Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України - модульний курс

ТЕМА 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В НАЙДАВНІШУ ДОБУ

Ключові поняття й терміни: «неолітична революція», «матріархат», «патріархат», «колонізація», «венеди», «анти», «склавіни».

1.1. ПЕРВІСНИЙ ЛАД НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

На терені України стародавні люди з'явилися (за різними даними) від 1 млн до 300 тис. років тому. Україна, як і Європа в цілому, не належала до ареалу антропогенезу, тобто регіону, де відбувався найперший етап еволюції мавпи в людину. Найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Кавказ та Балкани.

Від людиноподібних мавп вони відрізнялися прямоходінням і тим, що вміли робити знаряддя праці, мали примітивну мову й мислення. Тому такий фізичний тип людини називають «людина уміла».

Найдавніша епоха в історії людства визначається як кам'яний вік. Він поділяється на три періоди: палеоліт (від 1 млн до 10 тис. років до н. е.), мезоліт (9-6 тис. років до н. є.) і неоліт (VI-IV тисячоліття до н. е.).

Кам'яний вік тривав на території України від 1 млн років до н. є. і до 3 тис. років до н. є. Кам'яним він називається тому, що основними знаряддями праці були вироби з каменю, які поступово вдосконалювалися. Це привело до першого поділу праці, коли з'явилися знаряддя праці різного призначення. Стародавні люди жили в печерах, одягалися в шкури. За допомогою тертя вони навчилися добувати вогонь, що стало цілою революцією в їхньому житті, оскільки вони стали менш залежними від природи і могли краще забезпечити своє існування (тепло, термічна обробка їжі). Це сталося близько 100 тис. років тому, що означає: 90 % історії людства пішло на здобуття цього першого великого досягнення.

Спочатку стародавні люди змушені були кочувати в пошуках їжі, але з еволюцією знарядь праці й розвитком суспільства почали вести осілий спосіб життя. Виникають стоянки-поселення. Найдавніші стоянки людей на території України знайде-но археологами біля м. Амвросіївка Донецької обл. та с. Лука-Врублівецька Хмельницької обл.

Першою суспільною організацією людей було первісне стадо, потім на зміну йому близько 40 тис. років тому прийшла матріархальна родова община. Основним осередком суспіль-ства став рід — група кровних родичів по материнській лінії, оскільки при груповому шлюбі інакше спорідненість визначити було неможливо. Крім того, жінки займали провідне місце і в суспільному виробництві (гончарство, ткацтво), збиранні їстів-них рослин.

Близько 40 тис. років до н. є. з'являється людина сучасного фізичного типу — «людина розумна» — homo sapiens («кроманьйонець» — від назви печери у Франції, де були вперше знайдені рештки такої людини). У цей же час виникають перші форми світогляду у вигляді релігійних вірувань: анімізму (віра в те, що живі й неживі предмети мають душу); тотемізму (віра в походження людей від єдиного предка — тварини чи птаха); магії (чаклування); фетишизму (віра в надприродні властивості предметів).

У період мезоліту відбулися суттєві зміни в озброєнні людини — з'явилися лук і стріли, зі знарядь праці було винайдено сокиру, долото, гачки для ловіння риби, сіть, човни, видовбані з дерева. Особливо важливе значення мало впровадження лука — складного як на той час механічного знаряддя, що дало змогу полювати на звірів на відстані й зменшити кількість мисливців, звільнивши їх для інших робіт. Почалося приручення диких тварин: спочатку собаки, потім свині.

У період неоліту відбулася так звана неолітична революція — перехід від привласнювальних форм господарства до відтворювальних. Раніше основними формами економіки були мисливство, рибальство і збиральництво, коли люди привласнювали продукти природи. Тепер вони почали їх відтворювати за допомогою розвитку скотарства і землеробства. Це був якісно новий етап у розвитку людства, коли воно вийшло з «колиски» господарювання й перейшло до свідомого виробництва продуктів харчування. З цього починається відлік людської цивілізації. Наслідком неолітичної революції стало не лише суттєве зростання продуктивних сил, а й помітне покращання умов життя, зростання харчових запасів, збільшення тривалості життя (до 30-32 років). Відбувається перший «демографічний вибух», і населення Землі зростає з 5 млн до 80 млн.

