Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (СЕРЕДИНА XVII - ПОЧАТОК XX ст.)

§79. Задунайська Січ

Після зруйнування російським урядом Запорізької Січі в 1775 році значна частина запорожців, намагаючись уникнути переслідувань і закріпачення, переселилася в пониззя Дунаю, у Добруджу, на підвладну Туреччині територію. Турецький уряд надав запорожцям землі між Богом (Південним Бугом) і Дунаєм. У 1776 році в гирлі Дунаю вони заснували першу Задунайську Січ, що відома з історичних джерел під назвою Усть-Дунайської. За деякими даними, вона розміщувалася на місці сучасного м. Вилкова Одеської обл., за іншими — в околицях с. Караорман.

Навесні 1813 року козаки перенесли Січ у місцевість Катерлз (Катерлзька Січ). У 1815 році у Верхньому Дунавці була заснована найвідоміша Задунайська Січ — Дунавецька.

Внутрішній устрій на Задунайській Січі був таким самим, як і на Запорізькій Січі. Найвищим органом тут була військова рада, яка обирала кошову старшину — кошового отамана, військового суддю, писаря, осавула. До кошової старшини належав також і товмач-драгоман. У військовій раді могли брати участь усі козаки.

Козаки ловили рибу, полювали, вирощували хліб і розводили худобу. На Січі існувала січова школа й бібліотека, де зберігалася література духовного та історичного змісту.

На Задунайську Січ часто тікали селяни й козаки з України, які рятувалися від посилення національного й соціального гніту. Становище задунайських козаків було нелегким, вони мусили брати участь у воєнних операціях турецької армії, часто проти християнських народів — сербів (1815-1816 pp.), греків (1821 рік), румунів (1821-1822 pp.), що суперечило їхнім переконанням.

Довідка.

Некрасовці — нащадки донських козаків, учасників повстання під проводом К. Булавіна 1707 — 1709 pp., які на чолі з І. Некрасовим переселилися на Кубань, а в 1740 році — на територію Османської імперії (у Добруджу та Малу Азію). За релігією — старообрядці-поповці. Досить часто конфліктували з українським населенням пониззя Дунаю.

У 1785 році внаслідок конфлікту з козаками-некрасовцями частина українських козаків (7 тис. осіб) переселилася в місцевість Сеймени в Сілістрії. Решта задунайців (близько 8 тис. осіб), скориставшись запрошенням австрійського імператора Иосифа II, оселилася на території Банату. Тут вони мали нести прикордонну службу на австротурецькому кордоні. Однак бюрократизм і твердий контроль австрійських урядовців змусив їх у 1805 році повернутися на турецьку територію в Сеймени.

Довідка.

Товмач — той, хто усно перекладає з однієї мови на іншу під час бесіци, офіційних переговорів і т. ін.

Драгоман — перекладач при європейському дипломатичному або консульському представництві, переважно в країнах Сходу.