Крим: шлях крізь віки

Які історичні назви мав Кримський півострів?

Назви, дані півострову греками, назавжди збереглися в європейській географічній традиції. Назви Таврія або Тавріка походила від назви народу таврів. Уперше вона засвідчена у творі «Перипл (лоція) залюдненого моря» псевдо-Скілака, анонімного автора IV ст. до н. е., який видав себе за Скілака Каріандського, грецького капітана на службі персів VI ст. Також півострів називався по-грецьки Тавріка Херсонесос, себто Таврійський півострів. Ці назви лишалися основними назвами півострова для європейців приблизно до кінця XVII ст.

Назва Крим тюркського походження. Початково вона служила назвою міста (сучасне м. Старий Крим), що було адміністративним центром монгольського тумену, себто провінції, здатної виставляти десятитисячне військо. Нова назва засвідчила переміни, принесені монгольським завоюванням. Відповідний тумен займав територію між річками Дніпро та Дон, а отже включав не лише півострів, а й значно більші за площею материкові землі. Він існував уже на час посольства римського папи до монголів під керівництвом Плано Карпіні 1245-1247 рр. Саме ж місто Крим вперше згадується під 1262-1263 рр. у зв'язку з проїздом через нього послів мамлюцького султана Бейбарса до золотоординського хана Берке. Сама назва «Крим», як припускається, означала рівчак. Водночас ставка мала ще й другу назву Солхат, яка означала «ліве крило». Зазначення «ліве» видавало її другорядність відносно ставки правого крила. Схоже, остання розташовувалася у селищі Ескі-Юрт (себто, метафорично «стара столиця») на території сучасного м. Бахчисарая. Але Крим/Солхат набув більшої ваги, напевно, завдяки близькості головних центрів міжнародної торгівлі, таких як Судак та Кафа. Тому зрештою територія улусу стала ідентифікуватися саме за цим містом.

Значна торгівля також проходила суходолом по материковій частині Кримського улусу у східному та західному напрямах, завдяки чому там теж виникли важливі міста і певний час знаходилася ставкаМамая («Мамаев городок»), відомого політика часів анархії у Золотій Орді 1359-1380 рр. Проте ця торгівля занепала під кінець XIV ст. і за Кримом/Солхатом збереглася чільна економічна і політична роль. Ще 1438 р. це місто називалося степовиками орду-базаром («ставка-базар»), як звичайно називалася улусна столиця. Генуезькі ж володіння, хоча й відзначалися наявністю значно більшого міста Кафа, вважалися підвладними Золотій Орді, на знак чого генуезька монета карбувалася із золотоординською/джучидською тамгою. Тому в очах татар Кафа не могла заступити важливість Криму/Солхату.

Таким чином, політичний та економічний центр золотоординського улусу зосередився саме на півострівній частині. Через знелюднення материкових територій, а також втрату їх північної частини внаслідок експансії Великого князівства Литовського та Московського князівства з кінця XIV ст., на півострові зосередилися основні людські ресурси улусу. Півострів перетворився на центральне володіння улусу, а рів на перешийку з фортецею Ор («Перекоп») або Ор-Капи («Ворота у перекопі») набув значення його кордону. Відповідно тюркомовне населення називало півострів за містом, яке для них було головним — Кирим-адаси («острів» Крим). Територія за межами півострова дістала назву Ор-Ташраси, себто «Заор'я, території за Ором/ Перекопом». Навпаки, для сусідніх держав фортеця Ор перетворилася на головну прикмету цього улусу, а потім і держави, і саме її ім'ям Кримський ханат і називався — Перекопська Тартарія (Tartaria Precopensis).

Та європейці все-таки визнали за півостровом і тюркську назву Крим. Принаймні з середини XVI ст. на європейських картах зустрічається її латинізована форма Crimea, але початково вона, як і назви Мала Тартарія чи Перекопська Тартарія, стосувалася усієї території Кримського ханату, себто півострова разом з материковою частиною. Іноді, внаслідок нерозуміння тюркської говірки, європейці вживали форму Кріменда, що копіювало тюркську назву у місцевому відмінку, себто «у Криму».

На європейських картах Кримський півострів до кінця XVII ст. також часто позначався як Газарія (Gazaria). Ця назва завдячує тому, що саме так у популярному та офіційному вжитку Генуезької республіки називалися колонії останньої на берегах Чорного моря, а їхнім адміністративним центром було місто Кафа (суч. Феодосія) у Криму. Сама ж назва Газарія, без сумніву, вказує на хозар.

Після анексії Кримського ханату 1783 р. Російською імперією російські можновладці під впливом власного філеллінізму чи татарофобії відновили в офіційному вжитку грецьку назву Тавріка (звідси —Таврический полуостров), але назва Крим зберегла популярність.

Згідно указів російської імператриці Катерини ІІ від 13 (2) і 19 (8) лютого 1784 р., на території анексованого Кримського ханату була утворена Таврійська область, а 20 жовтня 1802 р., згідно указу російського імператора Олександра І, заснована на тих же землях Таврійська губернія, яка проіснувала до 1921 р.