Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України - модульний курс

2.5. МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА НА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

У цей час Русь зіткнулася з новим могутнім ворогом — монголами. У 1206 р. монгольський хан Темучін, прийнявши ім'я Чингісхана, розпочав завойовницькі Монгольські завоюванні походи, підкоривши Північний Китай, Середню Азію, Північний Іран. У 1223 р. авангард монголів уперше зустрівся в бою з руськими князями на р. Калці. Руські війська не мали єдиного командування, діяли неузгоджено і зазнали нищівної поразки.

У 1237-1238 pp. монголо-татари під керівництвом онука Чингісхана Батухана (Батия) спустошили Північно-Східну Русь. У 1239 р. вони взяли Чернігів, а 7 грудня 1240 р. — Київ. Із 40 монументальних споруд Києва залишилося (дуже пошкодженими) лише 5, з 9 тис. дворів — 20, а з 50 тис. населення — не більше 2 тис. У деяких районах давнього Києва життя відродилося лише через кілька століть. Київ було відкинуто на кілька віків назад.

Упертий опір загарбникам чинили міста Данилів, Кременець і Холм, які Батию так і не вдалося захопити. Столицю Волині — Володимир-Волинський — завойовники захопили лише після тривалої облоги. Три дні змогло протриматись інше столичне місто — Галич. Потім монголи пройшли вогнем і мечем через Галичину й Волинь, розбили польські й угорські війська, спустошили сербські й болгарські землі. Монголо-татари були ослаблені боротьбою з руськими князями й не змогли дійти до останнього моря», як заповідав їм Чингісхан. До того ж у цей час помер хан ханів Угедей, і Батий повертає військо назад, щоб взяти участь у поділі Монгольської держави. Фактично боротьба руських князівств проти монголів урятувала Західну Європу від поневолення. Руські землі потрапили в залежність від нової держави — Золотої Орди, заснованої Батиєм, оскільки були розрізненими, воювали кожен за себе, а монголи вже мали великий досвід ведення бойових дій.

У 1256 р. князь Данило Галицький відкрито кинув виклик монголам, вигнавши їх війська з Північного Поділля та Східної Волині. Спроби монголо-татарського воєначальника Куремси взяти Володимир-Волинський і Луцьк закінчилися невдачею. Проте в 1260 р. загін монголо-татар здійснив похід на Галицько-Волинське князівство, змусивши руських князів зруйнувати фортеці у Володимирі-Волинському, Луцьку, Кремінці та Львові.

Монголо-татарська неволя призвела до великого спустошення Південно-Східної Русі: багато людей загинуло, міста були спалені й пограбовані. З 74 руських міст 49 були сплюндровані ордою Батия, 14 з них так і не піднялися з руїн, а ще 15 згодом перетворилися на села. Занепад міст, захоплення в полон ремісників призвело до погіршення економічного становища, згортання торгівлі, зникнення цілих галузей ремісництва. Було втрачено незалежність, послаблено обороноздатність. Іго загальмувало розвиток Русі, спричинило її відставання від Європи. Залежність від Золотої Орди виявлялася в трьох формах: 1) видача ярликів (грамот) на князювання, причому без урахування конкретних прав на престол, що призводило до численних інтриг; 2) сплата данини. Князі знаходилися під наглядом представників ханів — баскаків. Збиралося 14 видів ординських даней та повинностей (безпосередньо для хана, торгові збори, візничі повинності, «корм» баскакам тощо); 3) забезпечення монгольської армії рекрутами.

Ординські хани мало змінили політичну систему в князівствах Русі, намагаючись використати її у своїх цілях. Ненадійних, з їхнього погляду, князів вони ліквідовували, нацьковували князів один на одного, намагаючись не допустити їхнього згуртування і посилення, з тим щоб і надалі тримати в покорі. Українські землі безпосередньо не входили до складу Золотої Орди, але монголо-татарські хани для підтримки своєї влади періодично (не рідше ніж один раз на п'ять років) влаштовували спустошливі походи на ці території. Монголо-татарське іго помітно вплинуло й на етнічні процеси, що відбувалися на українських землях, дещо «розмивши» базовий слов'янський елемент населення краю.

Хоча руські князі й залишалися при владі, їхні адміністративні повноваження як васалів хана були обмежені, оскільки хани призначали своїх власних чиновників для вербування воїнів і збору податків. У завойованих землях монголи поспішали визначити платоспроможність населення, проводячи його перепис. Перший перепис (так зване «число») на українських землях вони провели ще в 1245 p., коли були обкладені податком Київська земля, Поділлія, Переяславська й Чернігівська землі. Населення Русі було розділено на міріади (тьми), тисячі, сотні й десятки. Цей поділ використовувався й для цілей місцевої адміністрації — тисяча позначала не тільки людей, що жили в певному районі, а й сам район. Таким чином, кожний числовий розподіляв собою військово-фінансовий район, територіальну одиницю, з якої стягувалась певна кількість рекрутів і податків. Населення території десятки могло дорівнювати приблизно 200 осіб, а населення міріади — 200 тис. На українських землях у XIV ст. було 16 міріадів (тьмів). «Десятка» приблизно дорівнювала селу, місто — «сотні», волость — «тисячі».

Обмежувалася судова влада князів. У судовій Практиці всі руські князі перебували під владою хана й монгольського Верховного суду, і деяких з них стратили за наказом хана за реальні або уявні державні злочини. Хан також розглядав більшу частину головних судових справ між руськими князями. Разом з тим хан не втручався в позови між російськими боярами й простолюдинами, дозволяючи князеві кожної місцевості продовжувати виконувати його судові функції.