Новий довідник історії України

Персоналії

Михайло Ханенко (бл. 1620-1698)

Походив з козацько-старшинської родини. Був учасником Національно-визвольної війни 1648—1657 pp.

1656 року призначений полковником Уманського полку, виступав проти укладення гетьманом Ю. Хмельницьким Переяславських статей з Московським царством. У 1661 році отримав від польського короля Яна II Казимира шляхетський титул. За гетьманування П. Дорошенка підтримував опозиційного П. Суховія в його боротьбі проти гетьмана. Після П. Суховія став одним з претендентів на гетьманську булаву.

У вересні 1669 року на раді під Уманню його проголошено гетьманом Правобережної України. У 1670—1671 pp. разом з кошовим отаманом І. Сірком здійснив успішні походи на Крим та в турецькі володіння: на міста Аслан, Джакерман та ін.

У вересні 1670 року разом із запорожцями, уклавши з польськими представниками договір в Острозі, перейшов під протекторат Польщі. З осені 1670 року спільно з І. Сірком розпочав кількарічну боротьбу за владу на Правобережжі проти гетьмана П. Дорошенка. Улітку 1672 року загони гетьмана та запорожців розбили полки гетьмана П. Дорошенка біля Четвертинівки неподалік від Ладижина (тепер Вінницькаобл.). Деякий час жив на Волині. За підтримки польських військ у1673 році знову розпочав боротьбу проти П. Дорошенка, але зазнав поразки в бою біля Стеблова, тому був змушений шукати порятунку в гетьмана , Самойловича. На Переяславській раді 19 березня 1674 року зрікся влади й присягнув на вірність Москві, за що отримав від московського царя маєтності на Лівобережжі. Останні роки життя колишній гетьман провів у Козельці, Лохвиці й Києві. У 1677-1678 pp. перебував в ув'язненні за звинуваченням у встановленні таємних контактів з Польщею.