Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА І ДУХОВНЕ ЖИТТЯ

ЛІТЕРАТУРА

Під впливом піднесення національно-визвольного руху значно урізноманітнились тематика та спрямованість української літератури Письменництво дедалі більше висловлювало своє ставлення до гострих соціальних проблем того часу, не обмежувалось описом життя лише селянства, а звертало увагу на інші верстви населення, показувало посилення активності мас у боротьбі з існуючим ладом, викривало його сутність та нездатність вести країну цивілізованим шляхом розвитку.

Прикладом такого реалістичного підходу до зображення тогочасного життя українського суспільства була творчість талановитого письменника В. Винниченка. Громадськості запам'яталися його твори «Краса і сила», «Голота», «Талісман», написані напередодні і в період 1905—1907 рр., в яких він яскравими фарбами, з притаманною йому образністю змальовує життя мешканців провінційних містечок, сільськогосподарських робітників, підприємців, жахи солдатчини та царських в'язниць. Він змальовує образи революціонерів, які потрапляють у складні психологічні ситуації, про що йдеться в його повісті «Зіна».

Численні відгуки, часом протилежні, викликали його «Мемуари кирпатого Мефістофеля», в яких він змалював інтелігента, егоіста-циніка, який, щоб до кінця бути чесним перед собою, не розмежовує порядність і підлість, ладен вчинити будь-який злочин за умови, що його вчинки відповідають його почуттям, переконанням та волі.

Яскравою постаттю серед українських літераторів тієї доби був М. Коцюбинський. У повісті «Fata morgana» він показав себе блискучим знавцем життя сільського трудівника, його споконвічних запитів та потреб Соціальні суперечності на селі напередодні і під час революції 1905—1907 рр. зображені ним як загальнодержавне явище В цілому він не тільки закликає письменників висвітлювати філософські, соціальні, психологічні, історичні теми, а й своїми творами «В дорозі», «Сон», «Сміх», «Лялечка», «Подарунок на іменини» та ін. показує, як це треба робити.

Гідна захоплення, надзвичайно талановита, сповнена енергії й оптимізму, глибока й витончена поезія Лесі Українки. «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, — зазначав І. Франко, — як із уст сеі слабосильної хворої дівчини». Написані нею в ті роки поетичні твори «Осіння казка», «В катакомбах», «Пісні про волю» порушують такі проблеми, як конфлікт між владою і свободою, взаємини між поетом і народом, становлення борця за інтереси трудящих. Одним з найкращих драматичних творів поетеси є драма-феєрія «Лісова пісня», в якій з вражаючою художньою силою показано суперечність між високим ідеалом, прагненням людини до справжнього щастя і похмурою дійсністю.

Реально відображав життя тогочасного села А. Тесленко, піднесення боротьби селян проти гнобительських капіталістичних порядків переконливо показував у своїх творах С. Васильченко. Неперевершеним майстром короткої психологічної новели, в якій зображалося злиденне селянство, був В. Стефаник. Близькими за змістом до його творів були оповідання М. Черемшини, Л. Мартовича. Надзвичайно яскраво розкрила психологію дрібних власників-селян, їх непереборне прагнення мати свою землю, працювати на ній О. Кобилянська в повісті «Земля», яку можна віднести до кращих творів світової літератури про селянство.

На початку XX ст. в українську літературу ввійшов О. Олесь (Кандиба) — поет-лірик. З 1907 по 1917 рр. йому вдалось видати п'ять книжок поезій. В одній з них «З журбою радість обнялась» він подає схвальну оцінку подій 1905—1907 рр., закликає використати революційне піднесення тієї доби в боротьбі за волю, нове життя, торжество справедливості. Однак наступ реакції на визвольний рух у країні спричинив появу в його творах мотивів журби, суму, песимізму, розчарування, що було характерним для певного кола людей, які ще не утвердилися в своїх світоглядних переконаннях.

За умов наростання суспільних суперечностей, поляризації суспільства в літературі стають помітними робітничі поети і письменники з їх оригінальним мисленням, баченням перспектив розвитку країни. В Україні такими заявили про себе А. Шабленко, П. Махиня, Т. Романченко, А. Бобенко, О. Чижик, С. Дальняя та ін., які добре знали тяжке життя трударів, яскраво і переконливо зображали його на сторінках своїх творів та закликали до революційної боротьби.