Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА І ДУХОВНЕ ЖИТТЯ

ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО

На початку XX ст. значно зросла роль українського професійного театру, який зазнавав благотворного впливу російського мистецтва Його основоположники — М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Заньковецька вбачали в ньому ефективний засіб національного виховання народних мас. Перший стаціонарний український театр був заснований М. Садовським у 1907 р. у Києві, в Троїцькому народному домі (тепер Театр оперети), де у 1908 р. урочисто відзначено 25-річчя сценічної діяльності М. Заньковецької, геніальність якої визнавали В. Немирович-Данченко і К Станіславський.

На початку XX ст. в Україні діяли й інші театральні трупи Гайдамаки (1897—1917), О. Суслова (1898—1909), Суходольського (1898— 1918), Л. Сабініна (1907—1920). У Львові продовжував творчу роботу єдиний на західноукраїнських землях український професійний театр «Руської бесіди». Серед російських театральних колективів своєю майстерністю виділявся театр М. Соловцова у Києві. У містах і селах продовжували працювати численні аматорські театральні гуртки, зокрема робітничі і селянські.

У цей період значно розширився репертуар українського театру. Його основою залишилися класичні п'єси М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, проте театральні колективи дедалі частіше звертаються до творів інших національних авторів — Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича, Л. Яновської, а також російських і західноукраїнських класиків — М. Горького, О. Островського, Л. Толстого, А. Чехова, Г. Ібсена, Г. Гауптмана, У. Шекспіра, Ф. Шіллера та ін. Кращі вистави театральних труп Києва, Харкова, Катеринослава, Полтави реалістично зображували історичне минуле українського народу, його тогочасне тяжке життя, розкривали глибокі соціальні суперечності в суспільстві, навчали глядачів з оптимізмом дивитися в майбутнє.