Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ

УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ПОЧАТОК НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБОРОНИ КРАЇНИ

22 червня 1941 р. фашистська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Мобільні угрупування німців «Північ», «Центр» і «Південь» швидко просувались у напрямі Ленінграду, Москви та Києва Майже через місяць фронт стратегічного наступу гітлерівських військ досяг 3000 км. при глибині 400—600 км. За три тижні 28 радянських дивізій було повністю розгромлено, а ще 72 дивізії втратили 50 і більше відсотків особового складу, тобто 3/5 війська (850 тис. чол.), що перебували у західних округах Втрати становили 850 тис. чол., 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків, 9,5 тис. гармат Незважаючи на численні факти масового героїзму бійців та командирів, Червона армія відступала. До середини липня окупанти захопили Галичину, Західну Волинь, Буковину, Бессарабію, а до середини серпня — все Правобережжя.

У чому ж полягали причини стратегічних поразок радянських військ? їх багато, вони складні і неоднозначні, як і їх оцінка. Про деякі з них уже йшлося вище. Крім того, це і загальні прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної обстановки, переоцінка значення радянсько-німецьких договорів 1939 р. Навіть у переддень війни радянський уряд запевняв народ, що Німеччина буде дотримуватись домовленостей про ненапад.

У більшості літературних джерел і сьогодні стверджується, що головною причиною була раптовість фашистського нападу. Однак слід зазначити, що якщо було це несподіванкою, то швидше для народу, ніж для керівництва країни. Ще з середини 1940 р. від радянських розвідників із-за кордону почали надходити тривожні сигнали про серйозні наміри нацистського уряду порушити радянсько-німецький договір про ненапад. З квітня 1941 р. така інформація надходила близько з 40 точок земної кулі майже щодня. В багатьох випадках повідомлення були максимально точними (термін нападу, чисельність військ, основні напрями тощо). Однак Й Сталін ігнорував ці повідомлення Велика гра, зазначав М. Коваль з цього приводу, на кін якої було поставлено долю СРСР, для азартного гравця Сталіна, котрий, повіривши у власну непогрішимість, замкнув на собі всю владу в країні, закінчилась програшем. Для народу, і без того вже ослабленого політично і духовно сталінським терором, спантеличеного незграбними його зовнішньополітичними маневруваннями, починається найбільша в історії трагедія.

Звичайно, серед причин невдач слід зазначити також те, що фашистська Німеччина, завоювавши більшу частину Європи, разом із своїми союзниками, воєнно-економічним потенціалом значно перевершувала Радянський Союз. її армія була належно відмобілізована, мала значний досвід ведення бойових дій, мала кращу укомплектованість, більш досконалі і в достатній кількості воєнну техніку та озброєння.

Український напрям нацистське керівництво вважало одним з ключових Не випадково 18 серпня 1941 р. фюрер припиняє наступ на Москву і визначає напрям головних ударів — Київ і Ленінград. Це було зумовлено економічними, воєнними і морально-політичними чинниками. Зокрема, захоплення України суттєво підривало воєнно-промисловий потенціал СРСР і забезпечувало. Німеччину значними ресурсами для ведення війни. Воно створювало вигідний плацдарм для подальшого наступу. Взяття Києва, на думку фашистських ідеологів, могло підняти рейтинг Німеччини на міжнародній арені, посилити переможний дух у своїх військах і настрої поразки у Червоній армії.

Головною воєнно-політичною подією літньо-осінньої кампанії 1941 р. в Україні була оборона Києва. Вона тривала з середини липня до кінця другої декади вересня Для того щоб зламати опір захисників Києва, німецьке командування змушене було зняти з московського напряму значні сили і повернути їх на Південь Гітлерівці втратили під стінами української столиці понад 100 тис. чол. Після прориву німцями Південно-Західного фронту захисники Києва опинилися перед загрозою оточення. Незважаючи на реальні обставини, Й. Сталін не дозволив своєчасний відхід наших частин Ситуація переросла у великомасштабну трагедію Ліквідувавши під Уманню дві оточені радянські армії, німецькі броньовані «кліщі» зімкнулися під Полтавою В. полон потрапило близько 660 тис. чол., з них 60 тис. командирів. При спробі вирватись із ворожого кільця загинули командуючий фронтом М. Кирпонос, секретар ЦК КП(б)У М. Бурмістренко та група генералів.

До найбільших воєнних операцій 1941—1942 рр. на території України належить оборона Одеси, що тривала 73 дні. Сковуючи 18 дивізій противника, вона дала змогу Південному фронту відійти за Дніпро і організувати оборону. Наприкінці вересня Червона армія змушена була залишити Одесу.

Після розгрому німців під Москвою в грудні 1941 р. створюються певні умови для контрнаступу радянських військ Генеральний штаб пропонує план операції на весну і початок літа 1942 р. В його основу було покладено активну стратегічну оборону, накопичення резервів, а потім рішучий наступ. Однак Верховний головнокомандуючий змусив провести наступальні операції в Криму, під Харковом і ще на кількох напрямах.

У лютому—квітні 1942 р. після трьох невдалих спроб прорвати оборону німців Кримський фронт переходить до оборони. Наступ ударного угрупування німців призвів до захоплення ними Керченського півострова та Севастополя.

Поразкою радянських військ завершився також розпочатий 12 травня 1942 р. наступ на харківському напрямі. Погана організація, недостатнє матеріальне забезпечення, багато тактичних помилок призвели до трагедії (у полон потрапило 240 тис. червоноармійців). Провівши навальний наступ на воронезькому і сталінградському напрямах, фашистські армії в липні 1942 р завершили окупацію України.