Історія України - модульний курс

ПІСЛЯМОВА

Загалом, підбивати підсумки нашої історії ще рано. Адже ми лише почали новий відлік часу з початку нашої незалежності. Разом із тим у минулому — тисячолітня історія нашої державності, і саме з цієї історії ми можемо зробити деякі головні уроки.

І основний з них той, що саме періоди бездержавності є найгіршими в нашій історії, коли відбуваються соціальні катаклізми, голодомори, геноциди, денаціоналізація українського етносу. При цьому слід чітко відзначити — в основі найбільш негативних, навіть катастрофічних подій завжди лежав брак національної єдності. Уроки історії слід пам'ятати, аби не бути приреченими на їх перманентне повторювання.

У нашому минулому — велич великої і високошанованої європейської держави, Київської Русі, з цілою галереєю її великих князів. І великих не лише за посадою, а й за грандіозністю діянь, вчинків, подвигів та помислів. Серед них — великі полководці Олег та Святослав, реформатори та дипломати — сувора та поважна Ольга, святитель Русі Володимир Великий, перший руський законодавець та дійсно мудрий володар, «тесть Європи», Ярослав.

Особлива сторінка нашої історії — українське козацтво. Його історичний феномен у тому, що воно стало колективним фундатором саме української державності, і цю державність було створено за зразком Запорозької Січі. Саме козаки підхопили естафету державної традиції, яка тимчасово перервалася після ліквідації Галицько-Волинського й Київського князівств. Січ дала Україні і політиків, і воєначальників, які сприяли поступу своєї Вітчизни, зростанню її авторитету на міжнародній арені. Серед них найпочесніше місце посідає Богдан-Зиновій Хмельницький — засновник Української козацької держави, визначний полководець, державний діяч, дипломат. Серед героїв козацтва можна назвати сотні прізвищ, але викарбуємо в пам'яті ще двох найвизначніших — Петра Конашевича-Сагайдачного та Івана Сірка.

Історія України — це не тільки історія князів, гетьманів та президентів. Золоті сторінки в її літопис вписали геній українського народу Тарас Шевченко, письменник та поет Іван Франко, композитор Микола Лисенко та багато інших — історія нашої культури дає можливість, на щастя, назвати ще десятки та сотні імен. 

Говорячи про основні віхи нашої історії, не можна не обминути драматичні та трагічні уроки Української національно-демократичної революції. Тоді вдалося відновити українську національну державність, але, на жаль, лише на кілька років. Якраз уроки тих подій, коли українці не змогли зорганізуватися як нація, їх керівники припускалися прикрих помилок, а національна ідея не зустріла широкої підтримки — є найповчальнішими в історії нашої державності.

Сьогодні й викладач, який читав лекції з історії України, й учень або студент, є свідками і сучасниками нового і, хочеться сподіватися, найкращого періоду нашої державності. І, звичайно, щоб він був найкращим, необхідні зусилля всіх народів, які населяють Україну, усіх учасників політичного процесу — і рядових, і керівників.

Післямову, як правило, читають вже тоді, коли позаду й вивчення курсу, і, можливо, іспит. Але із закінченням іспиту не закінчується вивчення історії України. Вона розвивається, йде день за днем уперед, збільшуючи кроки свого поступу. Це — нове в історії. Але і в нашому минулому ще багато незнаних, невивчених, малодосліджених, маловідомих сторінок. І це — твоя історія, історія твоїх батьків, дідів, прадідів, далеких предків і вона завжди з нами, бо сьогодні ми живемо так тому, що в нас було таке вчора, тобто така історія з її досягненнями, прорахунками, невдачами й удачами, героями й антигероями. Звертатися до історії — це значить звертатися до досвіду минулих поколінь, засвоювати його, творчо використовувати, захищати нашу державність з тим, щоб не повторилися голодомори, Малоросія й становище людей на рівні другого ґатунку. Цього не можна забувати й ігнорувати, адже для кожної людини найсуттєвіше значення має те, в якій державі жити і з якими правами та обов'язками. Перегорнути останню сторінку підручника з історії — не означає забути й відділитися від історії. Вона, так чи інакше, буде втручатися в наше сьогодення, оскільки з минулого нам залишилися у спадок не лише подвиги та герої, а й деякі історичні проблеми, тісно пов'язані з нинішньою політичною, соціально-економічною та ідеологічною ситуацією.

Тому пам'ятай історію і думай про майбутнє!

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка