Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ

УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДСІЧІ ОКУПАНТАМ

Організувати і спрямувати зусилля мільйонів людей на відсіч агресорові мусила політична структура тогочасного однопартійного суспільства — Комуністична партія. Саме вона уособлювала сталінську деспотичну командно-адміністративну систему, яка остаточно утвердилася і зосередила в собі всю владу в країні. Парадокс історичної ситуації, пише М. Коваль, полягає в тому, що система, яка внаслідок численних прорахунків та помилок авторитарної влади поставила крашу перед безоднею, мусила тепер в умовах найгострішої воєнно-політичної кризи явити чудо — своїми нещадними тоталітарними методами врятувати її від загибелі.

До армії з України було мобілізовано понад 2,5 млн чол. Водночас більш як 2 млн жителів республіки з числа тих, хто не підлягав призову до армії, створювали формування народного ополчення та винищувальні батальйони для охорони прифронтового тилу Будівництво понад 4 тис. км. оборонних ліній та багатьох військових споруд було здійснено в основному силами цивільного населення й ополченцями. З добровільних внесків громадян було створено фонд оборони країни. Розгорнувся рух за подання шефської допомоги пораненим воїнам, їхнім родинам тощо. Сотні мільйонів карбованців зібрала і православна церква.

До перебудови економіки на воєнний лад жорсткими методами було залучено все працездатне населення. На зміну мобілізованим чоловікам прийшли жінки, студенти, учні шкіл. Складовою частиною цієї перебудови була евакуація у тилові райони СРСР матеріальних цінностей і людей Нелюдських зусиль коштувало робітникам та службовцям евакуація підприємств з таких економічних центрів України, як Придніпровський промисловий район, Донецький та Криворізький басейни, а також заводів і фабрик Києва, Харкова, Одеси тощо. Усього з республіки було перебазовано понад 550 великих підприємств тридцяти галузей промисловості (до речі, після визволення назад повернено лише кілька), 30 тис. тракторів, 125 млн пудів зерна та іншого продовольства, 6 млн голів худоби Евакуювались десятки наукових установ, майже 70 вузів, близько 50 театрів. До Сибіру, в республіки Середньої Азії і Казахстану було відправлено понад 3,5 млн жителів України.

За даними В Короля, понад 30 тис. підприємств, які не встигли евакуюватись, потрапили до рук німців або були знищені.

Чи була евакуація добровільною? В роботах західних дослідників евакуацію називали «насильницькою депортацією». За радянськими джерелами, вона була добровільною. Ми не маємо конкретних матеріалів, які б свідчили про насильницький характер цього перебазування. Однак те, що воно проходило під безпосереднім контролем партійних органів та НКВС, безумовно.

Згідно з партійною директивою і виходячи із сталінської тактики «спаленої землі» все, що не можна вивезти, знищувалось. Йдеться про промислові об'єкти, мости, залізниці, шахти, електростанції, харчові припаси тощо. У Донбасі було затоплено майже всі шахти, зруйновано комплекс заводів при Дніпрельстані та всі 54 домни Заміновано і підірвано Успенський собор Києво-Печерської лаври, інші унікальні пам'ятки нашого народу. В жодному з радянських джерел при визначенні матеріальних витрат, яких зазнала Україна в роки війни, не згадується, що більшість з них було понесено завдяки «діяльності» НКВС у період відступу радянських військ.

Трагічні наслідки для тисяч політичних в'язнів у тюрмах Західної України мав поспішний відступ Червоної армії. Не маючи змоги вчасно евакуювати їх, протягом тижня з 22 по 29 червня 1941 р. НКВС провів масове знищення в'язнів без огляду на те, які звинувачення проти них висувались Масові вбивства відбулися у Львові, Самбурі та Станіславі. За даними О. Субтельного, тут загинуло близько 10 тис. в'язнів, у Рівному та Луцьку — ще 5 тис. Юрій Киричук наводить загальну цифру — 40—50 тис.