Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ

УКРАЇНА МІЖ ДВОМА ВІЙНАМИ (1921-1939 рр.)

ГОЛОД 1921—1923 рр.

Початок шляху «соціалістичного будівництва» був відзначений жахливим голодом у південних губерніях. Його першопричиною був природний катаклізм — жорстока посуха. В Україні вона вразила тільки південні губернії, урожай на Лівобережжі та Правобережжі видався непоганим. Перерозподіл надлишків на користь південних губерній міг запобігти голоду. Однак центральне компартійно-радянське керівництво вирішило взяти максимум хліба в Україні й розробило свою систему пріоритетів щодо його розподілу.

Становище в південних губерніях України, що зазнали такої самої посухи, як Поволжя чи Північний Кавказ, невпинно погіршувалося. Однак про голодуючих українських селян держава забула Газетам було заборонено писати про голод «Братерська допомога хлібом» формально незалежної України сусідній державі виглядала б дивно, якби всі знали, що українські селяни також умирають від голоду.

Було опрацьовано техніку замовчування голоду Політбюро ЦК КП(б)У. 4 серпня 1921 р. ухвалило резолюцію, в якій зазначалося «Вказати губкомам, що під час проведення кампанії необхідно розрізняти заклик до боротьби з голодом у Росії від боротьби з неврожаєм в Україні, де допомога районам, що постраждали від неврожаю, може бути цілком надана своїми губернськими або повітовими засобами».

ЦК КП(б)У дістав дозвіл зняти інформаційну блокаду тільки в середині січня 1922 р., коли в південних губерніях почалася масова смертність людей. Не втрачаючи часу, голова Раднаркому УСРР X. Раковський уклав угоду з Американською організацією допомоги (АРА) — неурядовою організацією, створеною в США для надання допомоги потерпілим від Першої світової війни європейським країнам. У радянській Росії АРА діяла з серпня 1921 р. На допомогу Україні прийшла також місія Ф Нансена та утворений у Берліні за участю Комінтерну Міжнародний комітет допомоги голодуючим радянської Росії (Міжробдоп) — альтернатива «буржуазній» АРА.

Зарубіжна допомога Україні тривала з березня 1922 по червень 1923 р. Голодування з другої половини 1922 р. вже не супроводжувалося масовою смертністю, оскільки допомога АРА була ефективною. У тогочасній пресі пропагувалася міжнародна пролетарська допомога, тоді як роль «буржуазних» організацій замовчувалася. Однак статистика свідчить, що Міжробдоп надав голодуючим України 383 тис пайків, місія Ф. Нансена — 12,2 млн, АРА — 180,9 млн.

Восени 1922 р Москва зробила першу спробу вийти на світовий ринок хліба. З України було вивезено 13,5 млн пудів зерна нового врожаю. Для того щоб експорт хліба не виглядав аморально, було оголошено, що врожай 1922 р. припинив голод. У жовтні 1922 р. ЦК Допомоги голодуючим при ВУЦВК перейменували в Центральну комісію по боротьбі з наслідками голоду (ЦК Наслідгол). Як експорт хліба, так і поставка в Росію призвели до того, що голод у південних губерніях протримався протягом 1922 — першої половини 1923 р.

У зв'язку з цим зрозуміло, чому керівники державної партії турбувалися про постачання міського населення й забували про селян. Голодні та згуртовані робітники для будь-якої диктатури небезпечніші, ніж розпорошені селяни. Проте в політиці центру виявлялося й неоднакове ставлення до селянства різних регіонів співчутливе в Поволжі й агресивно-жорстоке в південних губерніях України. Пояснення криється в тій конкретній ситуації, яка існувала в Україні.

Українське село було охоплене антибільшовицьким повстанським рухом. Проте в другій половині 1921 р. він стрімко пішов донизу. В радянській історіографії стверджувалося, що селяни відчули благотворний вплив нової економічної політики й тому припинили виступи проти влади. Однак методи хлібозаготівель не змінилися в розпачливій ситуації голодного року. Переконливіше звучить пояснення, що випливає з досвіду боротьби загонів Нестора Махна.

Рейд Махна по донецьких і поволзьких степах улітку 1921 р. зазнав цілковитої невдачі. В умовах голоду, що наближався, політична активність селянства зменшилася практично до нуля. Ніким не підтриманий, Н. Махно змушений був повернути тачанки на захід, перетнув спочатку Дніпро, а потім Дністер і опинився у вигнанні, в Румунії.

Голод виявився тим чинником, який утихомирював бунтівних селян ефективніше, ніж каральні експедиції. Конфіскуючи знайдені продовольчі запаси навіть у селян південних губерній, центральний уряд допоміг природному катаклізму справитися з «куркульським бандитизмом».

У 1921 р. в Україні було вперше запроваджено терор голодом.