НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ

УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО У 1943—1945 рр.

Улітку 1943 р після перемоги під Курськом відбувся корінний перелом у війні. Німці відступали. Маючи значну перевагу в живій силі та техніці, радянські війська в результаті запеклих боїв до осені 1943 р звільнили Харків, Чернігів, Полтаву і вийшли до середньої течи Дніпра на 750-кілометровій ділянці.

Масовий героїзм та самопожертву проявили радянські воїни під час форсування Дніпра.

6 листопада 1943 р. війська М. Ватутіна звільнили Київ. До кінця року було звільнено Запоріжжя і Дніпропетровськ. Початок 1944 р. ознаменувався важливою перемогою під Корсунем-Шевченківським. У ході цієї операції 55 тис. німецьких солдатів і офіцерів було вбито і поранено, понад 18 тис. взято в полон. До травня 1944 р. було визволено Херсон, Миколаїв, Одесу, завершено вигнання німців з Криму.

Результатом літнього наступу радянських військ стало те, що майже вся територія Західної України була очищена від фашистів В ході Карпатсько-Ужгородської операції завершилося визволення всієї етнічної української території. 27 жовтня 1944 р був звільнений Ужгород, а наступного дня — інші населені пункти Закарпатської України На осінь 1944 р. вся територія України була звільнена від ворога. Її народ зробив вагомий внесок у розгром фашизму Він дав Радянській Армії щонайменше 6 млн чол Понад 2 тис українців стали Героями Радянського Союзу 3 15 фронтів, що діяли в період війни, більше половини очолили маршали та генерали — українці за походженням У тилу німецьких військ на території України діяло понад 60 партизанських з'єднань, близько 2 тис загонів і груп, численні підпільні організації Великим був внесок України у створення матеріально-технічної бази для перемоги над ворогом.

На звільненій від окупантів території відновлювалась радянська влада. Вперше за радянських часів велика територія СРСР опинилась в орбіті антагоністичної соціалістичної системи та непримиренно ворожої ідеологи. Першим кроком тоталітарного режиму стало відновлення на місцях органів командно-адміністративної системи.

Повернення радянської влади викликало у людей почуття суміші надій і страху Абсолютна більшість населення, що на собі відчуло нацистське ярмо, з радістю зустрічало Червону армію Разом з тим боялося «помсти більшовиків» (так стверджувала нацистська пропаганда) за те, що були в окупації. Подальші події показали, що такі побоювання мали підстави. Партійні та радянські органи особливо тривожило те, що багато мислячих людей, переживши окупацію, взагалі позбулися ідеологічної зашореності і почали розуміти шкідливу роль не тільки гітлерівського, а й сталінського тоталітаризму. Люди чекали соціально-політичних змін, демократизації, ліквідації колгоспної системи.

Однак чекання були марними. Практичні дії системи з її більшовицьким екстремізмом, «надзвичайшиною», намагання взяти реванш за власні прорахунки призвело до чергового загострення давнього конфлікту в суспільстві, нагнітання паралізуючої атмосфери страху і підозри, взаємного відчуження поміж людьми

У травні 1944 р радянською владою відносно національних меншин як покарання «за нелояльність» було застосовано масову депортацію В Криму поголовно виселено 165 тис татар, 14,7 тис болгар, 8,5 тис вірмен.

На звільненій території почалася відбудова народного господарства. Першочерговим завданням було відродження машинобудування, роботи електростанцій та транспорту. Повернення евакуйованих підприємств визнано було недоцільним і тому було повернуто лише частину евакуйованого майна. Держава виділила лише 7 відсотків коштів від суми прямих збитків, завданих Україні війною та окупацією. Повертались виробничі колективи, проте далеко у неповному складі Матеріально-побутове становище населення було незадовільним Встановлена карткова система забезпечувала найнижчий прожитковий рівень. Майже 10 млн чол залишилося без житла Саме руками цих напівголодних людей до закінчення війни було відбудовано ЗО відсотків довоєнних виробничих потужностей Поступово ставали на ноги сільське та житлово-комунальне господарство.

У роки війни робочу силу було закріплено за підприємствами і установами У червні 1941 р Указом Президії Верховної Ради СРСР було введено право на трудову мобілізацію. Трудовій мобілізації підлягало все населення, включаючи учнів шостого класу. Тривалість робочого дня становила 11 год Крім того, встановлювались понаднормові роботи — від однієї до трьох годин на добу Було відмінено відпустки робітникам і службовцям Уже на першому етапі відбудови економіки України було мобілізовано близько 1 млн чол, переважно з села.

Активно включились у відбудовчі роботи представники інтелігенції. Поверталися з евакуації театри, музеї, навчальні заклади У березні 1944 р реевакуйовано в Україну Академію наук. Слід зазначити, що ще з початку встановлення більшовицького режиму люди інтелектуальної праці викликали у партійних органів особливе недовір'я. Представники художньої інтелігенції, які розробляли в своїй творчості патріотичну тематику, звинувачувались у націоналізмі, а ті, хто орієнтувався на інтернаціоналістські сюжети, — в космополітизмі.

