Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Крим: шлях крізь віки

Хто став власником найбільш родючих земель півострова?

Відразу після захоплення Кримського ханства Росією величезна кількість кращих земель, що належали ханській родині, була конфіскована. У державну скарбницю також відійшли землі тих мешканців півострова, які спішно залишили свої землі під час приходу до Криму російських військ. Всі ці землі проголошувалися «порожніми» та «безгосподарськими». Інтереси селян, які мешкали на цих землях, до уваги не бралися, адже у більшості населення не було на ці землі ніяких документів. Наприклад, відомим є такий факт: улітку 1799 р. 12 великих сіл Байдарської долини були раптово оточені царськими солдатами та жандармами. Заїхавши в село, вони наказали жителям негайно покинути свої будинки, адже ця територія тепер належала новому російському володарю — графу Мордвінову. Такі діїмали місце по всьому півострову. Так, у 1802 р. у Феодосійському повіті судовий розгляд між поміщиком Граматиковим і татарською общиною закінчився рішенням про виселення 124 татарських родин із власних сіл.

Землі, відібрані у татар, розподілялися серед російських поміщиків та переселенців, а також серед численних спекулянтів землею та нерухомістю. Вони передавалися новим власникам майже безкоштовно, або за символічну платню: 1 рубль за 6 десятин землі.

Нові володарі Криму, які слабо знали особливості південного сільського господарства, за декілька десятків років вщент зруйнували економіку краю, чим викликали серед кримських татар еміграцію такого вражаючого розмаху, що тривогу забили навіть представники самої російської влади. Так, у 1800 р. військовий генерал-губернатор Новоросії І.Міхельсон писав про зростання виїзду татар і небезпеку заворушень серед них, вважаючи, що «причиною цьому може бути їхнє обезземелювання і жорстокість експлуатації селянства». Він писав, що раніше татари, «споконвіку були вільні, нікому ніколи не належали», а «данина перебувала у вигляді добровільної угоди на землю». Однак уряд залишив звертання Міхельсона без уваги. Напевно більш привабливим для Петербурга була думка М.Мордвінова, який казав: «Коли Крим належить Росії, то, по-моєму, не потрібно з землі російської робити землю татарську».

Слід зазначити, що ця думка цілком перегукується з думками ще однієї досить впливової людини — посла Російської імперії в Туреччині О. Обрескова, який висловлювався у такий спосіб: «Росія завоювала татар, і маючи, згідно з військових прав, владу над ними, може взагалі робити з ними все по своїй волі, винищити їх, привести їх у вічний і важкий полон, переселити їх на землі у великих своїх володіннях або у власних їхніх землях, утримуючи їх за невільників, за підданих або за васалів власних».