Історія України - модульний курс

1.4. ЗАВЕРШАЛЬНІ ПЕРІОДИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ. ПОДІЛ УКРАЇНИ

Події 1654-1657 рр.

Входження України під протекторат Москви суттєво змінило геополітичну ситуацію в Східній Європі, викликало негативну реакцію з боку Польщі, Туреччини, Кримського ханства. Польський король звернувся до українського народу із закликом повернутись у його підданство, але безрезультатно.

Навесні 1654 р. у війну з Польщею вступила Москва, але віддавала перевагу бойовим діям у Білорусії, намагаючись зайняти її територію і, очевидно, вважаючи, що Україна вже й так знаходиться в її підданстві. Тут воювали й українські війська. У 1654 р. московські війська на території України участі в боях не брали. Місцевому населенню й козакам довелося самим оборонятись. Особливо героїчною була оборона Буші у жовтні 1654 р. на Поділлі під керівництвом полковника Гречки.

Перша велика битва за участю московських військ відбулася у січні 1655 р. під Охматовим на Черкащині («Дрижапільська битва»). Сторони зазнали значних втрат, але ніхто не переміг. Пізніше союзні війська визволили Поділля, частину

Галичини, але напад татар, які стали союзниками Польщі, змусив їх відійти. На Польщу напала Швеція й окупувала значну частину її території. Зі Швецією почала війну й Москва. Скориставшись цим, поляки запропонували Москві перемир'я, яке було підписане у вересні 1656 р. в м. Вільно. Воєнні дії припинилися, обидві країни обіцяли не вступати в переговори про мир зі Швецією. Поляки обіцяли московському царю, що після смерті їх короля Яна-Казимира його (царя) оберуть польським королем. Царю довго довелось цього чекати, бо Ян-Казимир помер аж у 1668 р. Українські посли навіть не були допущені до участі в переговорах. Фактично це була зрада Москвою свого союзника. Україна знову опинилася сам на сам із Польщею.

Б. Хмельницький розпочинає активний пошук нових союзників. Йому вдається домовитись про спільні дії зі шведським королем та семиградським (угорським) князем. У Польщу посилають експедиційний корпус на чолі з полковником А. Ждановичем. Союзникам вдалося взяти Краків і Варшаву, та здавалося, що Польща на порозі краху, але допомога австрійців та чвари серед союзників врятували її. Семиградські війська капітулювали, а українські відступили на свою територію.

У цей час Б. Хмельницький уже тяжко хворів, 27 липня 1657 р. він помер і був похований в Іллінській церкві на своєму хуторі Суботові.

Богдан Хмельницький — найвидатніший політичний діяч в історії України. Йому належить заслуга організації Української незалежної держави, він протягом 10 років очолював Визвольну війну українського народу. Б. Хмельницький — видатний полководець і дипломат. Він помер, і справа визволення України до кінця не була вирішеною. Ще за його життя гетьманом формально обрали його сина Юрія, якому було лише 16 років, але згодом він відмовився від булави.

Гетьманування І. Виговського

Гетьманом обирають Івана Виговського, який при Хмельницькому був генеральним писарем. У цей час починається боротьба старшинських угруповань за владу, що негативно позначилося на стані всієї України. Виговський знову вирішив орієнтуватись на Польщу, проти чого виступила промосковська партія серед старшини та значна частина селянства. Цей рух очолили полтавський полковник М. Пушкар та кошовий отаман Барабані. У боротьбі переміг Виговський; його супротивники, а разом з ними ще 50 тис. чол. загинули.

У вересні 1658 р. Виговський у м. Гадячі уклав з польськими представниками угоду, за якою Україна розривала відносини з Москвою й поверталася до складу Польщі. Три воєводства —Київське, Чернігівське і Брацлавське — мали утворити Велике князівство Руське, яке повинно було об'єднатися з Польщею і Литвою на рівних правах у триєдину державу. Законодавча влада мала належати Раді у складі послів з усієї України, виконавча — довічно обраному гетьману. Передбачалося створення свого уряду, суду, скарбниці, грошей, війська в 40 тис. чол. Привілеї надавалися старшині, яка могла отримувати шляхетство (по 100 козаків з кожного полку щорічно). У проекті йшлося про ліквідацію унії, зрівняння православної церкви з католицькою, право вищим ієрархам українського православ'я засідати в сенаті. Усі найвищі урядовці мали бути з українців. Це був дуже цікавий проект, який мав заохотити Україну до Європи, проте він фактично позбавляв її незалежності.

Московський уряд, стурбований Гадяцькою угодою, направляє на Україну 150-тисячну армію. Вирішальна битва між українсько-татарськими та московськими військами відбулася 28-29 червня 1659 р. під Конотопом. Московське військо було повністю розгромлене. 30000 московітів полягло на полі бою. «У жалібному одязі цар Олексій Михайлович вийшов до народу, і жах охопив Москву», — так писав про цю подію російський історик С. Соловйов.

Але Виговському не вдалося скористатися плодами своєї перемоги. Опозиція проти нього зростала, промосковська партія міцніла, висуваючи на противагу Виговському гетьманом Юрія Хмельницького. Виговський у жовтні 1659 р. змушений був відмовитись від гетьманства.

