою його був павільйон-фонтан, так званий

«Феліціан» («Самсон») на майдані (нині Контрактова площа). У цей час І. Григорович-Барський спорудив браму й оформив оздоблення собору Кирилівського монастиря, надавши споруді легкості й граціозності. Однак головною роботою зодчого тут була надбрамна двоповерхова церква-дзвіниця Василя Великого...

У 60 — на початку 70-х рр. XVIII ст. І. Григорович-Барський став найпопулярнішим архітектором Києва. Упродовж двадцяти років він збудував церкву Красногорського монастиря, Набережно-Микільську дзвіницю, галерею Костянтинівської церкви, корпус братських келій Межигірського монастиря, Покровську церкву в Києві — одну з найкращих своїх споруд... Крім того, І. Григорович-Барський збудував багато цивільних споруд у Києві, зокрема будинки нової бурси, гостинного двору на Подолі та ін. І. Григорович-Барський також бере участь у будівництві унікального собору у м. Козельці, розпочатому 1766 р. видатним українським архітектором Андрієм Квасовим, та Трьохсвятительської церкви у с. Лемешах (нині Козелецький р-н Чернігівської області). Останнім витвором І. Григоровича-Барського була дзвіниця Успенського собору Києво-Печерської лаври (1782 р.).

1) Яку освіту отримав Іван Григорович Барський?

2) Яким є внесок архітектора у розбудову міста Києва? Доведіть, що у 60 — на початку 70-х він став напопулярнішим архітектором головного міста України.

3) Назвіть найвідоміші споруди, побудовані за проектами І. Григоровича-Барського.

4) Визначте роль і місце І. Григоровича-Барського у розвитку української культури XVIII ст.