Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (СЕРЕДИНА XVII - ПОЧАТОК XX ст.)

§80. Катеринославське козацтво

Постійні сутички Росії й Туреччини виявили потребу царату в козацьких частинах. Спочатку запорожцям дозволили вступати до спеціальних «пікінерських полків», а з часом імператриця Катерина II дала дозвіл на утворення нової козацької організації.

Царським указом від 3 квітня 1787року на півдні України було створене Катеринославське козацьке військо. Його організовував князь Г. Потьомкін з колишніх запорожців та військових поселенців Катеринославщини. До цього війська увійшли поселенці колишньої Української лінії та військові частини «корпусу передової округи Катеринославських козацьких полків» (Бузький, Малоросійський і Конвойний полки). Сформоване з 10 полків на взірець Донського козачого війська, Катеринославське козацьке військо одержало для поселення землі в межиріччі Інгулу й Бога (Південного Бугу). У 1788 році до цього війська були приписані старообрядці, міщани й цехові майстри Катеринославської, Вознесенської та Харківської губерній. Загальна кількість військового населення становила понад 50 тис. осіб. У 1790 році «великим гетьманом Катеринославського й Чорноморського війська» призначено Г. Потьомкіна. Катеринославське козацтво брало участь у російсько-турецькій війні 1787-1791 pp., відзначилося під час здобуття Акермана (тепер Білгород-Дністровський), Кілії, Ізмаїла. У 1796 році Катеринославське козацьке військо було розформоване, козацькі полки, крім Бузького, перетворені на регулярні частини царської армії.

У 1802 році на Кубань було переселене козацьке населення колишнього Катеринославського війська, і 3 тис. осіб стали основою Кавказького полку Кубанського козачого війська.