Крим: шлях крізь віки

Кримська автономія 1920-1930-х рр.: національна чи територіальна?

У листопаді 1921 р. на I Всекримському установчому з'їзді рад робітничих, селянських, червоноармійських і червонофлотських депутатів у Криму було проголошено Автономну Соціалістичну Радянську Республіку.

Дослідники намагаються відповісти на суттєве питання: на яких засадах створювалася Кримська АСРР — територіальних, національних чи мішаних? Серед істориків є три погляди. Перший стверджує, що основою для майбутньої кримської автономії були рішення політбюро ЦК РКП(б), і вона проголошувалася на територіальній основі в повній згоді з ленінськими програмними положеннями щодо обласної (територіальної) автономії. Другий, що основу для автономії треба шукати у характерних особливостях півострова, і головним чином у багатонаціональному складі його населення, а відтак автономну республіку слід уважати територіальною, але створеною за національно-територіальною ознакою. Третій погляд, якого дотримуються переважно представники кримськотатарського населення, проголошує національну основу Кримської АСРР.

Щоб розібратися у цій проблемі, слід звернутися до подій, котрі відбулися на півострові перед проголошенням автономної республіки. Необхідність цього обумовлюється також тим, що під час громадянської війни в Криму вже двічі створювалися радянські республіки — у березні 1918 й у квітні 1919 рр. Усі вони виникали з ініціативи московського центру, цьому передувало обговорення питання у ЦК РКП(б). Рішення, котрі ухвалювалися в Москві, упроваджувалися у життя місцевими органами влади на півострові. Показовий факт: в усіх документах, де проголошувалися кримські республіки, питання про принципи їх створення жодним чином не роз'яснювалося. Проте в нас нема причин ототожнювати їх з національними об'єднаннями. Ці республіки створювалися в межах Кримського півострова, на якому мешкали представники понад 70 націй та народностей.

Водночас немає достатніх причин стверджувати, що кримські республіки організовувалися цілком у руслі більшовицьких принципів обласної (територіальної) автономії. Це положення, запропоноване В. Леніним, повинно було надати більшовицький програмі з національного питання видимість демократичності. Демократичні цінності, котрі містилися в документах компартії, використовувалися у суто тактичних цілях. Коли більшовики досягли поставленої мети, вони цілком свідомо «забували» про свої програмні твердження. Це стосувалося й пункту про територіальну автономію.

У першу чергу це було пов'язане з курсом більшовиків на «світову революцію», з їхніми планами створення єдиної «світової соціалістичної республіки». Більшовицька партія ставила інтереси «класової боротьби» на перший план, а все інше (в тому числі й національне питання) свідомо ігнорувалося. Отже, створюючи кримські республіки, більшовики керувалися лише бажанням утвердження своєї влади на Кримському півострові. Виконанню цієї меті повинні були сприяти нові державні утворення, котрі з'являлися під час громадянської війни. Уперше такий хід було застосовано 1918 р., коли Росію зв'язували умови Брестського мирного договору. На пропозицію В. Леніна ряд територій (в тому числі й Крим) було виділено зі складу РСФРР і проголошено тамсамостійні утворення. Так з'явилася Республіка Тавриди. Питання про республіку в Криму виникло й 1919 р., коли півострів окупували війська Антанти. Тоді було проголошено «буферну» республіку. Також із тактичних міркуваннь у жовтні 1921 р. було створено Кримську АСРР. Вона розглядалася як форпост для поширення «світової революції» на Схід. Таким чином ми бачимо, що ленінська програма не бралася до уваги при проголошенні радянських республік у Криму.

Створення Кримської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки не було зумовлене намаганням московського центру надати півострову самостійність у вирішенні внутрішніх питань. Самостійність Кримської АСРР мала номінальний характер.

Намагання кримськотатарських лідерів отримати власну національну автономію більшовицьке керівництво угнорувало. Декларуючи створення самостійної республіки, воно сподівалося пригасити визвольний рух кримських татар. Намагання приборкати цей небезпечний для влади рух спонукало центральний уряд до дій, спрямованих на загравання з місцевим корінним населенням. Кримська АСРР мала цілковито радянський характер. Місцевий сепаратизм, який існував у перші роки радянської влади, чекісти поступово викорінювавали.

Маємо всі підстави стверджувати, що всі три більшовицькі кримські радянські республіки створювалися за територіальним принципом. У 1921 р. до нього додався деякий національний антураж. Окрім згадки в Конституції про державну мову, прапор, герб і фіксовану квоту татар в органах влади, власне кримськотатарський народ не виділявся серед інших національностей, які мешкали на півострові. Процес татаризації істотно не відрізнявся від політики коренізації в інших радянських республіках.