Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ

УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

БОРОТЬБА УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ

Перші партизанські загони українських націоналістів виникли на Поліссі і Волині їх організатор — Тарас Боровець — (псевдонім Бульба), місцевий український діяч, близький до уряду УНР у Варшаві 3 початком німецько-радянської війни він сформував збройний підрозділ під назвою «Поліська Січ», пізніше УПА. До нього на цьому етапі входили особи, які з різних причин були не задоволені Радянською владою Підрозділ брав участь у знищенні радянських оточенців і невеликих підрозділів Червоної армії.

Восени 1941 р фашисти, впевнені в своїй перемозі, не приховували свого ставлення до підкорених «другосортних» народів, навіть якщо вони були їхніми союзниками Тим більше, що ватажок «Поліської Січі» не хотів бути маріонеткою в їхніх руках У зв'язку з цим надійшло розпорядження розпустити ці загони Однак більша частина вояків не склали зброї і продовжили боротьбу тепер уже і з німцями. Діючи малими відділами, вони співпрацювали з бойовиками ОУН, які набирали силу в міру зростання німецького терору «Поліська Січ» на той час охороняла українське населення від німецьких грабежів, карала жорстоку німецьку адміністрацію, знищувала німецькі господарські установи, роздаючи їх майно та реманент населенню.

Влітку 1942 р цією формацією зацікавилась Москва, виславши на аереговори полковника А Лукіна Він запропонував підтримку зброєю, якщо «Поліська Січ» розгорне терористичну діяльність проти німців.

Саме тоді німці пропонували їй перейти на поліцейські формації для боротьби проти більшовицьких партизан. Однак ні Москва, ні німці не хотіли приставати на політичні вимоги — визнання самостійності України.

У липні 1943 р УПА «Поліська Січ» було перейменовано на Українську Народну Революційну Армію (УНРА). Спроби отамана добитися угоди між різними націоналістичними угрупованнями і політичними силами успіху не мали.

Основні сили Бульби—Боровця, після відмови останнього ввійти до складу Української повстанської армії, сформованої вже на той час ОУН Бандери, у серпні 1943 р були оточені загонами Р. Шухевича і роззброєні. Наприкінці 1943 р під час чергових переговорів з німцями Т. Бульба—Боровець був заарештований і посаджений до концтабору. Тепер розглянемо діяльність ОУН у воєнні роки, організацію нею збройної боротьби. Посилення фашистського терору, наростаючий стихійний селянський рух вимагали від ОУН змінювати тактику і переходити до організації збройної боротьби На порядок денний восени 1942 р. було поставлено питання про необхідність створення українських збройних сил Чому ж організацію збройної боротьби ОУН не поставила в перші місяці після окупації.

По-перше, треба було підготувати кадри військових та здобути зброю.

По-друге, в своїй протинімецькій і протибільшовицькій боротьбі українці не могли чекати навіть мінімальної допомоги ззовні.

По-третє, потрібен був час для проведення також політико-психолопчної підготовки до протинімецької боротьби. Зрештою, сама ОУН мусила перебудувати власну мережу на західноукраїнських землях і збудувати п на східноукраїнських.

Тому на підпільній першій Конференції ОУН у вересні 1941 р як головні завдання визначались пропагандистська діяльність щодо підготовки українського населення до активної боротьби з німецькими окупантами, збір та складання зброї, масове навчання членів ОУН військовій справі. Створюється Крайовий військовий штаб, який організовує мережу військових референтів при крайових, окружних, районних і повітових проводах ОУН Створюється ряд шкіл для підготовки військових кадрів. Разом з тим організовуються збройні боївки, а потім окремі збройні відділи ОУН, до яких входять і не члени цієї організації. Своїм завданням вони ставлять самооборону місцевого українського населення перед сваволею загарбників. Так виникає мережа військових підрозділів ОУН — Українська національна самооборона.

З осені 1942 р на Поліссі і Волині під егідою ОУН-Б планомірно і організовано створюються збройні загони під назвою Українська повстанська армія (УПА). Українська Головна Визвольна Рада проголосила офіційною датою народження УПА 14 жовтня 1942 р, на Покрову Святої Богородиці

Перший відділ Української повстанської армії організував на Поліссі в жовтні 1942 р військовий референт Краєвого проводу ОУН на Південно-Західних землях Остап-Сергій Кочинський, син православного священика, колишній старшина польської Армії.

Для об'єднання усіх націоналістичних загонів ОУН-Б силоміць включила до своїх формувань підрозділи Боровця та ОУН-М Головнокомандуючим було призначено Романа Шухевича (Тарас Чупринка). Завдяки широкій та ефективній мережі ОУН Українська Повстанська Армія швидко розрослася у велике, добре організоване військове об'єднання, що захопило контроль над значною територією Волині, Полісся, а згодом і Галичини.

