Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Первісна історія України

Розділ 3. Доба північного оленя

Полювання на птицю, рибальство, збиральництво

Мисливці на північного оленя їли м'ясо гусей, качок у період линяння, зайців, куріпок, рибу, рослинну їжу. Однак ці продукти становили незначну частину раціону порівняно з м'ясом північного оленя [168, с. 102—104].

Рання весна була найголоднішою порою року в тундрі та лісотундрі. її жителі нерідко харчувалися мишами та їх запасами. З допомогою сільців полювали на куріпок, зайців, які під час повені були єдиною їжею [140, с. 93—99]. На початку літа до раціону додавалися яйця водоплавних птиць, а також м'ясо качок та гусей, спійманих сільцями на гніздах. Птицю під час линяння били палицями на озерах у серпні—вересні.

Рибальство відігравало незначну роль у господарстві первісних мисливців лісотундри. Ловили здебільшого щук. У аборигенів тундри є чимало заборон, пов'язаних з рибою. У нганасанів та енців Таймиру вважалося, що щука є помічником чуми. Заборонялося колоти її ножем, стріляти в неї на мілководді, їсти щучу голову. Інша риба вживалася лише у крайніх випадках (194, с. 70].

Полювання на песців, соболів та інших хутряних тварин поширилось у Заполяр'ї досить пізно. Витіснення споконвічного господарства м'ясного напряму хутряним відбулося внаслідок знайомства з китайськими та російськими купцями, розвитку товарних відносин І врешті-решт розкладу первісного мисливського укладу [140, с. 39].

Роль рослинної їжі не могла бути значною в раціоні мешканців холодних прильодникових степів через бідність флори цієї зони. Однак ігнорування рослинної їжі людиною зумовлювалося не цим чинником. Звертає на себе увагу разючий контраст у рослинній дієті двох народів, що мешкають у подібних умовах Заполяр'я: мисливців на морського звіра — берегових чукчів і оленярів нганасанів. Разом з м'ясом і жиром морських тварин берегові чукчі споживають велику кількість (майже 20 видів) тундрових рослин. Ескімоси Чукотки вживають у їжу 35 видів тундрових рослин. Вони не є замінником основної їжі мешканців узбережжя — м'яса морського звіра та риби, але є джерелом ферментів та вітамінів. У оленярів нганасанів у незначній кількості вживалася лише одна рослина — земляний чай [168, с. 82—84]. Вони отримують необхідні мікроелементи безпосередньо з кров'ю тварин або поїдаючи напівпереварену масу із шлунка оленя, простим шляхом отримуючи запас вітамінів та йоду, що містяться в лишайниках, якими харчується північний олень [87, с. 42].

Отже, мисливці, які харчувалися м'ясом оленів, не відчували потреби у рослинній їжі. Тому роль збиральництва у структурі їх господарства була мінімальною.. . М'ясо північного оленя становило основу раціону мисливців лісотундри. Поняття "їжа" й "олень" у ескімосів-карібу канадської тундри синонімічні і позначаються одним словом [120, с. 109]. По всьому Заполяр'ї м'ясо оленів вважалося єдиним справжнім продуктом, зайців та куріпок — їжею злидарів, а риба — неповноцінним продуктом харчування [168, с. 84].