Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України - модульний курс

3.6. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В XVI - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.

Культура України в ці роки розвивалася в несприятливих умовах національного та релігійного гніту. Проте потреби соціально-економічного розвитку, вплив національно-визвольного руху і досягнень доби Відродження в Європі стимулювали культурний підйом.

Братства

Видатну роль у розвитку культури в Україні в цей час відігравали братства — національно-релігійні громадські організації православного міщанства, які з'явилися у 80-х роках XVI ст. у Львові, Києві, Луцьку, Острозі. Вони виникли як осередки оборони православної віри, але мали велике значення для суспільно-політичного життя в цілому. Братства на свої гроші утримували школи й лікарні, матеріально підтримували свої церкви, організовували друкування полемічних творів проти католицизму та унії на захист православ'я і прав українського народу. Братства не лише утримували школи, а й організовували навчання в них на патріотичних засадах. Братські школи мали в цілому демократичний характер, тут училися представники фактично всіх станів: міщани, козаки, дрібна шляхта, нижче духівництво. Запозичаючи деякі елементи західноєвропейської системи освіти, такі як диспути, декламації, драматичні сцени на біблійні сюжети до церковних свят, члени братств прагнули надавати цим елементам українського культурного забарвлення.

Освіта, книгодрукування

Особливе місце посідала Острозька школа, створена коштом князя Констянина Острозького близько 1580 р. У ній працювало багато відомих на той час культурних діячів. Першим ректором її був письменник Герасим Смотрицький.

У XVII ст. першою вищою школою стала Києво-Могилянська колегія (1632 p.), яку опікував митрополит Петро Могила (звідси назва). Викладання в цьому закладі було на європейському рівні. Крім братських шкіл, при церквах, у селах і слободах існували численні початкові парафіяльні школи, де вчилися грамоти діти селян і козаків.

Розвиток освіти стимулював появу перших підручників, що свідчило про досить високий рівень навчально-методичної роботи в українських освітніх закладах. У. 1619 р. вийшла «Грамматика славянская» Мелетія Смотрицького. За цим підручником, який М. В. Ломоносов назвав «вратами учености», близько 150 років (до кінця XVIII ст.) вчилися мови учні українських, російських, білоруських, болгарських, сербських православних шкіл.

Розповсюдженню рукописних книг сприяло виникнення в Європі паперового виробництва. Уже в XIV ст. на українських землях з'являється перший папір, що завозився з німецьких князівств. Папір був дуже дорогим, але все-таки дешевшим, ніж пергамент. Виробництво власного паперу в Україні почалося тільки в першій половині XVI ст. в Галичині.

Істотно вплинуло на розвиток українського друкарства виникнення наприкінці XV ст. східнослов'янського кириличного друкування в Кракові й Чорногорії. У 1483-1491 pp. у друкарні Фіоля в Кракові кириличним шрифтом було надруковано кілька церковних книг.

У 1483 р. в Римі вийшла перша друкована книга, автором якої був українець — Юрій Дрогобич-Котермак. У Болонському університеті він став першим українцем — доктором мистецтв і доктором медицини, потім був ректором цього університету.

У 1573 р. Іван Федоров заснував у Львові першу в Україні друкарню. Першими друкованими книгами в Україні були «Апостол» та «Азбука». Це мало величезне значення для поширення знань, культури та розвитку освіти, зміцнення мовної єдності народу.

Розвивається народна творчість. З'являються нові жанри — думи та історичні пісні, які виконували під акомпанемент кобзи чи бандури.

Новим явищем у розвитку літературної мови були спроби наблизити церковнослов'янську мову до розмовної, народної, української. Це було зроблено за допомогою перекладу Євангелія в м. Пересопниці на Волині близько 1560 р. («Пересопницьке Євангеліє»).