Гетьманом обирають Юрія Хмельницького (1659-1662 pp.) — людину слабовільну й безталанну. Москва підписує з ним нові Переяславські статті, за якими гетьману забороняється мати зовнішньополітичні відносини. Збільшувалась кількість царських військових частин у містах України. Так Москва хотіла убезпечити себе і тісніше прив'язати Україну.

Війна з Польщею тривала. Під Чудновим на Житомирщині в 1660 р. російська армія Шереметьева зазнала поразки. У вересні 1660 р. Ю. Хмельницький уклав з польськими представниками Слободищенський трактат (від назви села на Житомирщині), за яким Україна поверталась під владу Польщі на умовах Гадяцької угоди без центрального пункту про Руське князівство. Юрій Хмельницький разом з поляками вів бойові дії проти московських військ і тих козаків, які були не згодні з його політикою. До речі, їх очолював рідний дядько Юрія (брат його матері) переяславський полковник Яким Сомко. Сомко у битві під Каневом розгромив Юрія, незадоволення яким усе зростало. У кінці 1662 р. Юрій відмовився від гетьманства, передавши булаву своєму родичеві, одруженому на його сестрі — Павлові Тетері (1663-1665 pp.).

На Лівобережній Україні владу Тетері не визнавали. Тут теж почалася боротьба за владу. На гетьманську булаву претендували полковник Яким Сомко (брат першої дружини Б. Хмельницького), полковник Василь Золотаренко (брат третьої дружини Б. Хмельницького), кошовий отаман Іван Брюховецький (колишній джура — ад'ютант Б. Хмельницького). У червні 1663 р. на чорній раді в Ніжині («чорною» називається тому, що в ній брали участь не лише козаки, а й селяни та міщани — чернь) завдяки соціальній демагогії і підтримці московських воєвод гетьманом обрали І. Брюховецького, який незабаром стратив своїх суперників.

Поділ України

Таким чином, відбувся поділ України на дві частини: Правобережну, де гетьманом був орієнтований на Польщу П. Тетеря, і Лівобережну, де гетьманом став представник промосковської орієнтації І. Брюховецький. Частина України звільнялася від Польщі і мала своє управління. На довгий час Україна виявилася розчленованою. Це були основні результати Визвольної війни. Офіційно це було закріплено в січні 1667 p., коли в с. Андрусове біля Смоленська Польща й Москва підписали перемир'я на 13,5 років. У складі Московського царства залишалась Лівобережна Україна і Київ. Запорозька Січ переходила під спільне управління Москви і Польщі. Підписанням Андрусівського перемир'я, своєю згодою на розчленування України царський уряд порушив свої зобов'язання про захист України, зафіксовані Пег реяславською угодою 1654 р. Це був компроміс між двома монархіями (Польщею і Москвою) за рахунок поділу України. Для України це мало негативне значення, оскільки розділяло український народ, ускладнювало його консолідацію, обмежувало можливості політичного розвитку, гальмувало поступ культури.

Наслідки і значення Національної революції та Визвольної війни:

Наслідки і значення

• у ході визвольних змагань не вдалося звільнити всю Україну від польського панування, проте була створена автономна національна українська держава, відновлено традицію державотворення українського народу;

• українському народові вдалося зберегти свою етнічну самобутність, свою мову, культуру, звичаї, врятуватися від геноциду;

• у процесі боротьби з іноземними поневолючами було сформульовано національну ідею українського народу — ідею незалежності, свободи й побудови власної держави;

• сформувалася українська політична еліта;

• тяжкими були демографічні наслідки Визвольної війни: втрати населення від епідемій, голоду, міграцій склали 2,5-З млн. осіб (з 5 млн. етнічних українців Речі Посполитої);

• одним з наслідків війни була політична диференціація й поляризація української старшини (пропольські, промосковські, протурецькі угруповання);

• наслідком війни було спустошення і знелюднення Правобережжя і колонізація Слобожанщини;

• у результаті визвольних змагань за державою закріплюється назва «Україна».

Контрольні запитання:

1. Назвіть основні причини Національної революції та Визвольної війни українського народу середини XVII ст.

2. Якими були характерні риси Української козацької держави доби Б. Хмельницького?

3. Охарактеризуйте основні військові успіхи Б. Хмельницького.

4. У чому виявлявся революційний характер подій 1648 — 1649 pp.?

5. Якими були особливості полково-сотенного устрою Української козацької держави?

6. Якими були причини молдавських походів Б. Хмельницького?

7. У чому були причини скликання Переяславської ради 8 січня 1654 p.?

8. Яким було ставлення українців до рішень Переяславської ради?

9. Назвіть основні історико-правові оцінки Переяславської ради 8 січня 1654 р.

10. Дайте оцінку державницької та військово-політичної діяльності Б. Хмельницького.

11. У чому суть Гадяцької угоди І. Виговського з поляками?

12. Охарактеризуйте основні підсумки Національної революції й Визвольної війни українського народу середини XVII ст.