Відновлення радянської влади в Західній Україні мало інші наслідки, ніж на сході. Сповнені рішучості швидко і безкомпромісно насадити «націоналістично настроєним західним українцям» свою владу, більшовики широко розгорнули «радянизацію» краю. Все чоловіче населення віком від 18 до 50 років було мобілізовано до Червоної армії Під домашній арешт було взято митрополита А Шептицького, а його заступника Йосипа Сліпого заслано до Сибіру. На Західну Україну було направлено понад 30 тис партійних працівників і 3,5 тис пропагандистів.

Таким акціям влади активно протистояла Українська повстанська армія. Було проведено ряд акцій, щоб перешкодити мобілізації, запобігти депортації та репресіям проти церкви. Зміна ситуації на фронтах потребувала внесення корективи щодо відношення до німців і СРСР Було зрозуміло, що незалежність України незабаром доведеться виборювати у нового окупанта, який прийде на зміну фашистам, тобто у більшовиків Керівництво УПА прийняло рішення про укла-дення угоди з німцями про ненапад Німці погоджувалися на співробітництво, особливо у тих випадках, коли формування УПА діяли в тилу радянських військ або вели боротьбу з червоними партизанами, збирали розвідувальні дані. Часто ці домовленості порушувалися, оскільки УПА знову розгортала бойові дії, щоб перешкодити тотальному пограбуванню населення відступаючими гітлерівцями Німецьке командування, в свою чергу, розгортало терор проти упівських формувань.

У вересні 1944 р гітлерівці, прагнучи залучити на свій бік націоналістів, звільнили з концтабору С Бандеру, Я. Стецька, Т. Бульбу-Боровця, інших провідників ОУН. Німці намагалися підпорядкувати Украінців «Комітетові визволення народів Роси», який очолював А. Власов. Однак лідери українських політичних організацій не потопились на це, вважаючи, що Власов виражає проімперські інтереси майбутньої «нової Роси», до складу якої входитимуть республіки СРСР. ОУН-Б стояла на самостійницьких позиціях, відстоюючи право на створення незалежної України С Бандера відмовився очолити «Український національний комітет», який передбачалося створити під контролем німців.

Після відступу німецьких військ за межі України перед командуванням УПА і проводом ОУН-Б постало питання про подальші дії. Йшлося про те, чи відступати на захід, чи залишитися в Україні і продовжувати боротьбу з радянською владою за українську справу. Керівництво ОУН, зокрема Головний командир УПА Р Шухевич, розуміло, що боротьба проти могутніх радянських збройних сил — це вірна смерть, а відмова від боротьби — капітуляція. Провід ОУН прийняв рішення продовжити боротьбу.

Слід зазначити, що бої УПА з регулярними військами тривали й після проходження основних сил діючої армії через західноукраїнську територію. Відповідно до нових умов було прийнято рішення про зміну структури і тактики УПА. Великі формування були поділені на окремі загони. За даними НКВС УРСР, у 1944—1945 рр за обліком цієї організації було 379 таких формувань, які за цей час провели 6148 операцій.

Справжня партизанська війна розгорнулася саме на цих українських землях У багатьох селах фактично існувало двовладдя (націоналістичне підпілля і ради). Опір населення радянській владі дорого їм обійшовся. Він дав підставу каральним органам. Берн на повну силу розгорнути свої безмежні можливості.

Для ліквідації УПА війська НКВС тільки в воєнні роки провели 26 685 операцій, у тому числі організували блокаду величезних партизанських територій, засилаючи агентів для проникнення у підрозділи повстанців та вбивство їхніх командирів, створювали спеціальні винищувальні батальйони. Сутички між сторонами були в основному невеликими, проте частими. За офіційними даними, восени 1944 р УПА провела на Волині більш як 800 рейдів. Поступово сили виснажувались, однак боротьба тривала ще довгий час у повоєнні роки.

Майже одразу після вигнання німців з України її відвідав американський журналіст Едгар Сноу. Про своє враження він писав «Вся ця титанічна боротьба, яку деякі схильні скинути з рахунку, як якусь «славу Роси», була насправді — і в багатьох аспектах — насамперед боротьбою, запеклою війною України, яка їй коштувала багатьох болючих втрат. Звичайно, найбільшою втратою були людські життя Не менш як десять мільйонів людей загинуло в Україні з початку війни. Жодна інша країна Європи не зазнала такого руйнування міст, промисловості, сільськогосподарських угідь, загибелі стількох людей».

За далеко не повними статистичними даними, втрати України становили більш як 5,5 млн цивільних жертв і 2,5 млн загиблих на фронті — це 19 відсотків усього населення.

Однак демографічні втрати ще більші. Йдеться про убитих, померлих від хвороб і голоду, евакуйованих, депортованих, мобілізованих, емігрантів, втрати у природному прирості. Відповідно до перепису населення у січні 1941 р в Українській РСР проживало 41,6 млн чол, у 1946 р — 27,4 млн, отже, 14,2 млн чол.. Загальні збитки економіки становили більш як 40 відсотків.