У літературі з'являються нові жанри: присвяти, передмови, епіграми, панегірики. Але провідна роль належала полемічній літературі, спрямованій проти наступу католицизму. У цей час вийшло близько 60 таких творів, написаних православними. Найвидатнішими полемістами того часу були Іван Вишенський та Христофор Філарет. Христофор Філарет виступав проти претензій Папи Римського та католиків на українські землі, критикував моральне падіння єпископів-перевертнів, захищав право українського і білоруського народів на самостійне й ненасильницьке вирішення своїх релігійних справ. Філарет був ідеологом православної шляхти, відстоював її вільності, виступав проти теорії виняткової влади єпископів.

Трохи інший напрямок у полемічній літературі представляв Іван Вишенський. Його позиція відрізнялася від поглядів інших полемістів тим, що він виступав не тільки проти національно-релігійного, а й проти соціального гноблення, тобто був представником демократичних кіл українського суспільства. Вишенський гостро критикував представників вищої церковної ієрархії, які сприяли унії, а також виступав проти католицької й західної культури. На відміну від інших українських полемістів, він був прихильником старовини, не визнавав тогочасної науки.

Одним з найвидатніших представників політичної думки того часу був Станіслав Оріховський (1513-1566 pp.). У Західній Європі його порівнювали з Цицероном. Він учився в Краківському^ Віденському, Вітенбергському, Болонському університетах. Його політичні промови вважалися зразковими й перевидавалися в Європі багато разів. Він був прибічником освіченої конституційної монархії, вважав, що цінність людини визначається її заслугами перед суспільством.

Архітектура, живопис, музика

В архітектурі панував стиль пізнього Ренесансу. У цьому стилі побудовано «Високий замок» у Львові. У сфері будівництва новим стала поява не тільки церковних, а й світських будов з каменю.

Починає розвиватися ліпна скульптура й ливарна скульптурна пластика з металу.

У другій половині XVI ст. формується західноукраїнська портретна школа. Художники більше звертаються до реального життя, малюють природу, побутові сцени, але провідне місце посідає портретний живопис.

Зароджується театральне мистецтво. З'являються справжні віршовані шкільні драми з режисурою, декораціями й костюмами, де переважали релігійні й міфологічні сюжети, акторами ж були учні братських шкіл і студенти колегій. У XVII ст. бере свій початок вертеп — ляльковий театр.

При церквах і монастирях, у маєтках магнатів існували хорові колегії. До XVI ст. церковний хор був одноголосним, нотний спів нелінійним і визначався спеціальними знаками («знаменами») над словами тексту. З XVI ст. церковний спів стає багатоголосним. З'являються національні танці, найпопулярнішими з яких були «козачок», «метелиця», «веснянка». 

Продовжується літописання, яке наближається до мемуарного.

У зв'язку з наявністю значного прошарку магнатів, шляхти, купців, багатих міщан продовжує розвиватися ювелірне мистецтво. У цей час українське ювелірне мистецтво перебувало під впливом двох напрямків: 1) західноєвропейського, здебільшого Німецького; 2) східного, в основному турецького. Переважав останній, оскільки Львів славився як важливий пункт у торгівлі східними товарами.

Таким чином наприкінці XVI — у першій половині XVII cm. спостерігається розквіт української національної культури. Її трьома основними осередками були Львів, Острог, Київ, які за короткий час дали стільки культурних цінностей, скільки не дали попередні століття. Культурний підйом був духовним підґрунтям Великої Визвольної війни.

Контрольні запитання

1. Чому Литовському князівству вдалося порівняно легко захопити українські землі?

2. Що таке «литовська альтернатива» розвитку Східної Європи?

3. У чому були причини Люблінської унії?

4. Якими були наслідки утворення Речі Посполитої для українців?

5. Які причини утворення українського козацтва?

6. Назвіть умови прийняття у козаки.

7. Якою була структура Запорозької Січі?

8. Хто такі «військові служителі»? Якими були їхні функції на Запорозькій Січі?

9. У чому феномен українського козацтва?

10.Що таке «магдебурзьке право»?

11. У чому були причини селянсько-козацьких повстань кінця XVI - 20-30 pp. XVII ст.?

12.Що зробив для зміцнення становлення українського козацтва П. Конашевич-Сагайдачний?

13.Чим займалися православні братства?

14.Які міста були основними осередками української культури в XVI- XVII ст.?