Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Первісна історія України

Розділ 5. Устрій мисливських суспільств

Що знає сучасна наука про механізм функціонування та устрій мисливських суспільств прильодовикової Європи? Переважна більшість дослідників пов'язує їх поширення з тривалим становленням людини сучасного типу — Homo sapiens. Щоб зрозуміти складні соціально-економічні закони функціонування цих суспільств, слід коротко нагадати етапи становлення людського соціуму [159, с. 447— 516; 80, т. 2, с. 73—130].

Появі власне суспільства Homo sapiens 40 тис. років тому передували два етапи розвитку первісного стада: стадо архантропів, або пітекантропів (1 млн. — 100 тис. років тому), та праобщина палеантропів, або неандертальців (100—40 тис. років тому). Для обох характерне поєднання в одному колективі соціальної функції виробництва з біологічною функцією продовження роду [159].

У стаді архантропів панували необмежені (проміскуїтетні) статеві стосунки. Розвиток первісного мисливського господарства вимагав від членів колективу дедалі більшої організованості та згуртованості. Однак проміскуїтет породжував конфлікти на грунті статевого суперництва, заважаючи господарській діяльності пралюдей.

Конфлікт між виробництвом їжі, інших засобів існування та відтворенням собі подібних спочатку подолало перетворення необмежених статевих відносин з постійно діючих на спорадичні. Близько 100 тис. років тому виникла праобщина палеантропів, що відрізнялася від стада архантропів наявністю заборони статевих стосунків у період активної господарської діяльності.

Однак продовження роду вимагало періодичного зняття статевих табу, тобто певних періодів проміскуїтетних відносин. Фактично колектив пралюдей на деякий час перетворювався на зоологічне стадо.

У праобщині палеантропів слідом за статевим був обмежений і харчовий інстинкт, який призводив до бійок за їжу і навіть канібалізму. Виникають харчові табу — заборона канібалізму всередині колективу, обов'язок ділитися їжею з усіма його членами [159, с. 311; 80, т. 2, с. 75—82].

Статеві та харчові заборони стали могутнім стимулом розвитку первісного виробництва, ще однією перемогою соціального над біологічним, великим кроком від зоологічного стада до людського суспільства.

Суттєвою перешкодою на шляху перетворення праобщин палеантропів на людське суспільство була її ендогамність. Це означає, що шлюбні стосунки зав'язувалися в межах єдиного колективу неандертальців, переважна більшість якого були кровними родичами.

Отже, праобщина палеантропів була консолідованою, самодостатньою групою, для свого існування не потребувала контактів із сусідами. Вірогідно, останні взагалі не вважалися людьми, про що свідчать рештки людоїдства на багатьох стоянках неандертальців, зокрема у печері Крапіна у Югославії.

Однак кровозмішання у праобщинах неандертальців мало негативні біологічні наслідки. Популяція втратила біологічну пластичність. Розвитку первісного мисливського господарства починає заважати не тільки статеве суперництво всередині праобщини, а й припинення еволюції неандертальця: уповільнилося вдосконалення мозку, руки тощо (159, с. 462—472].

Конфлікт між соціальним та біологічним остаточно завершився винесенням останнього за межі виробничого колективу, яким була праобщина. Підкорення найсильнішого біологічного інстинкту продовження роду соціальним потребам знаменувало становлення власне людського суспільства. Ендогамна (внутрішньошлюбна) праобщина неандертальців перетворилася на екзогамну (зовнішньошлюбну) общину Homo sapiens. Шлюби всередині її суворо заборонялися й укладалися лише з членами сусідніх общин.

Припинення конфліктів на базі статевого суперництва було могутнім поштовхом у розвитку колективного первісного господарства. Заборона шлюбів між родичами усунула шкідливі біологічні наслідки кровозмішання, що стимулювало процес антропогенезу. Це стало біологічною передумовою появи людини сучасного типу і становлення найдавнішого людського суспільства. Розглянемо механізми існування останнього на прикладі прильодовикових мисливців Європи кінця пізнього палеоліту.

Суспільства прильодовикових мисливців мали три головні соціальні підрозділи: сім'ю, общину, плем'я.