Одним з найважливіших досягнень стає вміння виготовляти глиняний (керамічний) посуд. Випалена на вогні глина стала першим штучним матеріалом, який створила людина. Вироби з кераміки дозволяли краще зберегти запаси харчів та готувати варену їжу, що стало певною революцією в стародавній «кулінарії». З'являється прядіння, а на його основі — ткацтво, яке дає ще один штучний продукт — тканину.

Змінилася організація суспільного життя. Надлишки продуктів сприяли відокремленню парної сім'ї, оскільки можна було прожити вже не лише за допомогою колективного господарювання, а й сімейного.

Кам'яний вік займає більше 99% історії людства. Перехідною епохою від кам'яного до металічного періоду був енеоліт — мідно-кам'яний вік, коли поряд з кам'яними почали виробляти знаряддя з міді (III—II тисячоліття до н. е.). Цей перехід—одна з найважливіших віх в історії людства. Самородна мідь оброблялася методом холодного кування, а пізніше люди навчилися витоплювати метал з руди, застосовувати ливарництво. Крім міді, використовувалися також, срібло й золото, але через дефіцит, цих металів вони майже зразу стають дорогоцінними. На території України в цей час проживали племена, культура яких відома під назвою трипільська (від с Трипілля Київської обл.). Сільськегосподарство у трипільців було вже на досить високому рівні. Землю обробляли за допомогою дерев'яної сохи (орне землеробство, а не мотичне, як раніше). Урожай збирали серпами з крем'яними лезами, розмелюючи потім зерно ручними кам'яними зернотерками. Високого розвитку досягло гончарство — виробляли посуд з тонкими стінками, добре випалений, з багатим орнаментом. Відомо їм було вже й ткацтво. Трипільці застосовували (уперше в Україні) механічний предмет — свердло.

На зміну енеоліту прийшов бронзовий вік (II тисячоліття до н. е.), коли люди навчилися виробляти бронзу (сплав міді з оловом) — перший штучний сплав, Бронзовим знаряддя з якого мали перевагу над кам'яними. Відбувається перший великий суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. Розподіл праці між орачами і скотарями передбачав необхідність обміну продуктами праці, тобто примітивної торгівлі, яка включала в себе тепер не лише злаки (ячмінь, пшеницю, просо, жито) і м'ясо, а й металеві вироби й сіль. Це призвело до того, що на зміну матріархату приходить патріархат, оскільки чоловіки починають відігравати більшу роль у металургії та скотарстві. Рід тепер складається з кількох сімей, споріднених по батьківській лінії. Розвиток скотарства і землеробства призвів до виникнення засобів пересування, у тому числі за допомогою коліс, що стало одним з найвидатніших винаходів людства. Підвищення продуктивності праці привело до появи надлишків продуктів, викликало потребу в робочих руках. Способом розв'язання суперечностей, досягнення цілей усе частіше стають війни, які ведуться для розширення власної території, грабунку, постачання підневільної робочої сили. Війни стають вигідним заняттям і ремеслом. Захоплені під час воєн полонені перетворюються на рабів, які виконують найтяжчі роботи.

Родові общини об'єднувались у племена. Вони займали певну територію, мали свою мову, звичаї, управління. На чолі племен стояли ради родових вождів — старійшин, які обиралися з найавторитетніших осіб. Для вирішення найважливіших питань скликалися збори всього племені. Ради старійшин розподіляли між родами племені ділянки для полювання й скотарства, землі для оброблення й побудови житла, вирішували спільні питання.

Поступово первісне суспільство вступає в період розкладу, оскільки як основний його осередок виділяється патріархальна сім'я, виникає поділ общинників на багатих і бідних (майнова й станова нерівність), з'являється приватна власність, що було дуже важливим явищем в історії людства. На зміну родовій общині кровних родичів приходить сусідська (територіальна), де родинні стосунки змінилися спільністю території і господарського життя.

Залізний вік

Ці процеси посилилися за часів залізного віку (І тис. р. до н. е.), коли використання заліза, твердішого від бронзи, привело до ще одного великого суспільного поділу праці — ремесло відділяється від землеробства і стає самостійною галуззю. Активно відбувається процес етногенезу, тобто утворення народів за рахунок об'єднання племен. Формується цивілізоване суспільство, яке характеризується існуванням людських спільностей з певною ієрархією, суспільним поділом праці в різних галузях, наявністю знарядь праці певної досконалості, виникненням світогляду, деякої культури (розвиток мови й початків писемності), появою приватної власності.