Офіційний орган ОУН «Ідея і чин» підкреслював «Вже перші бої з більшовицькими партизанськими бандами та каральними відділами німецької поліції принесли гарні результати В тяжких і численних боях розбила УПА численні бази більшовицьких партизан та очистила від їхніх банд Рівненщину, Житомирщину, Луччину, Костопільщину, Крем'янеччину, південну Сарненщину та Берестейщину і, користуючись з цілковитої прихильності та помочі населення, звільняла крок за кроком все нові терени Волині, Полісся, Поділля, Житомирщини і Київщини Провчило не один грабіжницький відділ німецької поліції і СС-ів Здобуті в боях з ворогом кріси, фінки, кулемети, гранати, гранатомети, гармати, авто — вірно служать вправній руці українського повстанця у його боротьбі із заклятим московсько-більшовицьким та гітлерівсько-німецьким імперіалізмом». Про намагання УПА утвердитись як «третя сила» свідчить статистика лише у жовтні-листопаді 1943 р вона провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизан.

Поряд з німцями та радянськими партизанами УПА змушена була воювати і на третьому фронті — проти поляків Початком кривавого конфлікту стали масові вбивства українців Холмщини та Підляшшя, здійснені польською Армією Крайовою у 1941 р Невдовзі ці терористичні акції були поширені на Галичину і Волинь Головною метою поляків було взяття до приходу радянських військ під свій контроль земель, втрачених у 1939 р Тільки на Холмщині у 1943—1944 рр польські формування знищили близько 5 тис українців Криваві сутички часто підігрівали німці та провокували радянські партизани Особливо трагічним було те, що найбільше від цього потерпали мирні жителі Криваві українсько-польські сутички тривали до 1947 р

Чисельність Української повстанської армії згідно з німецькими даними, які підтверджуються українськими еміграційними джерелами у момент найбільшого піднесення боротьби (кінець 1944 — початок 1945 рр) досягала 100 тис чоловік.

Політична платформа ОУН була вироблена на III Надзвичайному зборі у серпні 1943 р і проголошувала самостійність України, боротьбу за громадянські права і демократію, за рівні права національних меншин, співпрацю з поневоленими народами проти нацизму і сталінізму. Гасло «Україна для українців» було проголошено ще 1900 р М Махновським, а потім теоретично обгрунтоване Д. Донцовим, було замінено гаслом «Свобода народам, свобода людині» Ідеологія українського націоналізму ступила на шлях демократичного розвитку У складі УПА було створено національні формування грузин, вірмен, азербайджанців, татар, узбеків, литовців — усього 15 куренів.

21—22 листопада 1943 р відбулася перша конференція поневолених народів Східної Європи і Ази, в якій взяли участь 39 делегатів від 13 народів. Після Другої світової війни для подальшої координації спільної боротьби поневолених народів було створено Антибільшовицький блок народів.

Українська повстанська армія гідно служила високим ідеалам свободи народів та людини. У контрольованих нею районах Волині, Полісся та Карпат функціонувало фактично Українське державне управління УПА успішно боролася з німецькими загарбниками, польськими шовіністами, а згодом, після вигнання гітлерівців, проти відновлення в Україні більшовицько-сталінського режиму.

У липні 1944 р для консолідації боротьби українських політичних сил за самостійну соборну Українську державу був створений надпартійний центр — Українська головна визвольна рада (УГВР), яку очолив харків'янин І. Осьмак. Крім політичної і економічної платформ УГВР прийняла ще два документи — власну Конституцію та Універсал до народу На першому засіданні Ради було обрано Генеральний секретаріат на чолі з Р. Шухевичем. Українська головна визвольна рада ставила завдання згуртувати всі українські парти під прапором боротьби за незалежність Української держави, координувати їхню діяльність і організовувати представництво українського народу та його визвольних устремлінь на зовнішньому форумі.

Значна частина українських земель перебувала під румунською окупацією В липні 1941 р Румунія окупувала Буковину, а до жовтня Трансністрію — 10 відсотків української території з населенням 3,5 млн чол. На цих землях було запроваджено військово-політичний терор, колоніальну економічну систему і систематичну румунізацію Окуповані землі були розділені на губернаторства У кожному з них діяв директорат румунізації, завданням якого було змінювати назви українських місцевостей, українські прізвища, забороняти українську мову в школі, адміністрації, церкві Проводилося виселення українців та заселення території румунами.

Як і по всій Україні, в цих регіонах українські патріоти чинили опір окупантам Так, в Бессараби активно діяли радянські партизани Про посилення боротьби націоналістичного підпілля свідчив військовий суд над членами ОУН, що відбувся в Яссах на початку 1942 р У цілому політика румунів мала колонізаторський характер, хоча і була менш жорстокою порівняно з німцями.

На Закарпатті, окупованому угорцями, окупанти проводили антиукраїнську політику, підтримували русофілів, надаючи мінімальні культурні права для «угрорусинів». Влада дозволила заснувати народницьке освітнє товариство «Подкарпатське общество», було допущено мінімальне шкільництво з українською мовою. Опір окупантам очолило націоналістичне підпілля, про що свідчить процес проти членів ОУН у Мукачево у 1942 р. Починаючи з кінця 1944 р Закарпаттям під радянським контролем керувала Народна Рада Закарпатської України, а в червні 1945 р цей регіон ввійшов до складу УРСР.