Новий довідник історії України

Персоналії

Василь Стус (1938-1985)

Поет, перекладач, літературознавець, борець за права людини. Народився в с. Рахнівка на Вінничині. Закінчив історико-філологічний факультет Донецького педагогічного інституту. 1963 року переїхав до Києва, вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка. Автор шести поетичних збірок: «Круговерть», «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Час творчості», «Dichtenszeit», «Палімпсести» та прижиттєвої збірки вибраного з «Палімпсестів» «Свіча в свічаді». У 1985 р. за «Палімпсести» поета висували на здобуття Нобелівської премії.

У 1965 р. активно виступав проти арештів української інтелігенції. У 1972 р. був заарештований і засудже­ний за сфабрикованим звинуваченням до 8 років таборів та заслання. Вий­шовши на волю 1979 p., В. Стус очолив другий склад Української Гельсінкської групи, за що 1980 р. його знову заарештовано й засуджено до 7 років ув'язнення та 5 років заслання. 1983 р. В. Стусу вдалося передати на волю пуб­ліцистичний твір «З таборового зоши­та», після опублікування якого на За­ході тиск на поета посилився.

Загинув у карцері табору Перм­ської області в Росії. 1989 р. прах поета перепоховано в Києві.