Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (VIII—XVI ст.)

Українські землі під владою іноземних держав у XIV-XVI ст.

§22. Польська експансія на Україну

Польща, побоюючись падіння «нездоланного щита» — Галицького-Волинського князівства, яке захищало поляків від ординців зі сходу, — постійно втручалася в його внутрішнє життя. У 1340 році після смерті останнього галицько-волинського князя Юрія II, який дуже зблизився в останні роки життя з поляками (за що й був отруєний), польський король Казимир III захотів прибрати до своїх рук галицько-волинські землі. 1349 року з допомогою угорського короля Людовика Казимирові вдалося захопити Львів і вивезти до Польщі коронаційні відзнаки поневолених галицьких земель.

Та Польщі довелося зіткнутися в Галичині з двома проблемами: опором місцевого боярства й спробою Литви поширити свою владу на цей край. Керуючись високою метою захистити католицизм від язичників-литовців та схизматів-украінців, Казимир вів тривалі (майже 15 років) кровопролитні польсько-литовські війни, у результаті яких приблизно 1366 року вся Галичина й частина Волині, а також понад 200 тис. українського населення опинилися під владою Польщі.

Нова влада дуже обережно вносила зміни в суспільне й політичне життя Галичини. Поряд з польською й далі використовувалася староукраїнська мова, діяли деякі норми давньоруського права, чимало українців зберегло свій статус у суспільстві, в обігу була власна монета. Але після активної підтримки Римом політики колонізації ситуація на українських територіях стала змінюватися. Казимир щедро роздавав українські землі польським, німецьким та угорським феодалам, заохочуючи їх до королівської служби.

Польська й латинська мови стали офіційними, посадовців призначав тільки король. На теренах Галичини було створене Руське воєводство, яке вважалося польською провінцією.

Щоб зберегти свої привілеї та здобути рівне з поляками правове стано-вище, частина галицьких бояр почала переходити в католицьку віру.

Юрій II Болеслав (близько 1306-1340)

Галицько-волинський князь. Син мазовецького князя та дочки Юрія І Львовича. Протидіяв литовській експансії. Підтримував союзницькі стосунки з Тевтонським орденом, мав дипломатичні зв'язки з Московським князівством. Для зміцнення княжої влади спирався на міщан. Отруєний змовниками з бояр.

Довідка.

Схизма (від грецького schisma) — розкол усередині християнської церкви в 1054 p., унаслідок якого утворилися православна і католицька конфесії. Схизматиками (схизматами) у Польщі називали українців і білорусів.