Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Первісна історія України

Розділ 10. Скіфо-сарматська доба у первісній, історії України

Велика Скіфія

Перемога над персами небувало піднесла авторитет та зміцнила владу скіфів у Північному Надчорномор'ї. Скіфія увійшла в смугу свого розквіту, який тривав протягом V—IV ст. до н. е.

Володарями країни були царські скіфи, які підкорили найближчих сусідів і мали певний політичний вплив на більш віддалені народи. Відомо багато спроб реконструювати карту Скіфії за Геродотом. Найбільш переконлива карта, яку запропонували В. А. Іллінська, О. І. Тереножкін та Б. О. Рибаков.

Надчорноморські та надазовські степи були зайняті власне іраномовними кочовими скіфами. Північніше у лісостепах між Верхнім Дністром і Ворсклою відомі численні селища та величезні городища пращурів слов'ян — скіфів — орачів та скіфів — землеробів. На захід від них проживали фракійці, а на схід на верхньому Дінці та Дону — угро-фінські племена будинів. У Поліссі жили балтські племена неврів, андрофагів, меланхленів. За Доном починалися кочів'я спорідненого скіфам іраномовного народу савроматів. Південними сусідами степових скіфів були грецькі колоністи чорноморського узбережжя.

Основою могутності й процвітання степовиків — скіфів був, як зазначалося, контроль за торгівлею зерном, вирощеним осілими землеробами лісостепу. Через чорноморські колонії греки вивозили зерно до материкової Греції. Зокрема, Афіни з V ст. до н. е. забезпечувалися хлібом зі Скіфії. За хліб греки розплачувалися ремісничими виробами, коштовною зброєю, вишуканим посудом, ювелірними виробами із срібла та золота, вином. Коштовності та предмети розкоші, знайдені у скіфських курганах українських степів, були виготовлені в ремісничо-торгових центрах греків північного узбережжя Чорного моря — Тірі, Ольвії, Херсонесі, Пантікапеїта ін. Скіфська знать накопичувала ці престижні, коштовні речі, які згодом опинялися у курганах скіфської аристократії. Наприкінці V — у IV ст. до н. е. були споруджені найбільші скіфські кургани. Саме цим часом датується також переважна більшість рядових скіфських поховань у степу.

Контроль над потоком зерна з лісостепової України через колонії Чорномор'я до Греції зумовлював два головні напрями скіфської політики: північний та південний. Скіфські правителі робили постійні зусилля щодо втримання військово-політичного контролю не лише над виробниками зерна — землеробами лісостепу, а й над транзитними торгівцями цим зерном — греками Надчорномор'я. Скіфи брали активну участь у політичних і військових баталіях, що точилися у грецьких містах — колоніях чорноморського узбережжя. Частина скіфської аристократії досить довго жила в цих містах і поступово еллінізувалася під впливом блискучої античної

культури. Про це свідчать як грецькі письмові джерела, так і скіфсько-еллінський набір речей у скіфських могилах на стародавніх цвинтаря; Ольвії, Херсонесу, Пантікапею [120, с. 121 —126].

Третім напрямом політичної активності скіфів був захід. По Нижньому Дунаю і навіть по Нижньому Дністру рання Скіфія межувала з фракійцями. Вони заважали прямій торгівлі з Грецією. Найбільший успіх скіфсько' експансії на захід пов'язаний з іменем царя Атея. В середині IV ст. до н. е. цей правитель підкорив Добруджу та Правобережжя Нижнього Дунаю, навіть карбував в античному місті Калатеї власну монету.

Знайдено напис, де він погрожував мешканцям міста Візантій на березі Босфору: "Цар скіфський Атей демосові візантійців: не перешкоджайте моїм прибуткам, щоб мої кобилиці не пили вашої води".

Однак у цей час на півночі Греції міцніла держава Македонія на чолі з Філіпом II. У битві з македонянами 339 р. до н. е. на Нижньому Дунаї скіфи були розбиті, загинув їхній цар Атей, якому було майже 100 років.

331 р. до н. е. Зопіріон, намісник сина Філіпа II — Олександра Македонського, здійснив похід на чолі 30 тис. воїнів з Нижнього Дунаю на Ольвію. Македонянам не вдалося взяти місто, а на зворотному шляху всі вони разом з полководцем були знищені скіфами.