Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Новий довідник історії України

Персоналії

Василь Кочубей (1640-1708)

За гетьманування І. Самойловича був управителем генеральної військової канцелярії, у 1687—1699 pp. обіймав посаду генерального писаря, у 1699—1708рр. — генерального судді, а протягом 1706—1708 pp. — наказного гетьмана. Цей діяч був лідером протигетьманської старшинської опозиції, яка виступила проти участі України в антитурецькій коаліції наприкінці XVII ст. Головною причиною ворожого ставлення В. Кочубея до українського гетьмана стала особиста неприязнь до Івана Мазепи. Між донькою генерального судді Мотрею та її хрещеним батьком І. Мазепою виникло кохання. В. Кочубей не дав згоди на шлюб, який суперечив церковним правилам. Ці стосунки викликали в нього сильне занепокоєння й стали чи не найголовнішим мотивом викриття зради І. Мазепи. Восени 1707 року В. Кочубей дізнався про таємні переговори українського гетьмана І. Мазепи з польським королем С. Лещинським і шведським Карлом XII. Підтриманий полтавським полковником І. Іскрою та частиною слобожанської старшини, він написав на гетьмана донос цареві Петру І. Проте його дії не залишилися безкарними: голова антигетьманської опозиції був заарештований у Вітебську, у царській похідній канцелярії, куди він разом з І. Іскрою приїхав із доносом. Петро І, не повіривши їхнім словам, віддав обох до суду. Під час слідства В. Кочубея і його спільників піддали тортурам, після яких вони зреклися своїх звинувачень проти гетьмана. За наказом царя його разом з І. Іскрою стратили біля с. Борщагівки.