Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України - модульний курс

2.7. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Культура цього періоду досягла високого рівня, що пояснюється значними здобутками попередніх етапів розвитку східних слов'ян, розквітом Київської держави та творчим засвоєнням досягнень Візантії та Західної Європи.

Писемність

Величезне значення для розвитку культури мала поява писемності. Слов'янську азбуку створили близько 863 р. болгарські просвітителі Кирило та Мефодій (кирилиця, яка лежить в основі сучасних українського та російського алфавітів). Поширення писемності сприяло розповсюдженню на Русі освіти, яка опікувалася церквою та князем і зосереджувалася переважно в монастирях. Першу школу в Києві при Десятинній церкві було відкрито Володимиром Великим, ще більшого поширення школи набули за правління Ярослава Мудрого. Навчання грамоті розпочиналося з вивчення азбуки. Учні писали на восковій дощечці за допомогою писал-стрижнів із загостреним кінцем. Великі тексти писали на березовій корі (берестяні грамоти). 1037 р. при Софійському соборі відкрили школу нового типу, де, крім грамоти, вивчали грецьку й латинську мови, основи філософії та медицини. Відомим лікарем у Києві був Агапіт, який умів робити хірургічні операції.

Усна народна творчість доби Київської Русі багата й різноманітна. Одним із найстаріших фольклорних жанрів є народні перекази (про трьох братів, що заснували Київ, про Вольгу Святославича, Кожум'яку). Існував і дружинний епос, який знайшов своє відображення в билинах. Найпопулярнішими героями билин були князь Володимир Красне Сонечко, Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович, Микула Селянинович.

Виникнення писемності створило передумови для переходу усної народної творчості до писемної література. Одним з найдавніших зразків літератури є «Слово про закон і благодать», написане першим київським митрополитом Іларіоном близько 1050 р. У ньому підноситься значення християнства, яке протиставляється язичництву, високо оцінюється діяльність князя Володимира Великого за те, що зробив Русь відомою в усіх кінцях землі, висловлюється гордість за неї.

Видатним письменником свого часу був великий князь Володимир Мономах, який написав «Повчання дітям». Цей твір є автобіографією князя й разом з тим викладом його політичних та філософсько-етичних поглядів. Володимир уважав, що князь сам повинен входити у всі галузі управління, не кривдити людей, зберігати мир, єдність Руської держави, зміцнювати великокнязівську владу.

Найчудовішим поетичним твором княжої доби є «Слово о полку Ігоревім» (1185-1187 pp.). У ньому з великою художньою силою викладено історію походу 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців, який закінчився поразкою й полоном князя. Головна ідея твору — заклик до єдності князів у боротьбі з іноземними ворогами.

Значна частина літератури належить до релігійної. Найбільш відомими є створені в другій половині XI ст. «Житіє Бориса Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського».

Визначними пам'ятками оригінальної давньоруської літератури є літописи, тобто історичні твори про події, викладені в хронологічному порядку. У Києві був укладений перший давньоруський літописний звід 1037-1039 pp. Найвидатнішим є літопис «Повість временных літ» (1113 p.), складений у Києво-Печерському монастирі ченцем Нестором (1056-1114 pp.). У «Повісті...» описано події до 1110 р. «Повість...» є загальноруським літописом, що відображає минуле східних слов'ян на всій території їхнього розселення. Історія Русі розглядається в контексті світової історії. Основна ідея Нестора — єдність Руської землі, а символом об'єднання є князівська династія Рюриковичів. Завдяки глибоким філософським роздумам та концептуальним підходам, високим художнім якостям, «Повість временних літ» стала вершиною літератури Київської Русі.

Архітектура і живопис

Зразками високого рівня мистецтва книжкової мініатюри є «Остромирово Євангеліє» (1056-1057 pp.) та «Ізборник Святослава», прикрашені чудовими заставками і мініатюрами. Серед пам'яток архітектури слід відзначити Золоті ворота й Софійський собор, який став перлиною давньоруського мистецтва. Шедеврами світового значення є мозаїки собору. Мозаїчні композиції виконані зі смальти 177 кольорових відтінків на золотистому тлі. Серед них вражає зображення Богоматері-заступниці з піднятими вгору руками («Оранта») висотою 5,45 м.

Значного розвитку набув іконопис. Видатним живописцем XII ст. був Алімпій, який написав знамениту ікону «Богоматір велика Панагія».

Музика

На досить високому рівні знаходилось музичне мистецтво. Найвідомішим музичним виконавцем XI ст. був Боян. Особливу групу акторів і музикантів становили скоморохи — виконавці усної поезії, музичного фольклору. На Русі існували струнні інструменти (гуслі, гудки, лютні), духові (труби, флейти, сопілки), ударні (бубни, металеві тарілки).

