Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (VIII—XVI ст.)

Монголо-татарська навала на українські землі

§17. Причини поразки народів Русі

Головною причиною поразки була феодальна роздрібненість країни, коли кожне князівство опинилося віч-на-віч з ворогом. За матеріалами істориків, кількість ординців коливалася від 150 до 200 тис. осіб, а деякі військові історики оцінюють військову міць Орди як значно меншу — 30-40 тис. осіб. Об'єднана Русь могла б виставити до 100 тис. війська, але князівські дружини, які здебільшого діяли автономно, мали всього кілька сотень кінних і піших важкоозброєних воїнів, які збиралися на заклик князя. Це військо не мало належного озброєння й, звичайно, не могло протистояти у відкритому бою монгольським воїнам-кіннотникам.

Навіть загроза монголо-татарської навали не примусила багатьох руських князів об'єднатися. Як писав відомий український історик І. Крип'якевич, коли татари пішли в Західну Європу, «українські князі вернулися до своїх волостей і, якби нічого не сталося, почали дальшу міжусобицю».

Безумовно, велике значення мала не тільки кількісна перевага кочівників, а й здобута на Сході спеціальна військова техніка, яка руйнувала найпотужніші мури. Татари добре навчилися використовувати машини, які кидали важке каміння, а також посудини з порохом і запалювальною рідиною.

Батиєва навала принесла незліченні страждання українському народові. Уповільнивши його соціально-економічний, політичний і культурний розвиток і відкинувши Русь-Україну на кілька століть назад, ординське ярмо посилило феодальну роздрібненість, перешкодило централізації земель, відродженню єдиної держави. Крім горя й нещастя, вторгнення відсталих і жорстоких кочівників нічого не принесло українським землям. Жорстоке монголо-татарське панування на території України тривало до другої половини XIV ст. й було ліквідоване тільки з приєднанням українських земель до Великого князівства Литовського.

Героїчна боротьба Русі-України послабила навалу ординських завойовників на Захід, дала можливість народам Західної й частково Східної Європи дати відсіч кочівникам. Через 140 років після падіння Києва, у 1380 році, об'єднані російські та українські дружини розбили монголо-татарське військо на Куликовому полі.