Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Первісна історія України

Розділ 5. Устрій мисливських суспільств

Своєрідність лісових мисливських суспільств

Усі мисливські суспільства, як зазначалося, незалежно від природних умов функціонували за єдиним принципом. Тому переважна більшість елементів суспільств прильодовиків'я властива і лісовим мисливцям мезоліту. Однак функціонування мисливських колективів у лісі мало певну специфіку.

Їх господарська стратегія принципово відрізнялася від прильодовикових суспільств. Якщо мисливці холодних тундростепів концентрувалися на шляхах сезонних міграцій травоїдних у великих общинних селищах, то лісові мешканці, навпаки, розосереджувалися невеликими групами з 1—З сімей по мисливській території своєї общини. Пізньопалеолітичні мисливці більшу частину року жили в складі общини, а лісові колективи збиралися в общинних селищах на короткий час, довго перебуваючи на невеликих стоянках із 1—3 сімейних жител. Тому лісові общини не були тісно консолідованими. Зате сім'я у них була самостійною і розвинутішою, ніж у мисливців тундростепів.

Демографія мезолітичних суспільств також істотно відрізнялася від при-льодовикових мисливців. Якщо густота населення у пізньому палеоліті не перевищуала однієї особи на 100 км2, то в мезоліті зросла до 3—5, тобто мезолітична община чисельністю 30 осіб мала промислову територію 600—

1000 км2, що значно перевищує площу сучасного Києва. Етнографічні дані свідчать, що промислові угіддя общини лісових мисливців становили приблизно 40 км діаметром, а племені — майже 160 км.

Суспільства мисливців та рибалок на відміну від розвинутіших землеробсько-тварииницьких взаємодіяли із середовищем насамперед шляхом активного соціального пристосування (адаптації), а не технологічного контролю над природою. Досконала організація первісної общини давала змогу пластично реагувати на коливання харчових ресурсів оточення, змінюючи чисельність мисливських груп, їхню рухливість, способи добування їжі, зберігаючи общину як головну соціально-економічну клітину первісності [83].

Демографія первісних мисливських суспільств багато в чому нагадувала природні механізми регуляції у популяціях диких тварин. Харчові ресурси території були головним фактором, що стримував зростання чисельності як первісних людей, так і тварин. Відтворююча економіка (землеробство, скотарство) дала людині незалежне від природи джерело їжі. Суспільство було виведене з-під дії природних законів регулювання чисельності біологічного виду. Це спричинило демографічний вибух, і за останні 7 тис. років населення Землі збільшилося у 1000 разів: з 5 млн осіб у мезоліті до 5 млрд у наш час. Ці події розпочалися в наступну, неолітичну добу з поширенням мотичного землеробства та осілого тваринництва.