Наука

До прийняття християнства русичі вже були знайомі з десятичною системою рахунку — від одного до десяти тисяч, дробами. До XII ст. рахунок розширився до 10 млн. Ботаніка обмежувалася вивченням лікарських трав. Досить поширеними були знання про тваринний світ, оскільки полювання мало суттєве значення і русичі добре знали звички тварин ы птахів. Уже в XII ст. згадується лісопильна рама, яка діяла енергією води водоспаду.

Побут

Основними продуктами харчування в раціоні руських князів були хліб та м'ясо. У свята подавався здобний хліб з медом і маком. Ікра вперше згадується в джерелах XII ст. Пшоняна та вівсяна каші були найпоширенішими серед простого народу. Вживали три види напоїв: квас, мед та імпортне вино. Одежу шили в основному з льону, але бояри та їхні жінки надавали перевагу одягу з шовку та парчі.

Таким чином, культура Київської Русі мала значні досягнення, які ввійшли в скарбницю світової цивілізації.

***

Історичне значення держави Київська Русь і Галицько-Волинської держави

Давньоруська держава залишила яскравий слід у світовій історії IX—XIII ст. її внесок до середньовічного політичного, економічного, суспільного й культурного життя був надзвичайно вагомим. Головне значення Давньоруської держави полягає в тому, що вона протягом п 'яти століть історичного розвитку українського народу охороняла його від знищення і забезпечила розвиток державності, господарства, культури. Утримання держави було великим успіхом і результатом плідних державотворчих зусиль багатьох поколінь. Давньоруська держава створила підвалини для формування трьох східнослов'янських народностей, забезпечувала їхній розвиток та налагодження соціально-економічних, політичних і культурних взаємовідносин між ними.

Київська держава була найбільшою в Європі. Завдяки розташуванню на перехресті шляхів між Чорним і Балтійським морями, Азією та Європою Давньоруська держава була одним з важливих чинників міжнародної торгівлі. Вона відігравала вагому роль у міжнародній політиці. Руські князі укладали мирні й союзні угоди з Візантією, Германською імперією, Польщею, Угорщиною, іншими європейськими країнами, скріплюючи їх династичними шлюбами.

Київська Русь упродовж багатьох років була «непереможним щитом» Європи, стримуючи нескінченні орди кочових племен. Вона дала відсіч численним загарбникам (хозарам, половцям, печенігам, арміям Угорщини та Польщі). Об'єднавши територію Галичини й Волині в єдине князівство, Данило Галицький доклав чимало зусиль для його економічного розвитку й політичної стабільності, уміло маневруючи між монголо-татарськими ханами, польськими й угорськими правителями, які зазіхали на українські землі. Він зумів зламати боярську опозицію й утворити державу на нових монархічних основах. Галицько-Волинська держава посідала почесне місце серед європейських держав. Створену Данилом державу поважали сусіди, її визнавав Папа Римський. Своїм коронуванням Данило затвердив становище Галицько-Волинської держави як королівства, як гідної спадкоємиці традицій Київської Русі.

Після її розпаду Галицько-Волинське князівство до середини XIV ст. продовжило існування давньоруської державної організації і фактично було головним політичним центром українських земель. На довгий час вона зберегла Україну від поневолення й асиміляції Польщею, Угорщиною, Золотою Ордою. Відкриваючи західноєвропейській культурі шлях на українські землі, ця державність дала змогу уникнути однобічної орієнтації на Візантію, запобігти утвердженню монгольських впливів. Вона сприяла акумуляції значних матеріальних і духовнотворчих сил, які забезпечили Україні існування як окремого національного організму в подальший період. Галицько-Волинська держава — «перша чисто українська політична організація», у періоди своєї найбільшої могутності займала 9/10, а під кінець існування — 3/4 залюднених осілим населенням просторів України.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні фактори утворення держави у східних слов'ян.

2. Що спільного і відмінного в діяльності київського князя Олега й княгині Ольги?

3. Чому за князювання великого київського князя Володимира Святославича зникли племінні назви?

4. Чи можна назвати Київську Русь доби Володимира Великого та Ярослава Мудрого імперією?

5. Чому саме Київ став центром східнослов'янської держави?

6. За що Ярослава Мудрого називали «тестем Європи»?

7. Якими були основні причини феодальної роздробленості Русі?

8. Чи мав процес феодальної роздробленості якісь позитивні аспекти?

9. Чому в період роздробленості Київської Русі найсильнішим на Південно-Західній Русі виявилося Галицько-Волинське князівство?

10. У чому виявлялося монголо-татарське іго на Русі?